Справа № 22ц-1607/2008р. Головуючий в 1 інстанції Антонюк О.А.

Категорія 20 Доповідач Ремез В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008р. липень 22 дня. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі : Головуючого - Ремеза В.А. Суддів - Прозорової М.Л., Красвітної Т.П. при секретарі - Чергенець С.О. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.09.2007р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми та моральної шкоди і по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення витрат на комунальні послуги та квартирної плати, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2005р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми за договором завдатку та стягнення моральної шкоди за обман, відмову продати квартиру і протизаконне утримання його майна, посилаючись на те, що 10.01.2003р. він уклав з відповідачкою договір завдатку, за яким він передав відповідачці 2700грн. в рахунок придбання за 8100грн. кв. АДРЕСА_1. За умовами договору відповідачка повинна була до 01.08.2003р. укласти з ним договір купівлі-продажу вказаної квартири, а в разі невиконання цього договору повернути йому завдаток в подвійному розмірі. Оскільки відповідачка в подальшому відмовилась виконати умови договору, позивач просив стягнути з відповідачки подвійну суму завдатку в розмірі 5400грн., та завдану йому моральну шкоду в розмірі 3500грн.

ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат на комунальні послуги та квартирної плати, посилаючись на те, що 10.01.2003р. вона уклала з ОСОБА_1 договір завдатку в рахунок майбутнього укладення договору купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1, і після укладення договору завдатку ОСОБА_1 попросився пожити в зазначеній квартирі, тому що не мав житла в м. Дніпропетровську.

Вона дозволила ОСОБА_1 пожити в квартирі до укладення договору, однак в подальшому договір купівлі-продажу не було укладено, а ОСОБА_1 жив в квартирі до жовтня 2005р. і не сплачував за квартиру та комунальні послуги у зв'язку з чим виникла заборгованість, по квартплаті в сумі 249грн., по комунальним послугам на суму 1490 грн. 45коп., і вказані суми ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 /а.с.66-67/.

Ухвалою суду від 30.08.2006р. вказані спори об'єднано в одне провадження /а.с.80/.

Рішенням суду з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 2762грн. 50коп., а в іншій частині позову відмовлено.

Зустрічну позовну заяву задоволено, і стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по комунальним послугам в сумі 1490грн. 45коп., по квартплаті 249грн., та витрати по справі.

Проведено залік по задоволеним позовним вимогам і визнано остаточно, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 942грн.05коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, і винести нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, а в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Також просить скасувати ухвалу суду від 30.08.2006р. про об'єднання позовів і прийняти ухвалу про роз'єднання позовів, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення суду частковому скасуванню з наступних підстав.

Розглядаючи справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення завдатку та моральної шкоди, суд першої інстанції встановив, що 10.01.2003р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено в простій письмовій формі договір завдатку, за яким позивач передав відповідачці 2700грн. в рахунок укладення 01.08.2003р. договору купівлі-продажу кв. 5, б. 43. по вул.

Матроській в м. Дніпропетровську. Разом з цим зазначена квартира на момент укладення вказаного договору не належала відповідачці на праві власності, і оскільки при приватизації відповідачкою вказаної квартири виникли труднощі в оформлені документів про право власності, відповідачка не оформила на себе квартиру, у зв'язку з чим догорів купівлі-продажу між сторонами оформлений не був, а тому встановивши вказані обставини суд обгрунтовано пройшов до висновку про стягнення переданої позивачем відповідачці суми в розмірі 2700грн., визнавши вказану суму авансом, оскільки договір від 10.01.2003р. не був посвідчений нотаріусом, а тому у суду не було підстав вважати передану позивачем суму завдатком. Також суд обґрунтовано відмовив позивачу в задоволені вимог про стягнення з відповідачки моральної шкоди, оскільки виниклі між сторонами правовідносини не передбачають стягнення моральної шкоди у зв'язку з не укладенням договору купівлі-продажу. і колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України і підстав для його скасування в апеляційному порядку не встановлено.

Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про незаконність рішення суду в цій частині безпідставні, оскільки договір завдатку між ним та відповідачкою не був нотаріально посвідчений, як це передбачалось для укладення договору купівлі-продажу квартири відповідно до вимог ст. 227 ЦК України (в редакції 1963р.), а тому і немає підстав для визнання у відповідності до вимог ст. 195 ЦК України (в редакції 1963р.) переданої ним відповідачці суми 2700грн. завдатком, та стягнення вказаної суми в подвійному розмірі в судовому порядку.

Також немає правових підстав для стягнення з відповідачки моральної шкоди у зв'язку з не укладенням ними договору купівлі-продажу.

Крім цього не можуть бути прийняті до уваги і вимоги ОСОБА_1 в апеляційній скарзі стосовно скасування ухвали суду про об'єднання цивільних справ в одне провадження, оскільки спір між сторонами судом розглянуто по суті.

Що ж стосується рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів за сплачені нею комунальні послуги та квартплату, то в цій частині рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив з того, що ОСОБА_1 без законних на те підстав на протязі з січня 2003р. до жовтня 2005р. проживав в кв. АДРЕСА_1 і не сплачував квартплату та комунальні послуги, а оскільки вказані послуги сплатила ОСОБА_2, тому вони підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь відповідачки.

Разом з цим, зазначена квартира ОСОБА_2 не належить, а остання є лише наймачем квартири, і ОСОБА_1 проживав в квартирі за усної домовленості з ОСОБА_2, не як член сім'ї наймача, і без укладення будь яких договорів піднайму, а тому колегія суддів не вбачає правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачених нею сум в рахунок виплат по комунальним послугам та за квартплату за спірний період, а тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням на підставі ст. 309 ЦПК України нового рішення, про відмову ОСОБА_2 в задоволені вимог, а апеляційна скарга ОСОБА_1 в цій частині підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.09.2007р. в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на комунальні послуги в сумі 1490грн. 45коп., та витрат по квартплаті в сумі 249грн., і судових витрат судовий збір - 51грн., інформаційно-технічне забезпечення 30грн., і проведення заліку по задоволеним позовним вимогам скасувати.

ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців, з моменту проголошення.