Справа № 204/6056/17

Провадження № 2/204/1921/17

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2017 року м.Дніпро

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Тітової І.В.

з участю секретаря Олішевської К.Й.

представника позивача Лукіної А.А.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_2, третя особа - управління патрульної поліції в м.Дніпрі Департаменту патрульної поліції про відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

27 вересня 2017 року до суду надійшов вищевказаний цивільний позов, у якому позивач, просить стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_3 виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 30.05.2008, на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, р/р 31257201492745 в Держказначейській службі України, м.Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 40108646, матеріальну шкоду у розмірі 72557 (сімдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 78 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до управління патрульної поліції в м.Дніпрі Департаменту патрульної поліції за вх. №18377 від 11.09.2017р. надійшла копія постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська по справі №199/6208/16-п від 21.09.2016р. про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, відносно інспектора роти № 6 батальйону № 3 УПП в м. Дніпрі ДПП ОСОБА_2. Відтак, позивач вважає, що про заподіяння шкоди, яку було завдано винними протиправними діями відповідача, дізнався 11.09.2017р. Відповідно строк для звернення до суду з даним позовом необхідно обчислювати саме з цього моменту, а отже позовна заява подана до суду в межах встановлених строків позовної давності. Так, наказом Департаменту патрульної поліції від 21.01.2016р. №9 о/с ОСОБА_2 призначений на посаду інспектора роти № 6 батальйону № З УПП в м.Дніпрі ДПП, яку займає по теперішній час. 21.08.2016р. згідно з розстановкою сил та засобів роти № 6 батальйону № 3 УПП в м.Дніпрі ДПП екіпаж № 652 у складі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заступив на патрулювання на службовому автомобілі «Toyota Prius» д.р.н. НОМЕР_5. 21.08.2016р. близько 18год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Toyota Prius» д.р.н. НОМЕР_5, в м.Дніпрі на перехресті вул.Поточної та вул.Криворізьке шосе, виїжджаючи на проїзну частину з автозаправочної станції «WOG», не надав перевагу в русі автомобілю «ВАЗ», д.р.н. НОМЕР_4, під нервуванням водія ОСОБА_4, внаслідок чого сталося зіткнення вказаних транспортних засобів. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. 21.09.2016р. постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська по справі №199/6208/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у сумі 340 (триста сорок) гривень; вирішено питання про стягнення судового збору в сумі 275 грн. 60 коп. 27.10.2016р. службовий автомобіль «Toyota Prius», державний реєстраційний номер НОМЕР_5, було перереєстровано, внаслідок чого йому було присвоєно державний реєстраційний номер 11 2741. Згідно висновку експертного дослідження №19/12.2-15 від 09.02.2017р., виконаного Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС, вартість матеріального збитку, завданого Департаменту патрульної поліції внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій було пошкоджено службовий автомобіль «Toyota Prius», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 (перереєстровано на 11 2741), складає 72557 (сімдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 78 коп. Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, зумовленої винними протиправними діями відповідача, позивачу було спричинено майнову шкоду шляхом пошкодження службового автомобіля «Тоуоtа Рrius», д.р.н. НОМЕР_5 (перереєстровано на д.р.н. 11 2741) у розмірі 72557 (сімдесят дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 78 коп. Відповідач відшкодувати таку шкоду в добровільному порядку відмовився, а відтак, позивач для захисту своїх законних прав та інтересів змушений звернутись до суду з даною позовною заявою.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила задовольнити позов.

У судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на заперечення, долучені до матеріалів справи.

У матеріалах справи наявні заперечення на позовну заяву, що надійшли 06.12.2017р. від відповідача, у яких останній просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до ст.133 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку, та на пропуск позивачем встановленого ст.233 КЗпП річного строку звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, суд встановив такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно з наказом Департаменту патрульної поліції №9 о/с від 21.01.2016р. та довідкою Департаменту патрульної поліції №21662/41/19-2017 від 05.09.2017р. старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 призначено на посаду інспектора роти №6 батальйону №3, яку він займає по цей час (а.с.4-5).

Відповідно до постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська по справі №199/6208/16-п від 21.09.2016р., ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави 275,60 грн. судового збору. Постанова набрала законної сили 04.10.2016р. (а.с.7).

