Справа № 365/953/13-к Головуючий у І інстанції Литвин Л. І.

Провадження № 11-кп/780/1176/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 34 07.12.2017

УХВАЛА

Іменем України

07 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого-судді Полосенка В.С.

суддів: Габрієля В.О., Говорухи В.І.

при секретарях: Шийка Ю. В. Ярема К.О., Казьміній А.В.

за участю прокурора: Пухи І.Ю.

обвинуваченого: ОСОБА_2

захисника: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Яготинського районного суду Київської області від 28 серпня 2017 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, вул. Дружби-16, не судимого,

визнано невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

В С Т А Н О В И Л А:

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що 12 серпня 2013 року близько 12 години 20 хвилин, він, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, який належить його батьку ОСОБА_4,  рухаючись по вулиці Жовтнева в напрямку с. Красне, поблизу будинку № 83, що на території селища Згурівка Київської області, на сухій проїзній частині, перевищив допустиму швидкість до 102…106 км/год, чим порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, невірно оцінив  дорожню обстановку, в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, при виявленні небезпеки для руху, не вжив заходів  для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, маючи в даній дорожній обстановці технічну можливість  попередити зіткнення, допустив зіткнення  передньою правою частиною керованого ним автомобіля із велосипедом марки «Аист» під керуванням ОСОБА_5, який, рухаючись по смузі зустрічного руху, перетинав проїзну частину дороги зліва на право, відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок  дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

Згідно висновку експерта, смерть ОСОБА_5 настала від сумісної тупої травми голови, тулуба та кінцівок з переломами кісток скелету, пошкодженням внутрішніх органів, внутрішньою та зовнішньою кровотечами, яка ускладнилася розвитком шоку, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа. Виявлені ушкодження  у своїй сукупності, в даному випадку, призвели до настання смерті потерпілого. Усі виявлені ушкодження виникли незадовго до настання смерті, від дії з великою силою тупих твердих  предметів або при ударі об них і могли утворитись при ударі автомобілем, що рухався, з наступним падінням потерпілого та ударом об дорожнє покриття. Виявлені ушкодження у своїй сукупності стосовно до живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя під час утворення. 

Згідно висновку експерта № 688А від 23 вересня 2013 року, несправностей, які могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи робочого гальма, рульового керування, елементів підвіски автомобіля марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер А16402 ВЕ, перед ДТП, не виявлено. Висновком експерта № 636 від 30.09.2013 встановлено наступне.  В момент первинного контакту повздовжні вісі автомобіля марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер А16402 ВЕ, та велосипеда «Аист» були розташовані під кутом 70+/-5 градусів. Зіткнення відбулося на смузі руху по напрямку до с. Красне.  В заданій дорожній ситуації слід гальмування залишений автомобілем марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер А16402 ВЕ, на місці пригоди відповідає швидкості 102….105 км/год. В даній дорожній ситуації водій автомобіля  марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер А16402 ВЕ, ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3. та 12.4  Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля  марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер А16402 ВЕ ОСОБА_2, рухаючись з допустимою  в населеному пункті швидкістю руху, мав технічну можливість попередити зіткнення  з велосипедистом, шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху.  Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.12.3  та 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002, де вказано, що «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год» та « у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об»єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості  аж до зупинки транспортного засобу», перебувають  в причинному зв’язку  з виникненням  дорожньо-транспортної пригоди та наслідками у  вигляді смерті  ОСОБА_5 Таким чином, ОСОБА_2 пред"явлено обвинувачення у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді шести років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. Цивільний позов заявлений потерпілою задовольнити повністю.

Вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, в зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.

Суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки та при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, що суттєво вплинуло на вирішення питання про невинуватість виправданого. Вказує, що суд при аналізі доказів, однобічно оцінив докази здобуті під час досудового слідства та судового розгляду, при цьому залишив поза увагою раніше здобуті докази, які підтверджувались в ході судового розгляду в Згурівському районному суді та Апеляційному суді Київської області.

Зазначає, що суд безпідставно відкинув матеріали слідчого експерименту від 10.10.2013, який проведено під час досудового розслідування, на підставі отриманих вихідних даних проведено авто технічну експертизу (висновок від 04.11.2013 за № 836 А), відповідно до якої дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2 Вказує, що суд взяв до уваги матеріали слідчого експерименту від 02.09.2016 року, який проведено за участю обвинуваченого ОСОБА_2Я та висновок інженерно-технічної (авто технічної) експертизи № 19/8-02/1593 від 29.12.2016 року, відповідно до яких дана дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини велосипедиста ОСОБА_5, при цьому суд поверхнево та однобічно оцінив матеріали даного слідчого експерименту з відеозаписом та висновки експерта.

Стверджує, що слідчий експеримент проведений 02.09.2016 не відповідав обставинам вчинення дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_2 від 12.08.2013 року.

Вказує, що суд в порушення вимог закону, в протоколі слідчого експерименту від 02.09.2016 року не виклав умови та результати даного експерименту, в протоколі не зафіксовано марку та характеристики вимірювальних засобів, не перевірено судом чи проходив даний секундомір періодичну перевірку, в протоколі відсутні дані статиста, який керував велосипедом, також відсутній підпис потерпілої ОСОБА_7, яка приймала участь у проведенні даного слідчого експерименту.

Також зазначає, що слідчий експеримент від 02.09.2016 року не відповідає обставинам вчинення ДТП за участю ОСОБА_2, оскільки велосипед не був завантажений як встановлено досудовим слідством відром зі сливами.

Вказує, що отримані в ході проведення слідчих експериментів від 10.10.2013 та 02.09.2016 заміри, суттєво відрізняються, навіть при використанні одного й того ж кута зіткнення. Також вказує, що суд в порушення вимог закону, у вступній частині вироку не зазначив усіх прокурорів, які підтримували державне обвинувачення в справі.

Зазначає, що в матеріалах кримінального провадження містяться суттєві розбіжності між висновками експертів, за наявності яких суд не вважав за потрібне провести комісійну експертизу для усунення таких суперечностей. Вважає, що суд в мотивувальній часині вироку неналежним чином виклав мотиви, на підставі яких судом відкинуто докази щодо вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та визнано його невинуватим.

Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які вважають вирок суду законним та обґрунтованим, дослідивши докази в справі та перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими  під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Згідно ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діяннях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

В судовому засіданні підсудний    ОСОБА_2  вину у вчиненні кримінального правопорушення  не визнав  та показав, що цього дня, він  рухаючись за кермом автомобіля НОМЕР_2, який належить його батьку ОСОБА_4 по вул. Жовтнева  в смт. Згурівка в напрямку с. Красне зі швидкістю близько 80 км/год. День був ясним, асфальтне покриття сухим. На передньому сидінні автомобіля знаходився пасажир ОСОБА_8 По зустрічній смузі руху ближче до узбіччя з невеликою швидкістю рухався мопед, якого обганяв велосипедист. Останній раптово, за долі секунд виїхав на його смугу руху, перетинаючи її перед його автомобілем. Він одразу почав гальмувати, але на початку гальмування сталось зіткнення, якого уникнути він не міг.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дав показання аналогічні показанням обвинуваченого.

З огляду на порушення вимог КПК України під час проведення слідчого експерименту на досудовому слідстві від 10 жовтня 2013 року, який судом визнаний недопустимим доказом, судом було прийнято рішення про проведення слідчого експерименту, який було проведено слідчим відділу розслідування ДТП СУ ГУ НП в Київській області 2 вересня 2016 року (протокол та відеозапис до нього а.с.132-136 т.4), за наслідками якого судом було призначено інженерно-технічну експертизу.

За висновком інженерно-технічної експертизи № 19/8/02/1593 від 29 грудня 2016 року( а. с. 160-164 т. 4), проведеної на підставі вихідних даних слідчого експерименту від 2 вересня 2016 року, вбачається, що в заданій дорожній ситуації, сліди гальмування та сліди бокового юзу, залишені автомобілем «ВАЗ-2107», номерний знак НОМЕР_3, відповідають швидкості руху перед початком гальмування не менше ніж 95,5…101,3 км/год. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля «ВАЗ-2107» повинен був діяти відповідно до вимог в.12.4 та п.12.3 Правил дорожнього руху України. За даних дорожніх обставин, при заданих вихідних даних, водій автомобіля "ВАЗ-2107» не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху, рухаючись як розрахованою, так і з допустимою в населеному пункті швидкістю руху. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, велосипедист повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1 та п.10.4 Правил дорожнього руху України. За даних дорожніх обставин, технічна можливість попередження велосипедистом зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2107» полягала у виконанні ним вимог п.10.1 та п.10.4 ПДР України, тобто, при виконання вимог п.10.1 та п.10.4 ПДР велосипедист мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2107», нащо у нього не було перешкод технічного характеру. В заданій дорожній ситуації, встановити  «чи залишав велосипедист смугу руху автомобіля «ВАЗ- 2107» не надається можливим.

Вказаний висновок не викликає сумнівів з точки зору його достовірності, узгоджується з протоколом слідчого експерименту від 2 вересня 2016 року, показами обвинуваченого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_8 та спростовує попередні висновки, які були проведені на підставі вихідних даних слідчого експерименту від 10 жовтня 2013 року, який судом визнаний недопустимим доказом.

При цьому суд обґрунтовано визнав недоцільним проведення комісійної інженерно-транспортної експертизи за клопотанням прокурора.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, оцінивши докази в їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про необхідність ухвалення виправдувального вироку у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у зв’язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Доводи прокурора про те, що вирок суду є незаконним, необґрунтованим і невмотивованим, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження не можна визнати обґрунтованими.

Також без належних підстав автор апеляції посилається й на те, що суд дав неправильну оцінку доказам обвинувачення та необґрунтовано визнав їх недопустимими доказами.

Твердження прокурора, що слідчий експеримент від 2 вересня 2016 року не відповідає обставинам вчинення ДТП за участю ОСОБА_2, оскільки велосипед не був завантажений як встановлено досудовим слідством відром зі сливами, то дана обставина не впливає на висновки вказаної слідчої дії.

Як пояснив у судовому засіданні експерт ОСОБА_9, що завантаження велосипеда не могло вплинути на результати досліджень, оскільки швидкість руху велосипеда та його траєкторія були встановлені зі слів обвинуваченого та свідка ОСОБА_8 Крім цього, як завантажений велосипед так і не завантажений велосипед може рухатися з однаковою швидкістю.

Порушень вимог КПК України, які можуть бути підставою для визнання вказаного доказу недопустимим, колегія суддів не вбачає.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що у вступній частині вироку не зазначено всіх прокурорів, які підтримували обвинувачення в суді, на думку колегії суддів, не впливає на законність прийнятого судом рішення.

Також судом було обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про допит слідчого Клименка А. М., повторного допиту свідка ОСОБА_10 та у проведенні одночасного допиту свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_8

Всупереч доводам апелянта, вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України. Спростовуючи пред’явлене ОСОБА_2 обвинувачення, суд навів мотиви за яких взято до уваги одні докази та відкинуто інші.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування чи зміни вироку суду не встановлено, у зв’язку з чим апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Яготинського районного суду Київської області від 28 серпня 2017 року щодо ОСОБА_2 виправданого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України – без змін.

Головуючий:

Судді: