Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №331/1664/17-ц Головуючий у 1-й інстанції: Світлицька В.М.

Провадження № 22-ц/778/3883/17 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

Суддів: Крилової О.В.

Трофимової Д.А.

при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2017 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 20.12.2012 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Свої зобов'язання відповідач належним чином не виконував, в зв'язку з чим станом на 31.01.2017 року утворилась заборгованість в сумі 20197,16 грн.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 20197,16 грн. та судовий збір.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2017 рокупозов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 16 109,20 грн. та судовий збір 1280 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

В порушення умов кредитного договору позичальник взяті на себе зобов'язання не виконував, передбачені умовами договору платежі не вносив, в результаті чого за розрахунком банку утворилась заборгованість в розмірі 20197,16 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважав доведеним той факт, що саме ОСОБА_3 вніс останній платіж 11.08.2014 року в розмірі 50 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором, чим визнав наявність у нього боргу.

Під час розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності (а.с.53-54), яке було залишено судом без задоволення.

Як на підставу відмови застосування строку позовної давності суд в своєму рішенні посилається на розрахунок заборгованості ОСОБА_3, згідно якого останній платіж в погашення заборгованості за кредитом було здійснено 11.08.2014 року, а тому відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України позовна давність за кредитним договором переривалась та почала спливати заново.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з таких підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до приписів ст.ст.58,59 ЦПК України докази мають бути належними і допустимими.

Згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В матеріалах справи міститься копія виписки карткового рахунку ОСОБА_3, яка містить інформацію щодо внесення 11.08.2014 року платежу в розмірі 50 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 80).

Проте, з наданої копії виписки карткового рахунку не можливо встановити, хто саме здійснив зазначений платіж, його проведено через термінал самообслуговування. Тому в розумінні ст. ст. 58,59 ЦПК України зазначена копія виписки не є належним та допустимими доказом

Відповідачем взагалі заперечується факт здійснення ним будь-яких платежів на погашення заборгованості за кредитним договором після червня 2013 року, в зв'язку з втратою ним самої платіжної картки.

Крім того, матеріали справи не містять будь-якої інформації щодо строку дії картки. Банком не було надано такі відомості ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.

У зв'язку з наведеним висновок суду про переривання строку позовної даності ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

З урахуванням вищенаведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

В силу вимог ч.1,5ст.88 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги відповідач має право на компенсацію за рахунок позивача судових витрат у вигляді судового збору, понесених ним при подачі цієї скарги до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів. -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 серпня 2017 рокуу цій справі скасувати, ухвалити нове рішення, за яким:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 1760 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді:

.