ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017 справа № 908/2174/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Стойка О.В., Татенко В.М. , Чернота Л.Ф. ,

секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Склярук С.І. Чебаненко В.Л., за довіреністю; не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Електроснаб", м. Запоріжжя

на рішення Господарського суду Запорізької області

від25.10.2017 (підписано 30.10.2017)

у справі№ 908/2174/14 (суддя Смірнов О.Г.)

за позовомПублічного акціонерного товариства "Центренерго", м. Київ в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, с. Комсомольське, Зміївський район, Харківська область

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Електроснаб", м. Запоріжжя

простягнення 3 438 253,47 грн.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Центренерго", м. Київ в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, с. Комсомольське, Зміївський район, Харківська область (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Електроснаб", м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 3 438 253,47 грн., з яких: 2 526 270,00 грн. - грошові кошти сплачені за товар (продукцію), 911 983,47 грн. - штрафні санкції за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.10.2017 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача пеню в розмірі 103 577,07 грн., штраф в розмірі 176 838,90 грн., судовий збір в розмірі 4 206,24 грн. та витрати за проведення судової експертизи в розмірі 5 709,36 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду в частині стягнення штрафу в сумі 167 996,95 грн. та розподілу судових витрат змінити, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог, а також стягнути з Відповідача витрати за проведення судової електротехнічної експертизи в розмірі 35 002,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушені норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом необґрунтовано було відмовлено в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені та штрафу, а також невірно розподілені судові витрати.

Представник Позивача в судовому засіданні вважав рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

Представник Відповідача в судовому засіданні 11.12.2017 підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі, але в судове засідання 13.12.2017 не з'явився, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе закінчити розгляд скарги у відсутності представника Позивача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2012 між сторонами був укладений договір про закупівлю (поставку) товарів № 131/22 (далі - Договір), за умовами п.п. 1.1-1.3 якого Відповідач зобов'язався поставити Позивачу товари (продукцію) згідно умов Договору, а Позивач - прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору. Найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в Додатку до Договору.

Згідно з п. 2.5 Договору, розрахунки за продукцію здійснюються Позивачем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Відповідача на підставі рахунку останнього в порядку, передбаченому Додатком до Договору.

Пунктами 3.1-3.2 Договору сторони визначили, що Відповідач здійснює поставку продукції за умовами згідно Додатку до Договору. Місце, строк (термін) поставки продукції визначається в Додатку до Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору, приймання-передача продукції за цим Договором здійснюється сторонами на підставі "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6 зі змінами і доповненнями, "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7 зі змінами і доповненнями, з урахуванням особливостей, передбачених даним Договором. В разі наявності розбіжностей між умовами Договору і Інструкціями П-6, П-7, перевага надається умовам Договору.

Згідно п.п. 5.3, 5.5 Договору, датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками Акту приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання Акту приймання-передачі не співпадають - до підписання Акту приймання-передачі продукції (в т.ч. період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою Позивачу на відповідальне зберігання. Право власності на продукцію переходить від Відповідача до Позивача в момент, передбачений в п. 5.3. Договору.

Підпунктом 7.3.1. п. 7.3. Договору передбачений обов'язок Відповідача щодо забезпечення поставки продукції у строки, встановлені цим Договором.

Пунктом 12.1. Договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в Додатку до Договору.

Сторонами був підписана підписаний Додаток № 1 до Договору на загальну суму 3 117 870,00 грн. з ПДВ, яким сторони узгодили поставку найменування, кількість, ціну, загальну суму, умови оплати (протягом 45 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі продукції) та поставки. Строк поставки - не пізніше 01.04.2013.

Пунктом 9 Додатка № 1 до Договору сторони визначили строк дії Договору по 31.12.2013.

На виконання умов Договору Відповідач поставив Позивачу, а Позивач - прийняв електродвигун типу 4АЗДМ-5000/6000УХЛ4 у кількості 1 шт. на суму 2 526 270,00 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковою накладною № 28 від 13.05.2013 та актом прийому-передачі від 15.05.2013, засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи (том 1, а.с. 17, 22).

Позивач в свою чергу здійснив оплату вартості поставленого товару в сумі 2 526 270,00 грн., що підтверджується засвідченою копією платіжного доручення № 2327 від 27.06.2013 (том 1, а.с. 21).

Після прийняття електродвигуна комісією у складі представників сторін був складений акт обстеження електродвигуна від 30.07.2013 з метою виявлення причин підвищеної вібрації та акт прокрутки електродвигуна від 13.12.2013.

В подальшому Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія № 25/838-7036 від 21.11.2013, в якій Позивач зазначив, що після того, як електродвигун був встановлений на робочий майданчик та включений у роботу, був виявлений підвищений рівень вібрації заднього підшипникового вузла в режимі холостого ладу, про що були складені відповідні акти, у зв'язку з чим вимагав протягом 14 календарних днів з моменту отримання даної претензії усунути виявлені недоліки, а в разі неможливості - здійснити заміну товару (продукції). Вказана претензія була отримана Відповідачем 27.11.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 26).

Матеріали справи свідчать, що 26.12.2013 між сторонами був підписаний акт прийому-передачі товару, за яким Позивач передав, а Відповідач прийняв електродвигун типу 4АЗДМ-5000/6000УХЛ4 (том 1, а.с. 24).

Позивач 08.01.2014 знову звернувся до Відповідача з претензією № 25/4-18, якою вимагав протягом 14 календарних днів з моменту її отримання усунути виявлені недоліки (дефекти) поставленого товару (продукції) відповідно до накладної № 28 від 13.05.2013, а у разі неможливості - здійснити заміну товару (продукції), а також сплатити штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання умов Договору стосовно несвоєчасного постачання та якості продукції в розмірі 785 669,97 грн. (том 1, а.с. 94-95).

З цього приводу між сторонами велось листування, за змістом якого Відповідач не погоджувався із неякісністю товару, та з посиланням на п.п. 6.11, 6.16 Договору зазначав, що для з'ясування наявності істотного порушення вимог щодо якості товару потрібно провести незалежну оцінку (експертизу) якості поставленого товару організацією або особою, що має необхідну кваліфікацію та право на проведення досліджень відповідного виду продукції.

Заявлені в даній справі позовні вимоги частково пов'язані з наявністю спору щодо якості поставленого за Договором про закупівлю (поставку) товарів № 131/22 від 24.12.2012 року товару - електродвигуна 4АЗДМ-5000/6000УХЛ4 (зав. № 007).

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 ст. 673 ЦК України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Згідно зі ст. 675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Для надання висновку щодо встановлення причин виходу з ладу електродвигуна типу 4АЗДМ-5000/6000 УХЛ4 (зав. № 007), а саме: завищеного рівня вібраційного стану судом першої інстанції була призначена судова електротехнічна експертиза, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.

Разом з тим, з урахуванням змісту висновку комісійної судової електротехнічної експертизи № 8263 від 31.07.2017, експертами було підтверджено, що підвищений рівень вібраційного стану електродвигуна 4АЗДМ-5000/6000 УХЛ4 (зав. № 007), виник саме внаслідок його експлуатації Позивачем, через те, що фундамент штатного робочого місця "ПЭН-1В" Відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго", на який був встановлений електродвигун, не відповідає статистичним та динамічним параметрам електродвигуна.

Отже, недолік у вигляді підвищеного рівня вібраційного стану електродвигуна виник в процесі його неправильної експлуатації Позивачем через встановлення електродвигуна на фундамент, який не відповідає параметрам електродвигуна, тобто недолік виник з вини Позивача.

Судом першої інстанції висновок зазначеної експертизи визнаний належним доказом в частині відсутності порушення Договору в частині якості поставленого товару.

Доказів істотного порушення вимог щодо якості товару з боку Відповідача, як постачальника, матеріали справи не містять, Позивачем таких доказів також не надано.

За таких підстав, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем не доведено порушення Відповідачем умов Договору щодо якості поставленого товару - електродвигуна 4АЗДМ-5000/6000УХЛ4 (зав. № 007), а відтак і підстави для задоволення вимог про стягнення сплачених за товар грошових коштів в сумі 2 526 270,00 грн. - відсутні.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача штрафу за порушення умов зобов'язання щодо якості товару в сумі 505 254,00 грн. на підставі п. 9.3 Договору, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні цих вимог, оскільки Позивачем не доведено порушення Відповідачем щодо якості поставленого товару

За тих же підстав не підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача неустойки в сумі 126 313,50 грн. на підставі п. 9.5. Договору, оскільки вказаним пунктом передбачено, що у випадку невиконання або прострочення виконання Відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, відповідно до п. п. 8.5., 8.7. даного Договору Відповідач сплачує Позивачу неустойку в розмірі 5% від ціни продукції, що підлягає заміні, і крім цього відшкодовує всі понесені Позивачем збитки.

