КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа№ 910/9004/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Пантелієнка В.О.

Доманської М.Л.

за участю секретаря судового засідання Берегової Н.М.

та представників сторін згідно протоколу судового засідання від 12.12.2017

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2017

у справі № 910/9004/13 (суддя Паламар П.І.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі № 910/9004/13 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" про спростування майнової дії боржника відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" 15.11.2017 (згідно вхідного штампу суду першої інстанції) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 179 від 15.11.2017, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у даній справі повністю та постановити нову про задоволення заяви про спростування майнової дії боржника. Одночасно скаржник порушив клопотання про відновлення строків на подачу апеляційної скарги, яке обґрунтоване тим, що повний текст оскаржуваної ухвали отримано останнім лише 13.11.2017.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2012, постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 р. у справі № 5011-62/1814-2012, іпотечний договір №005-2011-1-1 від 25.02.2011 р. та договір про задоволення вимог іпотеко держателя визнано недійсними і 23 липня 2012 року ТОВ "Денді-Карбон" здійснює односторонню реституцію - підписує акт звірки взаєморозрахунків і визнає заборгованість перед ПАТ "КБ "Земельний капітал" без відповідних майнових дій іншої сторони - ПАТ "КБ "Земельний капітал".

Підписуючи Акт звірки взаєморозрахунків 23 липня 2012 року ТОВ "Денді-Карбон" добровільно взяло на себе зобов'язання перед ПАТ "КБ "Земельний капітал". Враховуючи, що за угодою про задоволення вимог іпотеко держателя від 10 червня 2011 року відбувся двосторонній обмін грошової заборгованості на нерухоме майно, то внаслідок визнання недійсним договір про задоволення вимог іпотеко держателю ТОВ "Денді-Карбон" мав право вимагати повернення нежитлових приміщень площею 3000 м.кв. в будівлі по провулку Лабораторному, 1 в м. Києві, але не висунуло такої вимоги і визнало заборгованість перед ПАТ "КБ"Земельний капітал" без відповідної майнової дії ПАТ "КБ "Земельний капітал".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2017 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" у справі № 910/9004/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Верховець А.А., судді: Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги задоволено, відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі № 910/9004/13 до провадження, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" призначено на 12.12.2017.

11.12.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) арбітражного керуючого А.О. Левицького надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі № 910/9004/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" - без задоволення.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, просила суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 листопада 2017 року повністю та постановити нову про задоволення заяви про спростування майнової дії боржника.

Арбітражний керуючий Левицький А.О. в судовому засіданні проти вимог апелянта Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД", викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 07 листопада 2017 року у справі № 910/9004/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" - без задоволення.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направляли.

У судовому засіданні 12.12.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення арбітражного керуючого банкрута та представника ТОВ "Карбон ЛТД", колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Карбон ЛТД" слід відмовити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" звернулось в суд із заявою про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон".

Ухвалою суду від 18 червня 2013 р. було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон".

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" звернулося в суд із заявою про спростування майнової дії боржника в порядку ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У поданій до суду заяві ТОВ "Карбон ЛТД" просить суд спростувати майнову дію боржника - ТОВ "Денді-Карбон " з визнання вимог ПАТ "КБ " Земельний капітал " за Актом звірки взаєморозрахунків від 23 липня 2012 року в повному обсязі; відшкодувати ТОВ "Денді-Карбон " вартість нежитлових приміщень 3 та 4 секцій загальною площею 3000,00 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, будинок 1(один) шляхом стягнення з ПАТ "КБ "Земельний капітал" на користь ТОВ "Денді-Карбон" 65 874 791,00 грн.

За наслідками розгляду вказаної заяви ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 року відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" про спростування майнової дії боржника.

Переглядаючи законність винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів апеляційної інстанції не знайшла підстав для її скасування з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року в даній справі боржника визнано банкрутом.

Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 року, який вступив в дію з 19.01.2013 року, встановлено, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, в даному випадку застосовується положення Закону про банкрутство в редакції, що діє з 19.01.2013 року.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2013р. було прийнято до розгляду заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 1 006 908,33 грн.

В підтвердження існуючої заборгованості, ПАТ "КБ "Земельний капітал" посилалось на те, що 25.02.2011р. між боржником та кредитором було укладено кредитний договір № 005-2011, відповідно до якого боржник отримав кредитні кошти в сумі 700 000 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами був укладений іпотечний договір № 005-2011-1-1 від 25.02.2011р.

У зв'язку з порушенням боржником умов кредитного та іпотечного договорів сторони дійшли згоди укласти договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011р. відповідно до п.1.1.4. якого заборгованість боржника перед кредитором становила 952 287,67 грн. Так як вартість предмету іпотеки, відповідно до п.2.1. іпотечного договору становила 1 006 908,33грн., то Банк відшкодував боржнику різницю між сумою боргу та сумою майна в розмірі 54 620,66 грн.

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2012 р. у справі №5011-62/1814-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2012р., та постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2012, визнано недійсними: додаткову угоду від 01.02.2012 про розірвання договору купівлі-продажу від 27.05.2005; іпотечний договір № 005-2011-1-1 від 25.02.2011р. та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011р.

У зв'язку з цим, 23.07.2012р. між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого боржник підтвердив наявність заборгованості перед кредитором в загальному розмірі 1 006 908,33 грн., з яких: 700 000 грн. - заборгованість по кредиту, 42 287,67 грн. - заборгованість по процентам, 105 000 грн. - заборгованість по штрафу за нецільове використання кредиту, 105 000 грн. - заборгованість по штрафу за невиконання зобов'язання щодо страхування предмету іпотеки, 54 620,66 грн. - заборгованість по сумі, що була перерахована банком боржнику за договором задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011р.

Згідно указаного акту боржник визнав перед банком заборгованість у загальному розмірі 1006908,33 грн. за укладеним між ними кредитним договором № 005-2002 від 25 лютого 2011 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва №18/492-40/110-61/20 від 28.09.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2012 визнано право власності ТОВ "Карбон ЛТД" на нежиле приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3 000 кв. м. у будівлі за адресою м. Київ, провулок Лабораторний, 1.

Рішення Господарського суду міста Києва №511-74/12502-2012 від 03.04.2013 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 витребувано нежиле приміщення у ПАТ "КБ "Земельний капітал" та передано його ТОВ "Карбон ЛТД".

За таких обставин, майно, що було передано боржником банку в рахунок погашення заборгованості станом на дату звернення з кредиторською заявою передано третім особам і відповідно грошові вимоги банку залишились непогашеними. Укладені між сторонами договори визнані недійсними у судовому порядку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається що 03.06.2016 було здійснено реєстрацію права власності ТОВ "Денді-Карбон" на нежитлові приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, Лабораторний провулок, 1.

11.04.2016 Господарським судом міста Києва в межах справи № 910/9004/13 розглядалась заява ТОВ "Карбон ЛТД" про визнання недійсним правочину за вказаним заявником Актом звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012. Судом першої інстанції в ухвалі, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 (абзац 3 арк. 3) вказано:

З наявних матеріалів справи доказів вбачається, що спір про визнання недійсним Акта звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" вже був предметом судового розгляду, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015, яким відмовлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" про визнання недійсним акту взаєморозрахунків.

Вказане рішення суду першої інстанції було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ст. 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Виходячи зі змісту приписів п. 2 ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Вищий господарський суд України у постанові від 15.06.2015р. зазначив, що акт звірки бухгалтерів є лише документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо. Оскаржуваний акт є внутрішнім документом сторін, в якому лише відображена точка зору двох керівників та бухгалтерів на фінансові відносини сторін, і складання такого акта не тягне за собою наслідків щодо сплати визначеного в акті звірки боргу або встановлення, виникнення і припинення певних господарських зобов'язань для сторін. Тому наведений акт не є правочином у розумінні вимог ст. 202 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим не може бути визнаний недійсним у спосіб захисту цивільних прав, обумовлений ст. 16 Цивільного кодексу України.

Отже, акт звірки взаєморозрахунків від 23 липня 2012 р., про спростування якого заявлено вимоги, у розумінні вищевказаних вимог Закону, не є майновою дією, оскільки його складення не потягло відчуження майна боржника, прийняття ним зобов'язань без відповідних майнових дій іншої сторони, відмови від власних майнових вимог.

За своєю правовою природою цей акт є непрямими доказом наявності зобов'язання боржника повернути одержані на підставі кредитного договору грошові кошти.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь які фактичні обставини, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. визначено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

З огляду на викладені вище обставини, розглянувши апеляційну скаргу ТОВ " Карбон ЛТД" про спростування майнової дії боржника, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ

"Карбон ЛТД" про спростування майнової дії боржника.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями ст.ст. 32-34, 43, 99, 101-106 ГПК України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ТОВ " Карбон ЛТД" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 року у справі № 910/9004/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 року у справі № 910/9004/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9004/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

Постанова Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до касаційного інстанції.

Повний текст постанови складено 15.12.2017.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.О. Пантелієнко

М.Л. Доманська