ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

25.07.06                                                                                           Справа  № 12/58

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Бонк Т.Б.

суддів:                   Марко Р.І.

                                       Бойко С.М.

При секретарі                 Нор У.

розглянувши у відкритому судовому засіданні 

апеляційні скарги Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції  

на постанову та окрему ухвалу господарського суду Рівненської області від 21.03.2006 року  

у справі № 12/58, суддя В.М.Шарапа

за позовом  підприємця Прядунець Андрія Федотовича

до відповідача  Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції

про  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача –Прядунець А.Ф. –підприємець

від відповідача –Омельченко А.В. –представник (дов. у спарві)

в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Рівненської області від 21.03.2006 року у справі № 12/58 позовні вимоги підприємця Прядунець А.Ф. задоволено повністю та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції № 0002722343/0/23-235 та рішення Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції про застосування фінансових санкцій від 08.07.2005 року № 0002782343/0/23-235.

21.03.2006 року господарським судом Рівненської області також ухвалено окрему ухвалу, якою звернено увагу ДПА у Рівненській області на вказані порушення закону з метою недопущення їх в подальшому.

Господарський суд Рівненської області, мотивував свою постанову, зокрема тим, що рішення про застосування фінансових санкцій № 0002782343/0/23-235 прийнято відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень. Також суд вважав, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не відносить порушення у сфері обігу готівки до порушення правил оподаткування. Тому застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ відповідачем, на думку суду, здійснено безпідставно.

Не погоджуючись із постановою господарського суду, Рівненська ОДПІ подала апеляційну скаргу № 14712/10-20 від 04.04.2006 року, в якій просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, покликається на те, що якщо акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством. Покликається також на те, що висновок суду про перевищення повноважень Рівненською ОДПІ не ґрунтується на чинному законодавстві, оскільки суперечить п.4 ст.10, п.2 ст.11 закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Не погоджуючись із окремою ухвалою господарського суду, Рівненська ОДПІ подала апеляційну скаргу № 14786/10-20 від 04.04.2006 року, в якій просить окрему ухвалу суду скасувати. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом не враховано норми діючого законодавства, тобто, апелянт посилається, що судом першої інстанції при постановленні окремої ухвали неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, покликається на те, що висновок суду про перевищення повноважень Рівненською ОДПІ не ґрунтується на чинному законодавстві, оскільки суперечить п.4 ст.10 та п.2 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову такою, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для її скасування відсутні. Звертає увагу суду на те, що згідно п.4 ст.10 та п.2 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державна податкова інспекція в межах своїх функцій здійснює контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, але позивач не дав обґрунтування про підстави та порядок проведення органами державної податкової служби перевірки )в даному випадку позапланової), яка ст.11-1 цього закону передбачає 9 наявних обставин, які дають право проводити позапланові перевірки, та ні один із пунктів не надає право позивачу проводити позапланову перевірку. Крім того, покликається, що наказ керівника податкового органу позивач суду не надав.   

Від Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції поступило клопотання про заміну його на державну податкову інспекцію у м.Рівне в зв’язку з реорганізацією та правонаступництвом.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст.55 КАС України, на підставі поданих доказів та згідно наказу Державної податкової адміністрації України № 598 від 24.12.2005 року, здійснює заміну Рівненської ОДПІ на податкову інспекцію у м.Рівне.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія Львівського апеляційного господрського суду вважає, що постанову господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу про скасування постанови залишити без задоволення, а окрему ухвалу суду першої інстанції слід скасувати з наступних підстав.

Підставою прийняття Рівненською ОДПІ спірного рішення про застосування фінансових санкцій № 0002782343/0/23-235, яким до позивача за торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 1 700 грн. та податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0002722343/0/23-235, яким позивачу за порушення пунктів 1, 2, 11, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг»визначені податкові зобов’язання у вигляді штрафу в сумі 1 618,25 грн. було порушення зафіксоване у акті № 006142 від 25.06.2005 року проведеної перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктом підприємницької діяльності Простопчук А.Ф., а саме : за непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій 19,25 грн., за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів –85 грн., за невідповідність суми готівкових коштів –1 514 грн., за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії –1 700 грн.

В акті № 006142 від 25.06.2005 року зазначено, що при покупці однієї пляшки пива «Оболонь»біле 1,0 л. по ціні 3,85 грн. за 1 пляшку та однієї пляшки горілки «Поліська Віват»0,25 л. по ціні 4,60 грн. за 1 пляшку на загальну суму 8,45 грн., продавцем проведено розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій не на повну суму покупки, а саме не проведено через реєстратор розрахункових операцій покупка на суму 4,60 грн.; реалізація товарів з порушенням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів через реєстратор розрахункових операцій, а саме не запрограмовано горілку «Поліська Віват»0,25 л. по ціні 4,60 грн.; незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів згідно денного звіту реєстраторів розрахункових операцій на суму 302,80 грн. ( сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків складає 315,4 грн. (без суми закупки), а згідно денного звіту реєстратора розрахункових операцій 12,60грн.; роздрібна торгівля алкогольними напоями без ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме реалізована пляшка горіли «Поліська Віват»(0,25 л.) по ціні 4,60 грн. без відповідної ліцензії.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, договору дарування від 17.03.2000 року (а.с.28) свідоцтва про право власності, свідоцтва про сплату єдиного податку (а.с.28-30) в магазині «Соняшник»за адресою м.Рівне, вул.Дубенська,23 проводять господарську діяльність суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа Прядунець Андрій Федотович та суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Прядунець Світлана Ростиславівна, якій видано свідоцтво про сплату єдиного податку від 24.12.2004 року.

Позивач заперечує продаж горілки, оскільки в зв’язку з закінченням ліцензії 02.06.2005 року не здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Податковий орган не представив належних та допустимих доказів в підтвердження своєї позиції, зокрема, не надано акту форми і способу проведення контрольної закупки при здійсненні перевірки, а тому запис в непідписаному стороною акті без відібрання пояснень не може слугувати беззаперечним доказом в підтвердження даного порушення.

Щодо проведення розрахункових операцій без режиму попереднього програмування, то позивач подав суду докази програмування пива та цигарок. Як зазначено вище доказів факту реалізації горілки «Поліська Віват»0,25 л. по ціні 4,60 грн. податковим органом не надано.

Щодо незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів згідно денного звіту реєстраторів розрахункових операцій, то податковим органом не враховано, а в акті перевірки не знайшло свого відображення те, що в даному приміщенні ведуть господарську діяльність два суб’єкта підприємницької діяльності, один з яких здійснює свою діяльність при наявності свідоцтва про сплату єдиного податку.

У відповідності до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

 Крім того, вчинення позивачем вказаних порушень також спростовується постановою судді Рівненського міського суду від 25 липня 2005 року по справі про адміністративне правопорушення відносно продавця позивача Мельник О.В., який перебуває у трудових відносинах з позивачем і на думку податкового органу, здійснив порушення, зазначені в акті перевірки, про що, крім акту перевірки, було складено аналогічний протокол про адміністративні правопорушення. З постанови судді вбачається, що в справі про адміністративне правопорушення відсутні докази вчинення Мельник О.В. правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 155-1 КпАП України і справу відносно неї закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Даною постановою, згідно частини 4 статті 72 КАС, встановлено факт відсутності в діях найманого працівника позивача порушень вимог пунктів 1,2, 11, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг", на які вказує відповідач.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо визначення позивачу податкового зобов’язання у сумі 1 618,25 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0002722343/0/23-235 від 08.07.2005 року, то слід зазначити, що згідно Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме ст.5, визначено строки сплати фінансових санкцій за наслідками несплати податкового зобов’язання, в тому числі із застосуванням податкової застави активів платника податків та нарахування пені. Проте, преамбулою даного Закону встановлено, що він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів)включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за погіршення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Проте, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не відносить порушення у сфері обігу готівки до порушення правил оподаткування, тому суд підставно вважав, що застосування до спірних правовідносин норм Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року відповідачем здійснено безпідставно.

Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Рівненської області від 21.03.2006 року у справі № 12/58 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Щодо доводів апеляційної скарги щодо скасування окремої ухвали, то апеляційний господарський суд вважає, що дана вимога підлягає до задоволення. У відповідності до ст.166 КАС України окрема ухвала виноситься при виявленні порушення закону. Проте, ухваленим рішенням суду щодо визнання недійсним рішення податкового органу та податкового повідомлення-рішення вирішено питання щодо невідповідності рішень податкового органу нормам закону. Інших підстав, окремих від заявлених суб’єктом підприємницької діяльності, що спростовують предмет спору і вказують на порушення закону позивачем не наведено.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

          Постанову господарського суду Рівненської області від 21.03.2006 року у справі № 12/58 залишити без змін, апеляційну скаргу Рівненської ОДПІ –без задоволення.

Апеляційну скаргу Рівненської ОДПІ про скасування окремої ухвали господарського суду Рівненської області від 21.03.2006 року – задоволити.

Скасувати  окрему ухвалу господарського суду Рівненської області від 21.03.2006 року у справі № 12/58.

          Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.

                    Головуючий суддя                                                            Бонк Т.Б.

                    Суддя                                                                                      Марко Р.І.

                    Суддя                                                                                Бойко С.М.