Справа № 373/384/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Реви О.І.

при секретарі Домантович О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницький в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, —

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить постановити рішення про стягнення з відповідача на її користь 36 000,00 грн., отриманих відповідачем без достатньої правової підстави, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що нею 14 січня 2016 року нею помилково перераховано 36 000,00 грн. на картковий рахунок відповідача, що підтверджується квитанцією – заявою на переказ готівки #ICKTG01140GA1N ПриватБанку від 14.01.2016. Відповідача вона не знала, ніяких правочинів між ними не укладалося, домовленостей про перерахунок коштів між ними не було. Дізнавшись про помилковий переказ коштів, вона 03.10.2016 звернулась до відповідача з письмовою заявою з проханням повернути кошти. Відповідач листом відмовив їй у поверненні коштів, посилаючись на те, що згідно квитанції про переказ готівки платником вказано ОСОБА_3, а вона звернулась з проханням повернути кошти зазначивши інше прізвище ОСОБА_1. Відмінність прізвища вона мотивує тим, що ідентифікуючи її під час платежу платіжна програма банку відобразила її як платника та зазначила її дошлюбне прізвище ОСОБА_3. На даний час у відповідача у розпорядженні перебувають її грошові кошти в розмірі 36 000,00 грн. отримані ним без достатньої правової підстави, а тому вона просить стягнути ці кошти з відповідача у відповідності до ст.1212 ЦК України.

Позивач та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданнів режимі відеоконференції позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити, надавши додаткові пояснення, що позивач працює в товаристві з обмеженою відповідальністю «Люкс-Полтава 2009». Вказану суму вона повинна була перерахувати за дорученням засновника цього підприємства через касу ПриватБанку на банківську карту ОСОБА_5 на виконання цивільно-правової угоди № 24 від 01.07.2015, укладеної між ТОВ «Люкс-Полтава 2009» та ОСОБА_5, згідно якої останній брав на себе ряд зобов’язань з обслуговування та ремонту автомобільної техніки. За виконання цих робіт сторонами була погоджена оплата в розмірі 6 000,00 грн. за кожним актом виконаних робіт. Сумарна вартість виконаних робіт за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 склала 36 000,00 грн.

На виконання вказаного доручення свого керівника позивачем 14.01.2016 через касу ПриватБанку було здійснено переказ готівки в сумі 36 000,00 грн., але через помилку та плутанину з банківськими реквізитами вказані кошти були перераховані іншій особі, яку також звуть ОСОБА_5. Позивач не мала жодних договорів з ОСОБА_2 чи ОСОБА_5 і не мала жодних документальних доручень від ТОВ «Люкс-Полтава 2009».

Дізнавшись про помилковий переказ коштів, позивач звернулась з вимогою до відповідача про повернення безпідставно отриманих коштів, але той гроші не повернув та уникає з нею спілкування. Просить у відповідності до ст.1212 ЦК України стягнути на її користь 36 000,00 грн. з відповідача.

Відповідач та його представник ОСОБА_6 в судове засідання не з’явились повторно. Представником відповідача направлено до суду заяву від 08.12.2017 про відкладення розгляду справи у зв’язку з її хворобою. В судовому засіданні ухвалено розглядати справу без участі відповідача ОСОБА_2, оскільки він повідомлений про розгляд справи належним чином, причину неявки суду не повідомив та заяву про відкладення розгляду справи не направив. Причину неявки представника відповідача ОСОБА_6 суд визнав неповажною, так як нею не зазначено жодного належного і допустимого доказу поважності причини неявки в судове засідання.

