АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 686/6888/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1949/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Янчук Т.О.,

суддів: Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Кошельника В.М.,

за участю: сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Хмельницька міська рада, про припинення права спільної часткової власності, виділ часток житлового будинку (домоволодіння) в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2015 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на домоволодіння АДРЕСА_1; виділити у спільну часткову власність у рівних частках позивачам в натурі належну їм частку 22/100 у вказаному будинковолодінні, що складається із кухні «1-1» площею 8.1 кв.м, житлової кімнати «1-2» площею 12,8 кв.м, житлової кімнати «1-3» площею 18,4 кв.м, коридору «1-4» площею 14,5 кв.м. житлової кімнати «1-5» площею 20,3 кв.м, топочної «1-6» площею 2,8 кв.м, коридору «1-7» площею 2,4 кв.м; визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташоване дане домоволодіння, згідно варіанту № 1, запропонованого експертом у висновку № 3069/3070/15-26 судової будівельно-технічної експертизи від 26.02.2016 р., по прямій лінії поділу без врахування точок 15-16 (0,33 м), та виділити позивачам в користування земельну ділянку, на якій розташовані їх 22/100 домоволодіння, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування.

В обґрунтування позову зазначали, що позивачі є співвласниками спірного домоволодіння разом з відповідачами, яким належить частка 78/100 в даному домоволодінні, ________________________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Мороз В.О. Категорія: 2,5

Доповідач: Янчук Т.О.

бажають виділу, однак не можуть досягти згоди в позасудовому порядку. Земельна ділянка, на якій розміщене домоволодіння, виділялась забудовнику площею 500 кв.м, на даний час фактично використовується 537 кв.м. Частина земельної ділянки, а саме 127 кв.м, на якій розміщено одну зі споруд відповідачів, передана в оренду відповідачам Хмельницькою міською радою. Решта землі використовується сторонами непропорційно, у зв'язку з чим вважають, що відповідачі зайняли більшу частину, ніж їм мала б належати відповідно до частки в будинку.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 646,40 грн. судових витрат кожному, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 646,40 грн. судових витрат кожному, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 646,40 грн. судових витрат кожному, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 646,40 грн. судових витрат кожному.

В апеляційній скарзі апелянти просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи. Вважають, що суд першої інстанції невірно дійшов до висновку, що до складу спірного домоволодіння входять самочинно збудовані, реконструйовані об'єкти, оскільки реконструкція об'єкта нерухомості здійснювалась відповідно до встановленого законом порядку, без зміни зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту у плані, даною реконструкцією жодним чином не порушено прав та не заподіяно шкоду відповідачам. Рішенням суду належним чином не обґрунтовано та не наведено законодавчі підстави відмови в задоволенні позовних вимог, що стосувались визначення порядку користування земельною ділянкою. Неможливість виділу часток житлового будинку в натурі, що є у спільній частковій власності, як зазначається в рішенні суду першої інстанції, не позбавляє їх, як співвласників домоволодіння, права на виділення в користування тієї частини земельної ділянки, яка є пропорційна частці в домоволодінні.

В судовому засіданні ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги просив її задовольнити.

ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник ОСОБА_1, ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_7 та їх представник ОСОБА_11 в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися в порядку установленому законом, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Судом встановлено, що згідно рішення виконкому Хмельницької міської ради депутатів трудящих № 56 від 27.01.1959 року ОСОБА_12 було відведено земельну ділянку № АДРЕСА_2 загальною площею 500 кв.м.

За договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності, з кількістю кімнат від однієї до п'яти включно і житловою площею до 60 кв.м. від 19.02.1960 року ОСОБА_12 було надано в безстрокове користування вказану земельну ділянку з відібранням у нього як забудовника зобов'язання на наданій ділянці збудувати жилий одноповерховий цегляний будинок житловою площею 53,45 кв.м, з кількістю кімнат - три, на відстані трьох метрів від червоної лінії забудови, глинобитний сарай, а також обгородити садибу, здійснити в межах ділянки висадку дерев, посадити квіти між будинком та вулицею, влаштувати тротуар в межах ділянки.

13.11.1961 року Хмельницьким міжміським БТІ за ОСОБА_12 було зареєстровано домоволодіння по АДРЕСА_2, розміщене на земельній ділянці площею 500 кв.м, що підтверджується копією договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності, з кількістю кімнат від однієї до п'яти включно і житловою площею до 60 кв.м від 19.02.1960 року, висновком Хмельницького МБТІ про реєстрацію домоволодіння від 13.02.1961 року, актом приймання індивідуальної будівлі від 16.01.1961 року, затвердженим рішенням виконкому міської Ради депутатів трудящих від 11.01.1961 року №6.

Рішенням народного суду м. Хмельницький від 19.11.1969 року за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_13 про розподіл будівлі будинку було присуджено виділити ОСОБА_12 частину будівлі будинку по АДРЕСА_1, яка в ідеальній частці становить 43%; ОСОБА_13 - 57%. Подвір'я присуджено залишити в спільному користуванні. З цього часу в усіх матеріалах зазначеної інвентаризаційної справи номер домоволодіння вказується АДРЕСА_1 замість АДРЕСА_2.

