ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2009 року справа № 2а-7886/08
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Кожана М.П. (доповідач) ,
суддів - Проценко О.А.
- Юхименко О.В.
при секретарі - Ганноченко А.О.
за участю представників сторін:
від позивача - Череп’яний А.В., довіреність від 01.01.2009р., Лисяк В.І., довіреність №47 від 01.01.2009р.
відповідача - Крохмаль С.М., довіреність від 20.05.2009р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Придніпровська залізниця” на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2008року у справі №2а-7886/08
за позовом Державного підприємства “Придніпровська залізниця”
до Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області
про зобов’язання виконати певні дії, -
встановила:
18.08.2008р. Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить визнати незаконною вимогу Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області від 20.05.2008р. №15/286 про: відшкодування незаконно виплачених допоміг, заохочень в сумі 4571грн.00коп; відшкодування понаднормового списання матеріальних цінностей в сумі 10578грн.83коп.; відшкодування понаднормового списання паливно-мастильних матеріалів в сумі 5112грн.53коп; про відшкодування нестачі основних засобів в сумі 1404грн.04коп.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2008р. позов задоволено частково. Визнано неправомірною вимогу відповідача від 20.05.2008р. №15/286 в частині відшкодування понаднормового списання паливно-мастильних матеріалів в сумі 5112грн.53коп. У задоволені позову в інший частині відмовлено.
Дана постанова обґрунтована тим, що визнання незаконною вимоги про скасування відшкодування понаднормового списання паливно-мастильних матеріалів в сумі 5112грн.53коп. є обґрунтованою вимогою позивача та підлягає задоволенню відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998р. №43. Всі інші позовні вимоги є безпідставними та суд першої інстанції погодився із висновками КРУ в Дніпропетровській області.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та повністю задовольнити позов.
Позивач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції взагалі не розглянув питання законності вимоги працівників КРУ у Дніпропетровській області, що призвело до прийняття необґрунтованого та необ’єктивного рішення.
Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Суд належним чином повідомив учасників адміністративного процесу про дату, час і місце слухання справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи.
Розпорядженням в.о. голови суду В.Ю.Поплавського від 24.09.09р. справу передано на розгляд колегії суддів: Кожана М.П., Проценко О.А., Юхименко О.В.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав,-
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання п. 2.36 плану роботи Головного КРУ на 1 квартал 2008р. та на підставі направлення на проведення ревізії від 08.01.2008р. №1, виданого начальником ОКРВ в Тернівському і Жовтневому районах м.Кривого Рогу, заступником начальника Косолап Т.В. проведена ревізія фінансово-господарської діяльності відокремленого структурного підрозділу «П’ятихатське вагонне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» за період з 01.07.2006р. по 01.01.2008р. За результатами проведеної ревізії складено довідку від 12.03.2008р., в якій зафіксовані виявлені порушення.
28.05.2008р. на адресу позивача від Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області (ОКРВ в Тернівському і Жовтневому районах м.Кривого Рогу) надійшла вимога від 20.05.2008р. за № 15/286, відповідно до якої зобов’язано позивача усунути, в тому числі шляхом пред’явлення цивільного позову до винних осіб, щодо відшкодування Придніпровській залізниці незаконних витрат на загальну суму 21666грн.40коп., виявлених в ході проведеної планової ревізії фінансово-господарської діяльності П’ятихатського вагонного депо, що є відокремленим структурним підрозділом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» за період з 01.07.2006р. по 01.01.2008р. порушень, які викладені у довідці від 12.03.2008р. №БН, а саме: відшкодування незаконно виплачених допомог, заохочень в сумі 4571грн.15коп.; відшкодування понаднормового списання матеріальних цінностей в сумі 10578грн.83коп.; відшкодування понаднормового списання паливно-мастильних матеріалів в сумі 5112грн.53коп.; відшкодування нестачі основних засобів в сумі 1404грн.04коп.
Щодо відшкодування понаднормового списання паливно-мастильних матеріалів в сумі 5112,53 грн. постанова суду першої інстанції позивачем не оскаржується.
Щодо вимог відповідача про вжиття заходів щодо відшкодування збитків з винних осіб шляхом пред’явлення до них цивільного позову слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Права державної контрольно-ревізійної служби встановлено статтею 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ.
Вказана правова норма не містить положень щодо права відповідача зобов’язувати підконтрольну установу звертатись до суду із цивільним позовом до винних осіб з метою відшкодування збитків.
Відсутність положень щодо примусу звернутись до суду із позовом узгоджується із положеннями ст.8 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно п.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, на який посилається відповідач в оскаржуваній вимозі, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У зв’язку викладеним колегія суддів прийшла до висновку, що вимога відповідача про вжиття заходів щодо відшкодування збитків з винних осіб шляхом пред’явлення до них цивільного позову не ґрунтується на законі, а тому має бути скасована.
Щодо незаконно виплачених допомог, заохочень на суму 4571,15грн. слід зазначити наступне.
Згідно з телеграфною вказівкою від 12.02.2007 НР Н/455А (а.с. 94-95) згідно з вказівкою Укрзалізниці від 05.02.07р. НР Ц-2/22 визначено порядок проведення виплати винагороди працівникам структурних підрозділів залізниці відповідно до „Положення про виплату винагороди за підсумком роботи за рік", затвердженого наказом Укрзалізниці від 23.12.2003 НР 127-Ц в розмірі 50% посадового окладу , який склався на кінець 2006 року. У вказаному порядку зазначено, що працівникам, на яких накладалися дисциплінарні стягнення і які в установленому законом порядку не були зняті станом на 01.01.2007, розмір винагороди зменшується в залежності від кількості: одна догана - не менше 10%; дві догани - не менше 20%; три догани - не менше 30%; чотири догани і більше - не менше 40%.
При цьому, іншого порядку розрахунку відсотків, крім розрахунку відсотків від посадового окладу вказане положення не містить.
Тому, колегія суддів не погоджується із твердженням позивача, що розмір винагороди зменшується в залежності від кількості доган у відсотках від розміру повної винагороди. У зв’язку з викладеним колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності визначення зайво виплаченої суми винагороди у сумі 4571,15грн.
Щодо понаднормового списання матеріальних цінностей в сумі 10578,83грн. слід зазначити наступне.
Ревізорами за результатами вибіркової ревізії виявлено понаднормове списання проволоки зварювальної та змазки ЛЗЦНИИ в кількості 1,6862т на загальну суму 22772,56грн. за лютий, квітень, червень-липень та жовтень-грудень 2007.
Відповідно п. 8.3.16 п.5.2.8 Інструкції з експлуатації та ремонту вагонних букс з роликовими підшипниками, затвердженої наказом Укрзалізниці від 14.11.2003р. №524-ЦЗ за вказаний період необхідно було списати змазки ЛЗЦНИИ на ремонт колісних пар 5,0608т (за лютий, червень-липень та жовтень-грудень 2007 відремонтовано 3720 колісних пар, з яких 1168 колісні пари відремонтовані звичайним обстеженням і 2552 повним обстеженням).
Однак, ВЧД-12 по даним матеріальних звітів, накладних-вимог (форми М-11), лімітно - забірних карт фактичне списання змазки ЛЗЦНИИ за вказані місяці 2007 року проведено в кількості 6,747т. Використана змазка в даної кількості 6,747 т списана по матеріальним звітам матеріально-відповідальної особи.
У зв’язку з викладеним відповідачем було зроблено висновок, що в лютому, червні - липні та жовтні-грудні 2007 року в порушення вищезазначених пунктів інструкції від 14.11.2003р. № 524-ЦЗ зайво списано змазки ЛЗЦНИИ в кількості 1,6862т на суму 20164,22грн.
Позивач не заперечує проти того, що у вказаних періодах було списано змазку у більшій кількості, ніж було необхідно відповідно до вимог Інструкції з експлуатації та ремонту вагонних букс з роликовими підшипниками. Проте зазначає, що невикористані у вказаних періодах надлишки вказаної змазки були використані в інших місяцях 2007року, на які відповідач не посилається. Вказані обставини позивач підтверджує розрахунком (а.с. 130 т.1).
Позивач вказує, що фактичне списання по даним матеріальних звітів, накладних-вимог (форми М-11), лімітно-забірних карт фактичне списання змазки ЛЗ-ЦНІІ за весь 2007 рік становить 10,179т., згідно додатку № 40 ( Довідка - реєстр списаних матеріалів по колісно-роликовій дільниці ВСП «Пятихатське вагонне депо» за 2007 рік та до довідки від 12.03.2008 року бн, який також підписаний працівниками КРУ та спеціалістами вагонного депо.