В попередніх судових засіданнях відповідач та його представник позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що між сторонами у січні 2016 року виникли договірні правовідносини, коли ОСОБА_1 звернулась до відповідача за юридичною допомогою з питань захисту прав як клієнта банку. ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, що надає консалтингові та юридичні послуги. Перша безкоштовна консультація позивачу була надана безпосередньо ОСОБА_2 та роз’яснено, що необхідно укласти договір, надати оригінали всіх наявних документів та сплатити авансовий платіж в сумі 36 000,00 грн. Відповідно до банківського документу, що надісланий позивачем на адресу відповідача, на рахунок відповідача було перераховано саме обумовлену сторонами договору про надання послуг суму авансу у розмірі 36 000,00 грн., що підтверджує факт укладення правочину між сторонами. Позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки між сторонами виникли правовідносини, які мали договірний характер, а тому до них не застосовуються положення ст.1212 ЦК України. Окрім того, ксерокопія заяви на переказ готівки, що надана позивачем, є неналежним та недопустимим доказом, оскільки не містить підпису позивача, що суперечить вимогам Інструкції про ведення касових операцій банками України.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані ними докази в їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 14.01.2016 позивачем через відділення «Приватбанку» був здійснений переказ готівки в сумі 36 000,00 грн., що підтверджується квитанцією – заявою на переказ готівки #ICKTG01140GA1N ПриватБанку від 14.01.2016. Через помилку з банківськими реквізитами вказані кошти були перераховані іншій особі – ОСОБА_2.

Відмінність прізвища позивача у квитанції пояснюється тим, що ідентифікуючи її під час платежу платіжна програма «Приватбанку», шляхом ідентифікації платіжної картки, відобразила її як платника та зазначила її дошлюбне прізвище ОСОБА_3, оскільки картка була оформлена на таке прізвище.

Після реєстрації шлюбу 09.11.2013 позивач змінила своє прізвище на Костюк, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб, виданого 09.11.2013 Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції.

Дізнавшись про помилковий переказ коштів, позивач 03.10.2016 звернулась до відповідача з письмовою заявою про повернення безпідставно отриманих коштів, на що їй 11.11.2016 було відмовлено відповідачем.

Загальні підстави для виникнення зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв’язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов’язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов’язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов’язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об’єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

  Зважаючи на вищевказане суд вважає, що в наявності усі об’єктивні умови виникнення зобов’язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, а саме: грошові кошти у сумі 36 000,00 грн. надійшли на картковий рахунок відповідача за рахунок позивача, що підтверджено наданим позивачем оригіналом заяви на переказ готівки у вказаній сумі на рахунок відповідача; позивачу спричинено майнову шкоду у вигляді зменшення його майна (грошових коштів); відсутня правова підстава для вказаної зміни майнового стану позивача та відповідача, тобто це сталося внаслідок дій, вчинених необґрунтовано; неповернення майна, тобто особа повинна звернутися до набувача майна з вимогою про повернення майна і майно добровільно повернуто не було.    

Суд вважає, що заперечення представника відповідача проти позову в тій частині, що в даному випадку позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки між сторонами виникли правовідносини, які мали договірний характер, а тому до них не застосовуються положення ст.1212 ЦК України,спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами про безпідставний переказ коштів позивачем та безпідставне отримання їх відповідачем.

Правочином, у відповідності до ст.202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

В той же час доказів відповідачем та його представником про наявність будь-яких цивільно-правових відносин між сторонами позову суду не надано. Наданий відповідачем зразок типового договору про надання комплексу консультаційних та юридичних послуг не є належним доказом, оскільки не містить необхідних основних умов, сторонами не підписаний.

Згідно з главою ІV розділу І п.1.1 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 за № 174 до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належить: заява на переказ готівки.

Тобто наявність заяви про переказ готівки #ICKTG01140GA1N «ПриватБанку» від 14.01.2016, як один із способів електронних платежів за допомогою платіжних терміналів, є достатнім та допустимим доказом переказу грошових коштів на картковий рахунок відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач набув майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, а тому зобов’язаний повернути позивачу це майно, що врегульовано ст.1212 ЦК України.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп. Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.11, 177, 202, 205, 207, 509, 1212 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, ?

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштівзадовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 (номер платника податків НОМЕР_1, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ОСОБА_1 кошти, набуті без достатньої правової підстави в розмірі 36 000 (тридцять шість тисяч) грн. 00 коп. та 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Виготовлення повного тексту рішення вчинено 14.12.2017.

Суддя О. І. Рева