Справа № 10-359/2009 р. Головуючий І інстанції: Мурашко І.А.
категорія – санкція Доповідач: Миронцов В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області у складі:
головуючого судді Миронцова В.М.
суддів Демченка О.В., Зенченко Т.С.
з участю прокурора Бузакова О.Ю.
слідчого Данилової Т.В.
адвоката ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляцією помічника прокурора м. Чернігова на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2009 року,
встановила:
Цією постановою відносно ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. Жовтневе, Менського району, Чернігівської області, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, мешканця м. АДРЕСА_1 обвинуваченого, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
відмовлено в задоволенні подання старшого слідчого СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, 16.07.2009 року, за попередньою змовою з ОСОБА_3, в період часу з 2 год. до 4 год. 30 хв., з метою заволодіння чужим майном, незаконно проникли на охоронювану територію ПБП „Реніс”, що розташована за адресою: м. Чернігів, вул. Борисенко, 47-А, де, погрожуючи застосуванням обрізу рушниці, ОСОБА_4 заволоділи грошима в сумі 82980 грн, що належать ОСОБА_5
Своє рішення про відмову в задоволенні подання, суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_2 раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно. Суд також вказав на відсутність будь яких даних, окрім тяжкості скоєного злочину та відсутності офіційного місця роботи, які б вказували на те, що ОСОБА_2 буде продовжувати злочинну діяльність, переховуватись від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у справі та виконанню процесуальних рішень.
Не погодившись з постановою суду, помічник прокурора м. Чернігова подав апеляцію, в якій просив постанову скасувати, а матеріали справи повернути на новий судовий розгляд. Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 скоїв корисливий злочин який відноситься до категорії особливо тяжких, офіційно ніде не працює та не має постійного джерела доходів. Характеристики на ОСОБА_2. є формальними, не містять даних, які б характеризували його з позитивної сторони. Крім того, ОСОБА_2 явку з повинною написав через значний час після вчинення злочину, вже тоді, як проведеними оперативно-розшуковими заходами була встановлена його причетність до його скоєння. Сам ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочину не визнає.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити з викладених в ній підстав, слідчого, яка підтримала доводи подання, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти скасування постанови суду, дослідивши матеріали судової та кримінальної справ, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню.
Частина 2 ст. 148 КПК України передбачає застосування запобіжних заходів за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
У відповідності до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства” місцевий суд, розглядаючи подання про взяття особи під варту на стадії досудового слідства, зобов’язаний встановити, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обгрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою.
Досліджуються також обставини, які відповідно до ст. 150 КПК мають бути враховані при обранні запобіжного заходу: вік підозрюваного, обвинуваченого, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання. З’ясовуються дані про попередні судимості, соціальні зв’язки особи, її схильності, спосіб життя, поведінку під час провадження в цій або іншій кримінальній справі (чи не ухилялася раніше особа від слідства, суду або виконання судових рішень, чи не вчинювала злочини проти правосуддя).
Дослідженню підлягають і відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов’язків та не займатиметься злочинною діяльністю.
У відповідності до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є складовою частиною національного законолавства України, особа може бути звільнена з – під варти до розгляду її справи судом і таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.
Як видно з матеріалів справи, вагомих гарантій належної поведінки обвинуваченого під час досудового слідства надано не було, на що не звернув увагу суд. В той же час суд ретельно не проаналізував і не встановив наявності чи відсутності негативних соціальних зв’язків обвинуваченого, його поведінки під час досудового слідства, інших наведених вище обставин.
Крім того, суд першої інстанції неналежним чином дослідив дані, які характеризують особу обвинуваченого, та не врахував обставин, при яких було скоєно злочин, у зв’язку з чим прийшов до необґрунтованого висновку про відмову в обранні запобіжного заходу ОСОБА_2. у виді взяття під варту.
Так, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні розбою у групі осіб, поєднаного з проникненням на охоронювану територію ПБП „Реніс”, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років. В ході досудового слідства були зібрані докази, які вказують на причетність ОСОБА_2. до вказаного злочину.
Також, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що обвинувачений в ході досудового слідства змінював свої показання, будучи допитаним в якості обвинуваченого свою вину у скоєнні злочину не визнав, що на думку колегії суддів, може свідчити про його намагання уникнути кримінальної відповідальності та перешкодити встановленню істини у справі. Крім того, ОСОБА_2 офіційно ніде не працює, у матеріалах справи відсутні будь які дані про джерела його доходів, зібрані по справі характеризуючі дані про особу ОСОБА_2. є формальними і не містять даних, які б характеризували його з позитивної сторони що, з урахуванням корисливого характеру скоєного обвинуваченим злочину, може свідчити про вірогідність скоєння ним нових злочинів.
Вказані обставини суд першої інстанції не дослідив та не надав їм належної оцінки, у зв’язку з чим постанова суду не може бути визнана обґрунтованою та підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 379, 382 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію помічника прокурора м. Чернігова задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 листопада 2009 року про відмову в задоволенні подання слідчого СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_2 і обрання йому запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд – скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Судді:
Миронцов В.М. Демченко О.В. Зенченко Т.С.