ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/11604/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді                               Курильця А.Р.,

суддів                                                   Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря                               Федчук М.Р.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Галицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі за позовом Галицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

          У вересні 2017 року Галицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Львова (далі – позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» (далі – відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за серпень 2017 року в сумі 998,56 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскільки відповідач є правонаступником радгоспу «Львівський», за період роботи в якому ОСОБА_3 отримав право на призначення наукової пенсії, то відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 року № 848-VIII (далі – Закон № 848) спірна сума має фінансуватись за рахунок коштів підприємства.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що рішення суду є законним та обгрунтованим, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно ч.6 ст. 37 Закону № 848 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних, комунальних наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів, а також інших наукових установ, які згідно із статтею 12 цього Закону включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, - за рахунок коштів державного бюджету з урахуванням надходжень від сплати єдиного внеску у розмірі, встановленому частиною дев’ятою статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» для цієї категорії працівників;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій, підприємств та закладів.

Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, визначено постановою КМУ від 24.03.2004 року № 372 (далі – Порядок).

Згідно пункту 4 Порядку № 372 у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Отже, приписи чинного законодавства встановлюють обов’язок наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів (окрім державних та комунальних та тих, що включені до Державного реєстру наукових установ) здійснювати фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до вищезазначеного Закону та сумою пенсії, обчисленої із солідарної системи за рахунок власних коштів. При цьому, у разі ліквідації підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу, фінансування різниці пенсії здійснюють їх правонаступники.

Судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку у позивача як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до Статуту відповідача в редакції 2005 року, Товариство створено в процесі реорганізації Колективного сільськогосподарського заготхудобовідгодівельного підприємства «Львівське» з метою здійснення господарської діяльності та є правонаступником прав та обов’язків останнього (а.с. 18-38).

Як встановлено згідно пояснень сторін заготхудобовідгодівельного підприємства «Львівське» є правонаступником радгоспу «Львівський».

Розпорядженням Пустомитівського ПФУ у Львівській області 146334 від 14.10.2004 року було призначено наукову пенсію ОСОБА_3 (а.с. 59).

Науковий ступінь кандидата ветеринарних наук ОСОБА_3 присуджено 01.02.1988 року та з 25.10.1968 року до 06.02.1991 року останній працював на посаді головного ветеринарного лікаря радгоспу «Львівський», тобто на посаді за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь відповідно до Переліку спеціальностей, за якими проводиться захист дисертації на здобуття наукових ступенів і присвоєння вчених звань, затвердженого наказом Вищої Атестаційної Комісії України від 10.06.1999 року № 228. Вказане не заперечується сторонами.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку фактичних витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково - технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів заборгованість відповідача за серпень 2017 року становить 998,56 грн. (а.с. 5-6).

Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і наукову-технічну діяльність», та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на яку має право науковий працівник, фінансується за рахунок саме наукових установ, організацій, підприємств, в яких він працював.

Так, як було встановлено судом, відповідач не є науковим підприємством та не є правонаступником наукового підприємства. В свою чергу, позивачем не було надано до суду жодних доказів, які б підтверджували факт, що відповідач є науковим підприємством або що він є правонаступником саме наукового підприємства, установи або організації.

Отже, з зазначеного вбачається, що відповідач не відноситься до визначеного законодавством кола суб'єктів, на яких покладений обов'язок щодо відшкодування витрат з фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, що в свою чергу свідчить про безпідставність вимог позивача.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Галицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Галицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі № 813/3246/17 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_4

судді ОСОБА_5

ОСОБА_6

Повний текст ухвали виготовлено 14 грудня 2017 року.