донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.12.2017 справа №5009/4233/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:Будко Н.В. Сгара Е.В., Геза Т.Д. Рудик Т.С.

за участю представників сторін: від ПП «Імір»: від ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ»: інші: арбітражний керуючий Сміт В.Г. - за посвідченням; Яковлев О.С. - за довіреністю; не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкстрейдкомпані Київ», м. Київ

на ухвалу господарського суду Запорізької області

від18.10.2017 р.

у справі№ 5009/4233/12 (суддя: Кричмаржевський В.А.)

за позовною заявою до відповідачів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1:Приватного підприємтсва «Імір», м. Запоріжжя в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сміта Володимира Геогійовича, смт. Веселе Запорізької області 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкстрейдкомпані Київ», м. Київ; 2. Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м. Київ Приватного нотаріуса Морозової Світлани Володимирівни, м. Київ

про в межах справи № 5009/4233/12 про визнання права власності на нежитлове приміщення, визнання недійсним іпотечного договору № 3713И/0415 від 17.04.2015 р. банкрутство Приватного підприємства «Імір», м. Запоріжжя

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Запорізької області від 26.11.2012р. Приватне підприємство "Імір" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Шестопалова О.В.

В газеті "Голос України" №235 від 11.12.2012р. здійснено публікацію оголошення про визнання боржника ПП "Імір" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою суду першої інстанції від 29.06.2017р. припинені повноваження ліквідатора Шестопалова О.В., ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сміта В.Г.

В подальшому Приватним підприємством "Імір" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сміта В.Г., заявлено позов до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" та відповідача-2 - Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання права власності на нежитлове приміщення та визнання недійсним іпотечного договору № 3713И/0415 від 17.04.2015р., укладеного відповідачами.

Вбачається, що заявлені у позовній заяві вимоги стосуються формування ліквідаційної маси банкрута - ПП "Імір" та імовірного впливу на погашення кредиторської заборгованості.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.09.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 908/1797/17.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.10.2017 р. об'єднано в одне провадження позов ПП «Імір» до відповідача-1 та відповідача-2 про визнання права власності на нежитлове приміщення та визнання недійсним іпотечного договору № 3713И/0415 від 17.04.2015 р. зі справою № 5009/42332/12 про банкрутство ПП «Імір»; ухвалено здійснювати розгляд заявленого позову в межах справи про банкрутство № 5009/4233/12.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 р. позов задоволено:

- визнано за Приватним підприємством "Імір" право власності на нежитлове приміщення № 03 адміністративної будівлі літ. А-2, інв. №100002, загальною площею - 429,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1;

- визнано недійсним іпотечний договір №3713И/0415 від 17.04.2015р., укладений між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" на користь Приватного підприємства "Імір" судовий збір у розмірі - 14 730 грн.61 коп.;

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь Приватного підприємства "Імір" судовий збір у розмірі - 800 грн.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 р., відповідач-1 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ліквідатора ПП «Імір» Сміта В.Г. у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що оскаржувану ухвалу суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-1 вважає, що судом першої інстанції порушено норми ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) шляхом прийняття позовної заяви ліквідатора ПП «Імір» Сміт В.Г. до розгляду та порушення провадження у справі № 908/1797/17. Крім того, на думку скаржника, заявлена позовна вимога про визнання вказаного іпотечного договору недійсним, не підсудна до розгляду в провадженні у справі № 5009/4233/12 про банкрутство ПП «Імір».

Відповідач-1 стверджує, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого ст.ст. 215, 216 ЦК України, натомість такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно. Тому, відповідач-1 приходить до висновку, що за таких обставин належним способом захисту порушеного права власності є витребування майна від нинішнього його володільця шляхом пред'явлення віндикаційного позову.

За доводами заявника апеляційної скарги, господарський суд Запорізької області при розгляді позовної заяви ліквідатора ПП «Імір» Сміта В.Г. дійшов передчасних висновків та застосував односторонню реституцію у вигляді повернення майна до ПП «Імір», що свідчить про порушення прав ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ», тобто суд не з'ясував всіх обставин справи та не застосував двосторонню реституцію у вигляді повернення до ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» суму грошових коштів у розмірі 928 707,00 грн.

21.11.2017 р. Донецьким апеляційним господарським судом від ліквідатора ПП «Імір» Сміта В.Г. отримано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду без змін.