02.06.1971 року ОСОБА_12 подарував ОСОБА_14 43% будинку та надвірні будівлі, які відносяться до цієї частини будинку, в АДРЕСА_1; в постійне користування ОСОБА_14 перейшли дві кімнати, загальною площею 31,2 кв.м, прибудова «а», сарай «Б» та льох «б». Зазначені обставини підтверджуються копією договору дарування від 02.06.1971 року.

12.10.1973 року ОСОБА_14 продала належну їй частку 43/100 будинку з надвірними будівлями ОСОБА_15, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 12.10.1973 року.

11.03.2000 року ОСОБА_13 відчужила, а ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 набули у власність за договором міни 57/100 житлового будинку № 22 у м. Хмельницький з відповідною частиною надвірних споруд, що складалися із житлової кімнати 2-1 площею 9,9 кв.м, житлової кімнати 2-2 площею 9,9 кв.м, житлової кімнати 2-3 площею 20,9 кв.м, кухні 2-4 площею 6,7 кв.м, коридору І площею 4,7 кв.м, ванної II площею 1,8 кв.м. Зазначені обставини підтверджуються копією договору міни від 11.03.2000 року, реєстраційним посвідченням Хмельницького БТІ від 17.03.2000 року.

12.05.2003 року ОСОБА_15 подарував ОСОБА_16 та ОСОБА_17 належні йому 43/100 житлового будинку разом з відповідною частиною господарчих та побутових споруд і будівель у АДРЕСА_1. Зазначені обставини підтверджуються копією договору дарування частини житлового будинку від 12.05.2003 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Хмельницького БТІ від 06.06.2003 року.

13.08.2004 року ОСОБА_16 та ОСОБА_17 продали ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 21/100 домоволодіння у АДРЕСА_1. Ця частина домоволодіння складається з господарських будівель: цегляних хлівів «К», «З», «Ж», шлакобетонного льоху «б», цегляної вбиральні «Л». Зазначені обставини підтверджуються копією договору купівлі-продажу від 13.08.2004 року, витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 13.08.2004 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Хмельницького БТІ від 02.09.2004 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_16 помер і після його смерті належну йому частку 11/100 в даному домоволодінні успадкувала ОСОБА_18, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.06.2007 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.08.2007 року.

09.08.2008 року ОСОБА_17 подарувала ОСОБА_19 11/100 даного домоволодіння, що підтверджується фотокопією договору дарування частини домоволодіння від 09.08.2008 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Хмельницького БТІ від 23.02.2009 року.

06.05.2009 року ОСОБА_17 від імені ОСОБА_18 та ОСОБА_19 продали ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 22/100 житлового будинку по АДРЕСА_1. У власність покупців в рівних частках кожному перейшла частина будинку, що складається з: кухні «1-1» площею 8,1 кв.м, житлової кімнати «1-2» площею 12,8 кв.м, житлової кімнати «1-3» площею 18,4 кв.м, коридору «1-4» площею 14,5 кв.м, житлової кімнати «1-5» площею 20,3 кв.м, топочної «1- 6» площею 2,8 кв.м, коридору «1-7» площею 2,4 кв.м, з надвірних будівель гараж за планом земельної ділянки літ. І. Зазначені обставини підтверджуються копією договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 06.05.2009 року, витягом з Державного реєстру правочинів від 06.05.2009 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Хмельницького БТІ від 29.05.2009 року.

Як вбачається з довідки Хмельницького БТІ, адреса «АДРЕСА_1» змінена на «АДРЕСА_1».

Таким чином, сторони стали співвласниками будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в частках: позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - 22/100, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - 78/100.

Зазначені обставини визнаються сторонами та підтверджуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, посилаючись на п.2.3 Інструкції №55, виходив з того, що житловий будинок, який самочинно реконструйований та не прийнятий в експлуатацію, тобто є об'єктом самочинного будівництва, не може бути предметом поділу в установленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Так, відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 "Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них".

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією № 55.

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.

Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції № 55 передбачено, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об'єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акта приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 вересня 2003 року № 146 (далі - Методичні рекомендації № 146).

Поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295 (далі - ДБН), відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Таким чином, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої об'єкт набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо; розділ 3.4 Методичних рекомендацій № 146).

При цьому за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.

Установивши факт самочинної перебудови (реконструкції) об'єкта нерухомості (площа приміщень є перепланованою зі зміною їх площі, з добудовою гаража відбулась зміна конфігурації та площі приміщень, в частині житлового будинку, яка знаходиться в користуванні позивачів, проводяться будівельні роботи, в результаті яких на момент обстеження житлового будинку був прибудований тамбур, а також над всією їх частиною приміщень, а також над гаражем «І» надбудований другий поверх, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 26.02.2016 року №3069/3070/15-26 та висновком №446/016 від 22.03.2017 року додаткової будівельно-технічної експертизи, після одержання позивача у власність частки нерухомого майна, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач ставив питання про поділ спірного будинку, який самочинно реконструйований, отже є самочинним будівництвом, до експлуатації неприйнятий, в установленому порядку не зареєстрований.

Оскільки від вирішення питання про поділ будинку залежить вирішення спору щодо земельної ділянки, на якій розташований цей будинок, тому висновок щодо відмови у задоволенні позову в частині визначення порядку користування земельної ділянки теж є правильним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують ці висновки.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча /підпис/

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.О. Янчук