Справа № 2-а-420/09  

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

02 лютого 2009 року                                                                       м. Полтава  

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:  

головуючого – судді Чеснокової А.О.  

при секретарі – Гришко Т.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни, -  

В С Т А Н О В И В:  

  Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни, яким просив зобов’язати відповідачів нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі  2 733 грн. 30 коп. за період з 2006 по 2007 роки.  

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

Відповідачі всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснили нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.  

Відповідачі надали заперечення на позов, в яких просять суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначили, що Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Таким чином, на думку відповідачів Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється.      

Крім того, відповідачі вважають свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому відповідачі зазначили про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.  

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві.  

  В судове засідання позивач не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.  

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних в ній доказів.  

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

  Судом  встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни.  

  Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

  Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена на 2006 рік.  

  Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни, якими установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

  Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.  

  Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.  

  Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.  

  Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20 грудня 2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19 січня 2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.  

  Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: ?онкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.  

  Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідачі по справі протягом 2006 року діяли у відповідності з діючим законодавством та не мали підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».  

  Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав   .  

  Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.  

  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

  Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

  Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

  Оскільки рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотньої дії в часі не має, таким чином задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.  

  Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

  Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.  

  Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

  Таким чином, доводи відповідачів в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.  

  Щодо доводів відповідачів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.  

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідачів щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”.  

  Крім того, безпідставним є посилання відповідачів на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.    

  Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідачів щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

    Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві. Враховуючи вищевикладене, суд вважає Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві  належним відповідачем по даній справі.  

  За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві здійснити перерахунок пенсії  позивачу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати.  

Із змісту позовної заяви та заперечень відповідачів вбачається, що в даному спорі фактично оскаржуються бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.  

  Згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та, задовольняючи позов в цій частині, визнати бездіяльність даного управління протиправною.  

Позовні вимоги позивача щодо зобов’язання відповідне управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі, не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.  

  Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.. 64, 124, 152  Конституції України, ст.ст.  3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд, -          

П О С Т А Н О В И В:  

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни - задовольнити частково.  

  Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві протиправною в частині не нарахування підвищення до пенсії передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.  

  Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.  

  В іншій частині позовних вимог відмовити.  

  Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.. 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до вимог ст.. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Суддя             (підпис)         А.О. Чеснокова  

        З оригіналом згідно:  

Суддя                       А.О. Чеснокова  

Повний текст постанови виготовлений 06 лютого 2009 року.      

Постанова не набрала законної сили  

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

вул. С.Кондратенка, 6, м. Полтава, 36009, тел./факс 8(05322) 2-78-69  

E-mail:   inbox@adm.pl.court.gov.ua   код ЄДРПОУ 35521510  

02 лютого 2009 року  

№ 4/2-а-420/09  

копія:   ОСОБА_1                                

АДРЕСА_1, 36000  

Головне управління Пенсійного фонду  України в Полтавській області                      

м. Полтава, вул. Жовтнева, 66, 36029  

Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві                

вул. Червоноармійська, 3, м. Полтава, 36000  

Полтавський окружний адміністративний суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України направляє копію постанови від 02 лютого 2009 року – для відома.  

Додаток: копія постанови від 02 лютого 2009 року на 2-х арк. – кожному адресатові.  

Суддя                                                                                                                                            

Полтавського окружного  

адміністративного суду                                                                               А.О. Чеснокова  

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

вул. С.Кондратенка, 6, м. Полтава, 36009, тел./факс 8(05322) 2-78-69  

E-mail:   inbox@adm.pl.court.gov.ua   код ЄДРПОУ 35521510  

02 лютого 2009 року  

№ 4/2-а-420/09  

копія:   ОСОБА_1                                

АДРЕСА_1, 36000  

Головне управління Пенсійного фонду  України в Полтавській області                      

м. Полтава, вул. Жовтнева, 66, 36029  

Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві                

вул. Червоноармійська, 3, м. Полтава, 36000  

Полтавський окружний адміністративний суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України направляє копію постанови від 02 лютого 2009 року – для відома.  

Додаток: копія постанови від 02 лютого 2009 року на 2-х арк. – кожному адресатові.  

Суддя                                                                                                                                            

Полтавського окружного  

адміністративного суду                                                                               А.О. Чеснокова