11.12.2017 р. через канцелярію суду апеляційної інстанції від відповідача-1 отримано доповнення до апеляційної скарги, згідно з якими висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є передчасним.

Представник позивача у судових засіданнях проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача-1 у судових засіданнях підтримав доводи апеляційної скарги, з урахуванням вищевказаних доповнень до неї.

Відповідач-2 та третя особа письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали, їх представники у судові засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог Закону про банкрутство ліквідатором Шестопаловим О.В., призначеного постановою суду від 26.11.2012 р., повноваження якого припинені ухвалою від 29.06.2017 р., вжиті заходи по виявленню та реалізації майна боржника з метою погашення кредиторської заборгованості.

У період з 30.04.2014р. по 18.05.2014р. відбулись електронні торги у формі аукціону з продажу майна ПП "Імір" - нежитлового приміщення №03 адміністративної будівлі літ. А-2, інв. №100002, загальною площею - 429,00кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

За наслідками проведення аукціону переможцем став ОСОБА_9, який запропонував за об'єкт найвищу ціну - 983 877,84 грн. Результати проведення аукціону оформлені протоколом проведення електронних торгів (аукціону) № 08/14 від 19.05.2014р.

Ліквідатор Шестопалов О.В., посилаючись на ухилення переможця аукціону ОСОБА_9 від підписання договору купівлі-продажу спірного майна та оплати його повної вартості, уклав договір купівлі-продажу з ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ", керуючись статтею 73 Закону про банкрутство, як з особою, яка запропонувала та сплатила найбільш високу ціну у порівнянні з ціною майна, запропонованою іншими учасниками торгів, за винятком переможця торгів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.04.2015р. договір купівлі-продажу від 12.08.2014р. нежитлового приміщення №03 адміністративної будівлі літера А-2, інв. №100002, загальною площею - 429,00 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений Приватним товариством "Імір" в особі ліквідатора Шестопалова О.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ", код з ЄДР-38003925, визнано недійсним; ліквідатора ПП "Імір" зобов'язано надіслати ОСОБА_9, як переможцю торгів згідно з протоколом проведення електронних торгів (аукціону) №08/14 від 19.05.2014р., пропозицію щодо укладання договору купівлі-продажу разом з проектом договору купівлі-продажу та реквізитами для оплати вартості цього майна.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2015 р. ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.04.2015 р. скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2015 р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2015 р. скасовано, ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.04.2015 р. залишено в силі.

Тобто, ухвала господарського суду Запорізької області від 06.04.2015 р. набрала законної сили 19.11.2015 р. та є чинною.

Відповідно до Інформаційних довідок з Держаних реєстрів речових прав на рухоме та нерухоме майно, Реєстру прав власності на рухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22.06.2017 р. та від 11.09.2017 р. право власності на нежитлове приміщення №03 адміністративної будівлі літера А-2, інв. №100002, загальною площею - 429,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ".

В матеріалах справи відсутні докази повернення спірного приміщення відповідачем-1 позивачу після визнання договору купівлі-продажу від 12.08.2014р. недійсним, тобто вищевказане нерухоме майно не перебуває у його володінні та користуванні, в той час як договір купівлі-продажу з ОСОБА_9 не укладався.

Незважаючи на визнання договору купівлі-продажу від 12.08.2014 р. спірного нежитлового приміщення недійсним ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.04.2015 р., 17.04.2015р. ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладено іпотечний договір № 3713И/0415, за яким ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" передало Банку в іпотеку нежитлове приміщення №03 адміністративної будівлі літера А-2, інв. №100002, загальною площею 429,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, в забезпечення повернення кредиту за договором про невідновлювану кредитну лінію № 1500-14 від 08.04.2014р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, поміж іншого, є договори.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 статті 202 ЦК України).

За приписами статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зважаючи на зазначені норми, позивач повинен довести належними та допустимими доказами ті обставини, з якими чинне законодавство пов'язує підстави набуття ним права власності на спірне майно, а також обставини щодо оспорення або невизнання цього права відповідачем.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.

Частиною 1 статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина 4 вказаної статті).

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Судовою колегією встановлено, що дії відповідача - 1 спрямовані на володіння та розпорядження спірною нерухомістю, а саме: відмова у поверненні ПП "Імір", передача в іпотеку ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", відсутність дій щодо скасування запису про право власності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно свідчать про невизнання за ПП "Імір" права власності на зазначений об'єкт нерухомості.

