Справа № 22ц-2204/2009                                       Головуючий у 1 інстанції –

Категорія – цивільна                                              Рахманкулова І.П.

                                                                                 Доповідач Позігун М.І.

                                                    У Х В А Л А

                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  26 листопада  2009 року                                                                   м. Чернігів

                        АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого – судді   Позігуна М.І.

суддів                        Редьки А.Г., Шемець Н.В.

при секретарі            Рачовій І.І.

розглянувши   у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 серпня 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредитБанк” до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним  договором,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 серпня 2009 року, яким позовні вимоги ВАТ „УніКредит Банк” задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ „УніКредит Банк” заборгованість по кредитному договору в сумі 743 830 грн. 77 коп., 1 952 грн. в рахунок понесених судових витрат, з яких 1 700 грн. державного мита та 252 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вважає, що суд застосував норми матеріального права, які не відносяться до правовідносин, що є предметом позову, а саме ст. 1050 ЦК України регулює договір позики, а не правовідносини в сфері іпотечного кредитування, які регламентуються Законом України „Про іпотеку”.  Суд визнав за позивачем право  на звернення до суду в загальному порядку на підставі положень ст. 15 ЦПК України і, на думку апелянта, обраний позивачем спосіб захисту в даному випадку суперечить п. 2, 3, 6 ст. 3 ЦПК України та положенням ст. 589 ЦК України, в силу якої у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Апелянт вважає, що при виборі права захисту позивачем порушено свободу договору, оскільки при укладенні договору обидві сторони розраховували на тривалі відносини, що будуть вигідні обом сторонам, а банк, обравши саме такий спосіб захисту, одноразово вимагає грошові кошти, які він планував заробити за 20 років, і, при цьому,  банк купив валюту по курсу 4,6 та надав її у користування, а вимагає повернення по курсу 7.6, купити яку для погашення кредиту у Нацбанку апелянт позбавлений можливості, а вимушений буде купувати її по завищеним цінам.

Апелянт зазначає, що оскаржуване ним рішення призведе до позбавлення його права власності на майно та речі, що перебувають та будуть перебувати у його власності до виконання рішення суду, оскільки вартість предмету іпотеки зменшилась з причин, що не залежать від нього.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

 Відповідно до ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 04.07.2008 року між ВАТ УніКредит Банк та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит №МRTG-000000013550, відповідно до якого останньому надано грошові кошти в сумі 91 640 доларів США строком на 20 років зі сплатою 11,5% річних за користування кредитом (а.с. 10-16). Кредитні кошти призначені для придбання квартири №22, що знаходиться за адресою: м. АДРЕСА_1

Для забезпечення виконання зазначеного кредитного договору між сторонами 04.07.2008 року було укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме квартиру №22, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26-29).

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, умови договору про іпотечний кредит відповідачем не виконуються,  добровільно не сплачуються щомісячні платежі по погашенню кредиту та проценти за користування кредитом, що передбачені договором,  у зв’язку з чим заборгованість по кредитному договору становить 97 698 доларів США  17 центів, що за офіційний курсом НБУ станом на 17 червня 2009 року становило 743 830 грн. 77 коп..

Зважаючи на те, що відповідачем не виконувався графік повернення кредиту і не сплачувались відсотки за користування кредитом, суд обґрунтовано дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд неправильно визнав за банком право звернення до суду з вимогою стягнення грошових коштів за договором іпотеки є безпідставні, оскільки як нормами ст.ст. 15,16 ЦК України та ст.ст. 3, 4, 11 ЦПК України передбачено право позивача на обрання способу захисту цивільного права, так і положеннями ст. 12 Закону України „Про іпотеку”  якими передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Також не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо зменшення вартості предмету іпотеки з причин, що не залежать від боржника в результаті зростання курсу долару, оскільки умовами договору про іпотечний кредит, зокрема у п.2.9. було передбачено, що у разі зміни курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе Позичальник, а підписання Позичальником цього договору свідчить, що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може привести до значних збитків та погіршення фінансового стану Позичальника.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування вірного по суті рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст..303, 304, 308, 314, 315, 317,319 ЦПК  України суд,

                                                 У Х В А Л И В:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 серпня 2009 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.

Головуючий:                                                         Судді: