Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2009 р. справа № 2а-17296/09/0570
час прийняття постанови: 14-15
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Чучка В.М.
при секретарі Каморнікові Д.Ю.
за участю представника позивача – Совтус О.М (довіреність від 11.11.2009 року № 16546/9/10-013), відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Кіровської об’єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 6 621,55 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Кіровська об’єднана державна податкова інспекція (надалі – Податкова інспекція, позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі – ФОП ОСОБА_2, відповідач) 6 621,55 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має податкову заборгованість у загальному розмірі 6 621,55 гривень, яка виникла у зв’язку з несплатою відповідачем податкового боргу з податку на додану вартість, збору на розвиток виноградарства, податку з доходів фізичних осіб, орендної плати з користування земельними ділянками. Приймаючи до уваги факт несплати ФОП ОСОБА_2 суми заборгованості у порушення вимог Законів України: «Про систему оподаткування», «Про податок на додану вартість», «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», «Про плату за землю», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заявник просить стягнути наведену суму у судовому порядку.
У ході судового засідання позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 6 344,14 (з яких: 3 462,89 грн. податок на додану вартість, 1 464,81 податок з доходів фізичних осіб – підприємців, 1 416,44 грн. з орендної плати з фізичних осіб) мотивуючи тим, що відповідач у повному обсязі сплатив заборгованість зі збору на розвиток виноградарства.
Представник відповідача у судовому засідання не заперечував проти позову, посилалася на скрутне матеріальне становище.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована виконавчим комітетом Кіровської міської Ради, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців 27.07.04р. № 2 263 017 0000 000019, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків: НОМЕР_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця за ЄДР НОМЕР_2
Згідно даних позивача заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 складається із наступних податкових зобов’язань:
- податку на додану вартість у сумі 3 462,89 грн.,
- податку з доходів фізичних осіб у сумі 1 464,81 грн.,
- орендної плати з фізичної особи у сумі 1 416,44 грн.
За статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування» платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні й фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Частиною 3 статті 9 цього Закону встановлено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно із частиною 1 статті 20 Закону України «Про систему оподаткування» контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами в межах повноважень, визначених законами. Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу».
Таким чином, позивач Кіровська ОДПІ Донецької області є суб’єктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані їй Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.
У відповідності до ч.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» податок на додану вартість є загальнодержавним податком.
Спеціальним нормативно-правовим актом, до предмету регулювання якого відносяться правовідносини із порядку визначення платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставок оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливостей оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядку обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість», згідно з п.1.6 ст. 1 якого податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є будь-яка особа, яка здійснює господарську діяльність та зареєстрована платником податку на додану вартість. За ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку в тому числі з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. У відповідності до ст. 6 наведеного Закону об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків; податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.2.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.
Форма, порядок заповнення, строки надання податкових декларацій встановлюються Порядком «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166. При цьому декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість від 21.04.2009 р. № 3174, наданої відповідачем до Податкової інспекції, сума заборгованості з даного податку, що самостійно визначена відповідачем, за березень 2009 року складає 4 128,00 грн. За даними відповідача, що також у судовому засіданні підтверджено представником Податкової інспекції, ОСОБА_2 самостійно сплачено 828,91 грн., а тому сума боргу з цього податку станом на дату подання позовної заяви складає 3 299,09 грн., на яку нарахована пеня в розмірі 163,80 грн. Наведена сума у судовому засіданні окрім наявних у справі документів, підтверджена також поясненнями сторін.
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі – Закон про податок з доходів фізосіб) платниками податку в тому числі є резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Об’єктом оподаткування резидента згідно з ст. 3 цього ж Закону є в тому числі загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
При цьому дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом; дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав; доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (п. 1.3 ст. 1 Закону про податок з доходів фізосіб).
Згідно з п. 4.3 наведеного Закону доходами, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу є зокрема:
- сума доходів, отриманих у вигляді процентів платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, виграші у державну лотерею (п. 4.3.3 ст. 4 цього ж Закону);
- дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою-резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, коли таке нарахування ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та внаслідок чого збільшується статутний фонд такого емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів (п. 4.3.17 ст. 4 даного Закону).
За приписами ст. 17 наведеного Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи). Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент; для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів; для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.
За даними Податкової інспекції сума боргу відповідача із податку з доходів фізичних осіб за три квартали 2009 року складає 1 464,81 грн., з яких пеня 40,29 грн. Наведена сума підтверджена розрахунками позивача та поясненнями відповідача.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, землекористувач, у тому числі орендар (ст. 5 Закону України «Про плату за землю»).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Виходячи з декларацій з орендної плати за земельні ділянки за 2009 рік, що самостійно надані відповідачем до Податкової інспекції, слідує, що заборгованість відповідача з орендної плати за земельні ділянки за наведений період складає 1 416,44 грн. Наведена сума підтверджується також поясненнями відповідача у ході судового засідання.
У зв’язку з несплатою узгоджених суми податкового зобов’язання, Податковою інспекцією на адресу відповідача направлені перша та друга податкові вимоги (від 18.03.2009 року № 1/40 та від 27.04.2009 року № 2/63, відповідно), які останній отримав особисто. При цьому в матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем наведених вище податкових вимог у апеляційному або судовому порядку, таким чином наведене податкове зобов’язання є узгодженим.
На підставі п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Підпунктом 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків в установлені строки, визначається сумою податкового боргу платника податків.
Податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (пункт 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
З огляду на наведене, оскільки податкове зобов'язання відповідача не було сплачене в установлені строки, таке зобов'язання є податковим боргом.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, відповідач має податковий борг з податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та орендної плати за земельні ділянки в сумі 6 344,14 (з яких: 3 462,89 грн. податок на додану вартість, 1 464,81 податок з доходів фізичних осіб – підприємців, 1 416,44 грн. з орендної плати з фізичних осіб), які виникли у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань, самостійно визначених платником податків у відповідних деклараціях.
На підставі підпункту «а» пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.
У відповідності до підпункту «б» пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Як видно з матеріалів справи, податкові вимоги направлені відповідачу відповідно до наведених положень законодавства.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності до приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.
Беручи до уваги те, що сума податкових зобов’язань у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується деклараціями, розрахунками, наданими Податковою інспекцією та підтверджені поясненнями відповідача, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та підтягаються задоволенню у повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Кіровської обєднаної державної податкової інспекції до субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 6 344,14 грн.- задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ІПН НОМЕР_1):
- заборгованість з податку на додану вартість у сумі 3 462,89 грн. на рахунок № 31114029700057, код платежу 14010100, код ЗКПО 34686626, одержувач Кіровське відділення банку УДК у Донецькій області, МФО 834016;
- заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1 464,81 грн. на рахунок № 33211801700057, код платежу 11010200, код ЗКПО 34686626, одержувач Кіровське відділення банку УДК у Донецькій області, МФО 834016;
- заборгованість з податку з орендної плати з фізичної особи у сумі 1 416,44 грн. на рахунок № 33218815700057, код платежу 13050500, код ЗКПО 34686626, одержувач кіровське відділення банку УДК у Донецькій області, МФО 834016.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошено 13 листопада 2009 року.
Повний текст постанови виготовлений 18 листопада 2009 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Чучко В.М.