Враховуючи приписи статті 236, 392 Цивільного кодексу України, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.08.2014р. нежитлового приміщення №03 адміністративної будівлі літера А-2, інв. №100002, загальною площею 429,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, укладений ПП "Імір" в особі ліквідатора Шестопалова О.В. та ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ", судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що право власності на нежитлове приміщення №03 адміністративної будівлі літера А-2, інв. №100002, загальною площею 429,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, належить ПП "Імір", внаслідок чого місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовну вимогу про визнання за ПП «Імір» право власності на зазначене нежитлове приміщення.

Щодо вимог про визнання іпотечного договору недійсним судова колегія зазначає наступне.

Правовідносини у сфері застави нерухомого майна регулюються Законом України "Про заставу" та нормами Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ч.1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктами 2.1 та 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до статей 575 та 576 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Частиною 2 статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на дату укладення іпотечного договору - 17.04.2015 р.) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції станом на 17.04.2015 р.) визначені умови, за яких один або декілька об'єктів нерухомого майна можуть бути предметом іпотеки, а саме: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Позивачем та матеріалами справи доведено, що на момент укладання спірного іпотечного договору предмет іпотеки не перебував у власності ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ", тому даний договір укладений за відсутності у ТОВ "Люкстрейдкомпані Київ" права розпорядження предметом іпотеки - спірним майном.

Також не відповідають дійсності та вимогам законодавства умови, які сторонами іпотечного договору погоджені у розділі 6 договору, зокрема, предмет іпотеки належить іпотекодавцю - ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» на праві власності, на момент укладання цього договору не існує подій, що створюють загрозу належному виконанню цього договору (судові спори, майнові вимоги третіх осіб тощо), про які він не повідомив іпотекодержателя тощо.

Отже, оскаржуваний іпотечний договір є таким, що суперечить приписам чинного законодавства, укладений з порушенням вимог статей 5 Закону України "Про іпотеку", статті 583 ЦК України та підлягає визнанню недійсним згідно з ч.1 статті 203 та ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України, тому вимога позивача про визнання недійсним іпотечного договору № 3713И/0415 від 17.04.2015 р. є доведеною та обґрунтованою, тому також підлягає задоволенню.

Крім того, місцевим господарським судом вірно зазначено, що за приписами частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Щодо доводів апеляційної скарги судова колегія враховує наступне.

Банкрутство підприємства позивача порушено та здійснюється у порядку ст. 51 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 р.

Положеннями ч. 2 ст. 4-1 ГПК України визначено, що справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі спори з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

Згідно з ч. 10 ст. 16 ГПК України, норми якої визначають виключну підсудність справ, справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Частиною 4 статті 10 Закону про банкрутство визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у т.ч. про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником тощо.

Отже, особливість вирішення таких спорів полягає у тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю в межах одного провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Наразі, предметом судового розгляду щодо заявленого позову є спір щодо повернення майна до ліквідаційної маси, відчуженого на підставі недійсного договору купівлі-продажу в процесі ліквідаційної процедури, який стосується питань формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство ПП «Імір», тому безпосередньо пов'язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство ПП «Імір», внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що заява ліквідатора ПП «Імір» не підлягала розгляду господарським судом Запорізької області в межах справи про банкрутство ПП «Імір» у справі № 5009/4233/12 судовою колегією відхиляються.

Також судовою колегією не приймаються до уваги твердження відповідача-1 про неналежний спосіб захисту, обраний позивачем, з огляду на те, що при розгляді справи по суті та прийнятті рішення від 06.04.2015 р. у справі № 5009/4233/12 про визнання недійсним договору купівлі-продажу не вирішувалось питання про застосування наслідків визнання недійсним договору, передбачених ч. 1 ст. 216 ЦК України, при цьому заявник або інша зацікавлена особа не позбавлені права звернутись до господарського суду з самостійною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину шляхом подання відповідного позову, що узгоджується з положеннями п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», яким визначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судова колегія вважає, що подання позову до ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ», яка є стороною за договором купівлі-продажу, визнаного недійсним у судовому порядку, є належним способом захисту порушеного права ПП «Імір».

Наразі, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкстрейдкомпані Київ» на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 р. у справі № 5009/4233/12 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 р. у справі № 5009/4233/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

Судді: Е.В. Сгара

Т.Д. Геза