Позивач зазначає в апеляційній скарзі (а.с. 9 т.2), що зайве списання ЛЗ-ЦНІІ у кількості 0,7т весь період 2007 року згідно наданого ним розрахунку (а.с. 130 т.1) виникло внаслідок допущених арифметичних помилок з матеріально-відповідальної особи старшого майстра колісно-роликової дільниці ОСОБА_2 і вказане перевищення вже нею відшкодовано.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо правомірності визначення відповідачем понаднормового списання матеріальних цінностей в сумі 10578,83грн. з наступних підстав.
Частиною 4 ст.70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій . Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Позивачем до матеріалів справи надано копії матеріальних звітів, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та лімітно-заборних карт за спірний період 2007р. (а.с. 136- 186 т.1).
Як вбачається із змісту вказаних первинних документів вони були складені за певний звітній період – місяць. Вказаними первинними документами підтверджено факт здійснення господарських операцій щодо отримання, використання та списання товаро-матеріальних цінностей за певні періоди – місяці. Тому і розрахунок понаднормового списання змазки ЛЗЦНИИ відповідачем здійснено правомірно саме за місяці на підставі вказаних первинних документів, а не взагалі за рік, як на тому наполягає позивач.
Щодо вимоги відповідача про відшкодування нестачі основних засобів в сумі 1404,04 грн.
Вимоги апеляційної скарги в цій частині позивач обґрунтовує тим, що судом та відповідачем при розрахунку збитків від нестачі холодильника «Норд-238» було порушено вимоги п.2 «Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», затв. Постановою Кабінету Міністрів України №116 від 22.01.1996 року.
Позивач зазначає, що на порушення вказаної норми судом при розрахунку збитку не використано балансову вартість холодильника, яка станом на 01.01.2008року складала 176,33грн.
Колегія суддів не погоджується із вказаним твердженням позивача, та погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності визначення збитків від нестачі холодильника у розмірі 2249,00грн. з наступних підстав.
При вирішенні питання щодо визнання незаконною вимоги відповідача про відшкодування нестачі основних засобів в сумі 1404,04 грн. судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.7 «Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 року № 69, основними завданнями інвентаризації є установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.
Згідно з п.2 Постанови Кабінет Міністрів України №116 від 22.01.1996 року «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Мінстат, відповідного розміру податку на добавлену вартість та розміру акцизного збору за формулою: Рз = [(Бв - А) х Іінф. + ПДВ + Азб] х 2,
де Рз - розмір збитків (у карбованцях); Бв - балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (у карбованцях); А - амортизаційні відрахування (у карбованцях); Іінф. - загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Мінстатом індексів інфляції; ПДВ - розмір податку на добавлену вартість (у карбованцях); Азб - розмір акцизного збору (у карбованцях).
Тобто, в даному випадку, розмір збитків за балансовою вартістю з вирахуванням амортизаційних відрахувань нижче 50% від балансової вартості, тому ревізором правомірно для розрахунку приймалася балансова вартість без вирахування амортизаційних відрахувань, а саме вартість придбання 1835 грн. (первісна) з подальшим урахуванням індексів інфляції, податку на додану вартість та коефіцієнту 2, що склало 2249 грн. Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що саме нестача згідно з Інструкцією №69 складає 1835 грн., а збиток від нестачі згідно з Постановою № 116, який належить відшкодувати, складає 2249 грн.
Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, про те що під час ухвалення рішення по даній справі судом першої інстанції не повно з'ясовано усі обставини справи, також їм надана не вірна оцінка, а тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду від 18.11.2008р. по даній справі скасувати частково.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.3.ч.1 ст.198, 202, п.3.ч.1.ст.205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Придніпровська залізниця” на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2008року у справі №2а-7886/08 – задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2008року у справі №2а-7886/08 - скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
«Визнати неправомірною вимогу Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області від 20.05.2008р. №15/286 в частині зобов’язання Державного підприємства “Придніпровська залізниця” звернутися до суду для пред’явлення цивільного позову.
Визнати неправомірною вимогу Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області від 20.05.2008 року №15/286 в частині відшкодування понаднормового списання паливно-мастильних матеріалів в сумі 5112 грн. 53 коп.
В решті позову відмовити.
Присудити на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» з Держаєного бюджету України 25% сплаченого державного мита в розмірі 0 грн. 85 коп.»
Постанова суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту складення у повному обсязі.
Постанову складено в повному обсязі 24.11.2009р.
Головуючий: М.П. Кожан
Судді: О.А Проценко
О.В. Юхименко