Між тим, згідно п.п. 8.5., 8.7. Договору, у випадку виходу з ладу продукції або виявлення прихованих недоліків протягом гарантійного строку, Відповідач зобов'язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги Позивачем за свій рахунок усунути дефекти продукції, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити продукцію (на вибір Позивача), якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення Відповідачем правил експлуатації або зберігання продукції. Якщо усунення дефектів або прихованих недоліків здійснюється Покупцем, Постачальник зобов'язаний відшкодувати йому пов'язані з цим витрати.

Проте, оскільки висновком комісійної судової електротехнічної експертизи № 8263 від 31.07.2017 підтверджено, що підвищений рівень вібраційного стану електродвигуна виник внаслідок його неправильної експлуатації Позивачем, підстави для застосування до Відповідача відповідальності у вигляді стягнення неустойки на підставі п. 9.5. Договору відсутні.

Також у складі позову заявлені вимоги, що не пов'язані із дослідженням якості товару, проте випливають із факту прострочення поставки за Договором, в межах яких Позивач вимагає стягнути з Відповідача пеню в сумі 103 577,07 грн. за період з 02.04.2013 по 12.05.2013 та штраф в сумі 176 838,90 грн. за прострочення поставки товару на підставі п. 9.2. Договору.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.2. Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з Відповідача стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 5 Додатка № 1 до Договору визначений строк поставки не пізніше 01.04.2013.

Зважаючи на умови п. 5.3. Договору датою поставки товару є 15.05.2013, що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі від 15.05.2013 (том 1, а.с. 17), тобто з порушенням строку поставки на 43 дні.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в сумі 103 577,07 грн. за період з 02.04.2013 по 12.05.2013 та штрафу в сумі 176 838,90 грн., в межах заявленого Позивачем періоду, судова колегія вважає його вірним.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання Позивача про зменшення розміру пені та штрафу до 5% від нарахованих сум, оскільки укладаючи Договір, Відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені та штрафу за порушення строку поставки. Здійснюючи господарську діяльність, Відповідач повинен самостійно нести всі ризики як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Отже Відповідач не довів наявності обставин, з якими закон пов'язує необхідність зменшення розміру штрафних санкцій. Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновку суду першої інстанції.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 49 ГПК України, судовий збір та суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже з урахуванням змісту вказаної норми, ставки судового збору, що діяла на час звернення з позовом у червні 2014 року, частини задоволених позовних вимог,стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 5 608,32 грн.

Крім того, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про покладення на Відповідача обов'язку щодо відшкодування судових витрат за проведення комісійної електротехнічної судової експертизи не врахувавши наявного в матеріалах справи (а.с. 53, т. 2) доказу оплати Відповідачем 50% вартості проведеної експертизи в сумі 35 002,00 грн. за платіжним дорученням №17743540 від 09.02.2015.

Докази оплати Позивачем решти вартості проведеної експертизи в сумі 35 002,00 грн. були надані останнім 13.12.2017 в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Обов'язок щодо відшкодування судових витрат на проведення судової експертизи слід покласти на Позивача, відшкодувавши за його рахунок Відповідачу сплаченої останнім суми в 35 002,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області 25.10.2015 у справі № 908/2174/14 підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат, через порушення норм процесуального права.

Судові витрати по справі в суді першої інстанції слід розподілити з урахуванням задоволених позовних вимог та фактично сплачених судових витрат. Отже з Відповідача на користь Позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 5 608,32 грн., а з Позивача на користь Відповідача - 35 000,00 грн. за проведену експертизу.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області 25.10.2015 у справі № 908/2174/14 - слід залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги має нести Відповідач, оскільки вимоги апеляційної скарги задоволені лише в частині самих витрат, які не входять для обчислення судового збору за подання апеляційної скарги, в решті вимог апеляційної скарги відмовлено.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Електроснаб", м. Запоріжжя задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області 25.10.2015 у справі № 908/2174/14 - скасувати в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Електроснаб" (69008, м. Запоріжжя, вул. Зейська, буд. 3, код ЄДРПОУ 31831117) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (63460, Харківська область, Зміївський район, смт. Слобожанське, вул. Балаклійське шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ 05471247) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 5 608,32 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (63460, Харківська область, Зміївський район, смт. Слобожанське, вул. Балаклійське шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ 05471247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Електроснаб" (69008, м. Запоріжжя, вул. Зейська, буд. 3, код ЄДРПОУ 31831117) витрати за проведення судової електротехнічної експертизи в сумі 35 000,02 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області 25.10.2015 у справі № 908/2174/14 - залишити без змін.

Зобов'язати господарський суд Запорізької області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді: В.М. Татенко

Л.Ф. Чернота