У вищевказаній постанові судом встановлено, що 21.08.2016р. о 18год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Toyota Prius», н/з НОМЕР_5 на перехресті вулПоточної та вул.Криворізьке шосе, виїжджаючи на проїзну частину з автозаправочної станції «WOG», не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 ОСОБА_2 порушив вимоги п.10.2 ПДР України. Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження, завдано матеріальні збитки.

З висновку експертного дослідження, проведеного Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром MBС України № 19/12.2-15 від 09.02.2017р. випливає, що вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки Toyota моделі Prius, державний реєстраційний номер НОМЕР_6 2013 року випуску, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 72557 грн. 78 коп.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.131 КЗпП України працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Згідно з ч.1 ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Як передбачено п.1 ч.1 ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до ст.135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд враховує те, що шкода майну позивача була завдана відповідачем під час виконання ним своїх трудових обов'язків, а саме під час безпосереднього керування транспортним засобом.

Постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПР від 28 грудня 1977 року №447/24 затверджений вищевказаний перелік таких посад і робіт працівників, із якими можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність. Посада водія або патрульного поліцейського, як і виконувана ними робота по керуванню транспортним засобом, у вказаному переліку відсутня.

Договір про повну матеріальну відповідальність між сторонами не укладався.

Отже, відповідно до законодавства, відповідач не несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, тому на нього в цьому випадку не може бути покладена повна матеріальна відповідальність і відповідач може нести тільки обмежену матеріальну відповідальність, як це передбачено ст.132 КЗпП України.

Вирішуючи питання про можливість стягнення з відповідача на користь позивача суми в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі середнього місячного заробітку суд враховує, що позивачем не надано достатніх доказів щодо розміру завданої працівником шкоди в межах його місячного заробітку згідно з умовами трудового договору. Так, позивачем не було доведено розміру шкоди, який фактично було відшкодовано роботодавцем внаслідок протиправних дій працівника.

Суд також враховує, що згідно з ч.3 ст.233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

При цьому суд враховує, що вищевказаний строк не є строком позовної давності, а є строком звернення до суду тобто є особливим правовим інститутом. Обговорення причин пропущення такого строку має відбуватися незалежно від обґрунтованості позову по суті.

На думку суду, про факт завдання шкоди своєму майну позивач міг дізнатися та дізнався в день ДТП тобто 21.08.2016р., так як автомобіль, що було пошкоджено в ДТП є службовим і про його пошкодження власник не міг дізнатись лише з постанови від 21.09.2016р., яку УПП Департаменту патрульної поліції згідно з вх.№18377 отримало 11.09.2107р., так як такі автомобілі проходять щоденну перевірку перед виїздом на патрулювання. День, в який позивач дізнався про винуватість відповідача у завданні шкоди не має правового значення, адже згідно з ч.3 ст.233 КЗпП України річний строк відраховується з дня виявлення заподіяної працівником шкоди, тобто з дня, коли власник дізнався про сам факт завдання шкоди (пошкодження майна).

Позивачем не було надано жодних доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Згідно з абзацом 3 п.11 постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009р. встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, у задоволенні позовних вимог належить відмовити у повному обсязі у зв'язку з необґрунтованістю (недоведеністю) вимог в частині стягнення розміру шкоди в межах повної матеріальної відповідальності працівника та у зв'язку з пропуском строку позовної давності (строку звернення до суду) в частині стягнення розміру шкоди в межах середньомісячного заробітку працівника.

Крім того, необхідно зазначити, що позивачем було неправильно обрано спосіб захисту свого порушеного права, так як він посилається на норми ст.ст.1166, 1187 ЦК України, але не є особою, майну якої була завдана шкода, так як цією особою в розумінні цих норм є потерпілий у ДТП - ОСОБА_4 (а.с.7).

З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні позовних вимог належить відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, суд виходить із положень ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.88, 209, 212, 214-215 ЦПК України,

в и р і ш и в:

У задоволенні цивільного позову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_2, третя особа - управління патрульної поліції в м.Дніпрі Департаменту патрульної поліції про відшкодування матеріальної шкоди відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 11 грудня 2017 року.

Суддя І.В. Тітова