Справа № 2-а-4480/08/0770
Рядок статзвіту - 2.19
код - 06
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Большакової О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Ужгороді про поновлення пропущеного строку звернення до суду та зобов”язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006- 2008 роки в сумі 3891 гривня 90 копійок
встановив:
8 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України про нарахування та виплату недоплаченої допомоги дитині війни, посилаючись на те, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 1 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком. Разом з тим, дана допомога позивачу у встановлені строки не виплачувалась, в той час як Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а так просив зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006- 2007 роки в сумі 2733 гривні 30 копійок. У подальшому позивач збільшив позовні вимоги, подавши відповідну заяву , де вказав, що у 2008 році також не виплачувалася в належному розмірі державна соціальна допомога як дитині війни, а так просив зобов’язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену соціальну допомогу за 2008 рік в сумі 1158 гривень 60 копійок. Вказав, що зміст позовних вимог в загальному становить 3891 гривня 90 копійок. Позивач просив зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді нарахувати та виплатити йому щомісячну державну соціальну допомогу з 1 січня 2006 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” .
ОСОБА_1 подав суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження ( зареєстроване 8 жовтня 2009 року) .
Представник відповідача УПФ України в місті Ужгороді 30 жовтня 2009 року подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження .
Так, судом у відповідності до вимог ч.3 ст.122 КАС України було ухвалено провести судовий розгляд справи у порядку письмового провадження.
Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки законодавством не визначено механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а так дії управління Пенсійного Фонду України були правомірними й підстав для нарахування підвищення до пенсії у зазначеному позивачем розмірі немає. Крім того, відповідач вказав, що зазначені позивачем причини пропуску річного строку, встановленого ст.99 КАС України не є поважними. Просив відмовити у поновленні строку та у задоволенні позовних вимог повністю.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав .
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року й згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, має право на отримання передбачених цим Законом пільг та державної соціальної підтримки .
Згідно копії пенсійного посвідчення позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку як пенсіонер, пенсія їй призначена по віку.
Ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено право цих громадян на отримання підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено право цих громадян на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Дію ст. 6 Закону №2195-ІУ було зупинено на 2006 рік згідно п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005р. який набув чинності з 01.01.2006року.Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"»від 19.01.2006р., який набрав чинності з 01.04.2006, п.17 статті 77 було виключено, тобто відновлено дію ст.6 Закону. Статтю 110 Закону №3235-ІV було викладено в новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, що передбачені статтею 6 Закону №2195-ІУ, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Отже, з моменту набрання чинності Закону №3367-ІУ, тобто з 01.04.2006 року, право Позивача на отримання підвищення до пенсії було пов`язане з виконанням Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».Однак, Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив відповідний порядок .Так, немає підстав для задоволення позовних вимог в частині підвищення до пенсії за 2006 рік.
П. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№489-V від 19.12.2006 року було зупинено дію статті 6 Закону №2195-ІУ на 2007 рік, та відповідно до ст. 111 Закону №489-V- у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6–рп2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України є обов»язковими для виконання.
Разом з тим, згідно ч.2. ч.3 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особами актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Таким чином, рішення Конституційного Суду України зворотної сили не мають .
У подальшому підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 року до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було внесено зміни й було встановлено , що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, ці зміни до Закону було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N10-рп/2008 .
28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №539 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, якою було встановлено інші розміри підвищень пенсії.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Таким чином, оскільки Закон України „Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу ніж Постанова Кабінету Міністрів України, суд застосовує норми саме Закону.
Відсутність законодавчого регламентування механізму нарахування вищевказаного підвищення до пенсії не може бути підставою для невиконання державою взятих на себе зобов”язань згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Як зазначено в Рішення Європейського суду у справі Уvonne van Duyn v.Нome office (Case 41\74), принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов»язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов»язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов»язана з принципом відповідальності держави.
Ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» передбачено мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок–20 років страхового стажу, який встановлено в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч.3 ст.28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, ч.2 ст.5 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Таким чином, оскільки Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, що визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає , що слід застосувати саме цю норму для визначення підвищення до пенсії Дітям війни .
Позивач не отримувала соціальну допомогу у 2007 та 2008 роках в сумі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, ст.99 КАС України передбачено річний строк звернення до суду з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав.
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом 3 листопада 2008 року.
Строк звернення до суду таким чином в частині вимог про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2007 рік пропущений частково, оскільки Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року було офіційно опубліковано 26липня 20007 року, позивач звернувся до суду з позовом 3 листопада 2008 року (згідно відбитку штампу на вхідної кореспонденції суду ), тобто період, на який не поширюється річний строк, встановлений ст.99 КАС України, починає свій перебіг з 3 листопада 2007 року .
Відповідач у запереченнях заявив, що наполягає на відмові у позові у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
У позовній заяві позивач не навів поважних причин, що зумовили пропуск ним строку звернення до суду, зокрема, хвороба, тощо. Наведена у позовній заяві причина пропуску строку звернення до суду, а саме юридична необізнаність позивача не являється поважною.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог про здійснення нарахування за період з 9 липня 2007 року до 3 листопада 2007 року слід відмовити у зв”язку з пропуском позивачем річного строку звернення до суду.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність зобов»язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 3 листопада по 31 грудня 2007 року (включно), з 22 травня по 31 грудня 2008 року з підвищенням її розміру на 30% розміру мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати, з урахуванням здійснених у вищевказаних періодах виплат позивачу
Згідно ч.2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Таким чином, оскільки позивач посилається на неправомірність ненарахування та невиплати відповідачем передбаченої законом соціальної допомоги, суд вважає необхідним з метою повного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог, визнавши бездіяльність управління Пенсійного фонду України щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії відповідно до вимог статі 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” протиправною.
Щодо позовних вимог про зобов»зання відповідача нарахувати невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу у визначеній позивачем конкретній сумі не підлягають задоволенню, оскільки предметом спору є право на отримання відповідачем підвищення до пенсії, а не розмір нарахування, й суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законом покладено такі повноваження .
Позовна вимога про зобов’язання нарахувати і виплачувати щомісячну допомогу на майбутнє, то така не підлягає задоволенню оскільки зміст позовних вимог складають оскарження дій відповідача щодо невиплати позивачу соціальної допомоги саме 2007 та 2008 роках, а суд при вирішенні справи застосовує законодавство, що регламентує спірні правовідносини і не може вирішувати щодо правомірності дій відповідача у майбутньому.
Судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача у відповідності до вимог ст. 94 КАС України в розмірі 1 гривня 70 копійок.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.7-11,71, ч.3 ст.122 , 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у місті Ужгороді щодо невиплати позивачу соціальної допомоги у розмірі, встановленому ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , протиправною.
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України у місті Ужгороді провести нарахування та виплату з 8 грудня по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 гривня 70 копійок .
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в 10 денний термін з дня підписання постанови та подання апеляційної скарги у 20 –денний термін після подання заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст.186 КАС України . Постанова відповідно до ч.1 ст.254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано .
Головуюча О.О. Большакова
Суддя Большакова О.О.