Справа № 22ц-2307/2009 р.                            
Головуючий у першій інстанції

Коверзнев В.О.

Категорія – цивільна                                        
Доповідач – Лазоренко М.І.

У Х В А Л А

Іменем    України

19 листопада 2009 року                  
м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого:   Бойко О.В.,

суддів:               Лазоренка М.І., Мамонової О.Є.,

при секретарі: Пільгуй Н.В.,

з участю: відповідача ОСОБА_1  позивача ОСОБА_2  та  його представника ОСОБА_3

    розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  приміщенні  суду  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення, відшкодування майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

           В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 серпня 2009 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у витребуванні та прийнятті доказів, не дослідивши та не оцінивши їх в сукупності.

          Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 серпня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, а також стягнуто судові витрати.

    Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в договорі оренди жилого приміщення від 02.06.2007 року зазначено, що квартира є приватною власністю ОСОБА_2, а тому в запереченнях проти його позову він посилався на норми ЦК України і вважає, що ОСОБА_2 ввів його в оману, зазначивши, що дана квартира не належить до державного і громадського житлового фонду. Навмисно не зареєстрував договір найму жилого приміщення в житлово-експлуатаційній організації.

         Як вказує апелянт, з довідки КП „Деснянське” Чернігівської міської ради вбачається, що позивач вселився в квартиру на підставі ордеру № 1173 від 30.12.1992 року, проте з зазначеної довідки не можна зрозуміти чи є ОСОБА_2 власником чи є наймачем зазначеної квартири.

         Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про витребування інформації з міського відділу приватизації та міського бюро технічної інвентаризації щодо статусу та приналежності квартири АДРЕСА_1, що, на думку апелянта, є порушенням ч. 3 ст. 60 ЦПК України.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

    Судом по справі встановлено, що ОСОБА_2 є наймачем квартири АДРЕСА_1 на підставі ордеру від 30.12.1992 року № 1173, що підтверджується довідкою КП „Деснянське” Чернігівської міської ради від 16 березня 2009 року та іншими матеріалами справи. (а.с. 14)

         02 червня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1. був укладений договір оренди житлового приміщення, відповідно до якого ОСОБА_1 вселився в спірну квартиру. Строк дії договору обумовлений до 02 червня 2008 року (а.с. 8).

         Посилаючись на невідповідність Договору вимогам закону, необхідність використання квартири для потреб сім’ї, неприязні стосунки з ОСОБА_1., ОСОБА_2 просив суд виселити відповідача з квартири, стягнувши з нього заборгованість по оплаті  комунальних  послуг.

         Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із суб’єктивного складу договору оренди жилого приміщення і прийшов до висновку, що фактично сторонами було укладено договір піднайму квартири. При цьому  сторонами не були дотримані  вимоги, встановлені ч.ч. 1, 3, 4 ст. 91 ЖК України, що в свою чергу, відповідно до ст. 94 ЖК України, тягне недійсність договору піднайму з виселенням громадян, які  поселилися в житловому приміщенні без надання іншого житлового приміщення.        

    Такий висновок місцевого суду відповідає  матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку і не суперечить нормам чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини,  а тому правомірно виселив ОСОБА_1 зі спірної квартири без надання іншого житлового приміщення

        Доводи  апеляційної  скарги, що  з  довідки КП „Деснянське” Чернігівської міської ради  не можна зрозуміти чи є ОСОБА_2 власником чи  наймачем зазначеної квартири   і,  що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про витребування інформації щодо статусу та належності квартири, апеляційний  суд  не може  взяти  до  уваги, оскільки з  наведеної апелянтом  довідки та  інших матеріалів справи вбачається, що  ОСОБА_2 є наймачем квартири АДРЕСА_1  (а.с. 14).

    Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції   і  не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

    Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України,

у х в а л и в:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.

         Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 серпня 2009 року - залишити без змін.

      Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

      Головуючий:                                                              Судді: