ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року справа № 813/3733/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку,-

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення №8025/25/10/13-01-13-11/10 від 30.06.2017 року про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття спірного рішення слугували висновки Контролюючого органу про наявність у Позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що, як зазначає позивач, не відповідає дійсності, оскільки перебуваючи на обліку в Галицькій об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у м. Львів позивач як платник єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі сплачував до бюджету вказаний податок, податкового боргу не мав. Обставина ж помилкової сплати податку на інший казначейський рахунок, як зазначає позивач, по суті не спростовує факту ненадходження коштів до бюджету м. Львова та виключає можливість виникнення податкового боргу з цього податку, у зв'язку з чим позивач не вбачає підстав для прийняття оскаржуваного рішення та просить його скасувати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, позовні вимоги підтримує в повному обсягу.

Представник відповідача подав заперечення на адміністративний позов,в яких зазначив, що підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку стало наявність у позивача податкової заборгованості, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Галицькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Львівській області та перебуває на спрощеній системі оподаткування (ІІ група 20%).

30.06.2017 відповідачем прийнято рішення за №8025/25/10/13-01-13-11/10 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ОСОБА_1 згідно пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, а саме: у зв'язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Позивач не погоджуючись з оскаржуваним рішенням від 30.06.2017 р №8025/25/10/13-01-13-11/10, у зв'язку з відсутністю податкового боргу у останнього, звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування, оцінюючи в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Як видно з матеріалів справи, несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІС "Податковий блок" в інтегрованій картці платника.

В своїх запереченнях на адміністративний позов, відповідач зазначає, що в позивача наявний податковий борг згідно акту перевірки №2288/13-50/НОМЕР_1 від 19.10.2016 р та податкових повідомлень-рішень №0027771350 від 13.10.2016 р та від 19.10.2016 р №0028791350, якими застосовано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату єдиного податку з фізичних осіб.

Однак, судом такі твердження відповідача до уваги не беруться, оскільки в матеріалах справи наявні квитанції, з яких вбачається, що сплата єдиного податку позивачем здійснена з дотриманням вимог та строків, передбачених ПКУ, але перераховані на розрахунковий рахунок призначений для сплати ЄСВ у лютому 2015 року, а в травні 2015 року позивач сплатила суму єдиного податку двічі- за травень і лютий 2015 року, про що письмово повідомила податковий орган, і просила помилково сплачені на рахунок Пенсійного фонду кошти перерахувати на бюджетний рахунок для сплати єдиного податку. Отже за період, за який податковим органом нараховані штрафні санкції та пеня, відповідні грошові кошти були сплачені на рахунок Пенсійного фонду та знаходились у розпорядженні пенсійного фонду.

В даному ж випадку, мало місце помилкове зарахування коштів на сплату єдиного соціального внеску на інший, ніж передбачено, рахунок податкової інспекції. При цьому, обидва рахунки знаходяться в ГУ ДКСУ у Львівській області.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.

Тобто податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує 340,00 грн.

Натомість, за позивачем станом на 01 червня 2017 року згідно інтегрованої картки платника податку обліковується заборгованість по єдиному податку в розмірі 3798,10 грн,штрафна санкція за несвоєчасну сплату в розмірі 1875,60 грн, а відтак, в силу положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України відповідач зобов'язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України, чого зроблено ним не було.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржене рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, залишив поза увагою право позивача бути обізнаним про наявність у нього заборгованості зі сплати єдиного податку та можливість оскарження ним вимоги у встановленому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи невиконання контролюючим органом обов'язку з надіслання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. вимоги про сплату боргу, рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 30 червня 2017 року № 8025/25/10/13-01-13-11/10, суд дійшов висновку про протиправність вказаного рішення та наявність підстав для його скасування.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області про виключення з реєстру платника єдиного податку від 30 червня 2017 року № 8025/25/10/13-01-13-11/10.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вікторівни судові витрати в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот гривень).

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Гулкевич І.З.