Справа № 1-70/2009 рік
П О С Т А Н О В А
16 листопада 2009 року Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої - судді - Шитченко Н.В.,
при секретарях - Борисенко О.І., Халимон Т.Ю.,
за участю прокурорів - Тищенка Я.І., Бабуніної О.В.,
потерпілого - ОСОБА_1,
представника потерпілої - ОСОБА_2,
захисників підсудних - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6,
підсудних - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, працюючого сезонно оператором котельних установок ВАТ „Облтеплокомуненерго”, ІНФОРМАЦІЯ_3, що мешкає за адресою: вул. Муринсона, 10/1, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_4, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, що має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_6, працюючого за цивільно-правовими угодами, що мешкає за адресою АДРЕСА_1, раніше судимого
- 6 грудня 2002 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 289, ст.ст. 69, 75 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,
- 15 травня 2003 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст.ст. 69, 71 КК України до 2 років 1 дня позбавлення волі,
у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, росіянина, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_8, суб’єкта підприємницької діяльності, що мешкає за адресою пр-т. Перемоги, 123-А, кв. 37, м. Чернігів, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_9, раніше судимого
- 8 лютого 1999 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч. 3 ст. 206, ч. 1 ст. 222, ст. 42 КК України до 6 років позбавлення волі,
- 16 квітня 1999 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 148-5, ч. 2 ст. 172, ст. 42 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна та позбавленням права обіймати посади, пов’язані з розпорядженням кредитами строком на 3 роки,
у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_11, українця, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_12, суб’єкта підприємницької діяльності, що мешкає за адресою АДРЕСА_2 АДРЕСА_3, раніше судимого
- 25 грудня 2001 року Чернігівським районним судом за ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 82, ч. 2 ст. 140, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
Органами досудового слідства ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення в тому, що вони, 1 березня 2008 року, близько 19-ї години, за попередньою змовою, групою осіб на автомобілі НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_10 прибули до с. Ульянівка, Чернігівського району та області з метою заволодіння майном ОСОБА_11
Залишивши ОСОБА_10 в автомобілі, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проникли до господарства № 2 по вул. Квітковій, с. Ульянівка, Чернігівського району, де в приміщенні сауни нанесли численні удари руками, ногами і невстановленим предметом по голові та тулубу ОСОБА_11, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до смерті потерпілого. Побитого ОСОБА_11 зв'язали та залишили в приміщенні сауни під наглядом ОСОБА_8
Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_9 разом з ОСОБА_7 проникли до будинку, де напали на дружину господаря ОСОБА_12, яку побили, спричинивши легкі тілесні ушкодження, та зв'язали, залишивши наглядати за нею ОСОБА_7
ОСОБА_9, знайшовши у будинку ключі, разом з ОСОБА_10 на керованому ним автомобілі поїхав до м. Чернігова, де, намагаючись відчинити двері квартири АДРЕСА_4, виявив, що вказані ключі до вхідних дверей не підходять, тому повернувся до с. Ульянівка та відшукав у будинку потерпілої інший комплект, за допомогою якого вони з ОСОБА_10 проникли до квартири АДРЕСА_5, звідки викрали 33000 доларів США та заволоділи прикрасами із золота, які належали подружжю ОСОБА_12, завдавши матеріальної шкоди на суму 174558 грн.
В цей же час, ОСОБА_7, перебуваючи в с. Ульянівка та наглядаючи за потерпілою ОСОБА_12, діючи в межах попередньої домовленості, викрав рушницю "ІЖ-58" вартістю 100 грн., мобільний телефон "Самсунг -Х 210" з сім-картою оператора мобільного зв'язку "ЮМС" вартістю 650 грн., жіночу сумку вартістю 20 грн., коронки золоті вагою 4,5 г, вартістю 500 грн., годинник вартістю 100 грн., книгу "Євангеліє" вартістю 100 грн., два комплекти ключів вартістю 50 грн., 4 пляшки горілки "Хлібний дар" на суму 48 грн., гроші в сумі 200 грн., а всього майна на загальну суму 1618 грн. Крім цього, ОСОБА_7 був викрадений мобільний телефон "Моторола" вартістю 2436 грн. з сім-картою оператора мобільного зв'язку "Київстар" вартістю 20 грн. та грошима на рахунку в сумі 16 грн., які належали КП "Чернігівбудінвест", і перебували у користуванні потерпілого ОСОБА_11
Виконавши усі обумовлені попередньою домовленістю дії, ОСОБА_9 з ОСОБА_10 повідомили ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про можливість залишення домоволодіння та чекали на них у автомобілі на в'їзді до с. Ульянівка, після чого всі разом прибули до м. Чернігів, залишивши потерпілих у буднику зв'язаними.
Крім цього, 5 червня 2008 року, у будинку № 28 по вул. Шевченка, с. Количівка, Чернігівського району, у ОСОБА_9 під час його затримання працівниками міліції був виявлений пістолет, виготовлений саморобним способом, що є вогнепальною зброєю, який він зберігав, не маючи спеціального дозволу.
ОСОБА_8 обвинувачується також в тому, що 10 травня 2006 року він використав підроблену довідку про доходи на своє ім'я, видану приватним виробничо-комерційним підприємством "Авалон", для одержання споживчого кредиту в сумі 5000 грн. в Чернігівському відділенні кредитної спілки "Акорд" та шляхом обману одержав споживчий кредит в сумі 5000 грн., який не повернув, чим завдав кредитній спілці збитків.
Потерпілим ОСОБА_1 в ході розгляду справи було заявлено клопотання про направлення на додаткове розслідування кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_9 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, мотивоване тим, що дії підсудних відносно померлого ОСОБА_11, що відбулись 1 березня 2008 року в приміщенні сауни господарства № 2 по вул. Квітковій, с. Ульянівка, Чернігівського району, свідчили про їх спільний намір на умисне заподіяння смерті потерпілому, а тому їх слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 115 КК України. Представником потерпілої ОСОБА_12 клопотання підтримане.
Прокурор, підсудні та їх захисники проти задоволення заявленого клопотання заперечували.
Вислухавши думку сторін, суд прийшов до висновку, що справу необхідно направити прокурору для проведення додаткового розслідування, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність
досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.
Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз,
витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому КПК, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час
розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим.
Судом у відповідності до таких вимог досліджені всі обставини справи у тому обсязі, який надано суду, в тому числі і учасниками судового розгляду безпосередньо в такому, з метою встановлення істини у справі призначено комісійну експертизу для визначення характеру, локалізації, часу виникнення та механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 Разом з тим, суд позбавлений процесуальної можливості усунути неправильність досудового слідства в частині кваліфікації дій підсудних, виходячи з наступного.
Перекваліфіковуючи дії підсудних з п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України (т. 1 а.с. 28-29) слідчий керувався тим, що з суб’єктивної сторони основним мотивом їх дій була користь, а заподіяння тілесних ушкоджень було засобом реалізації такого мотиву і зводилось до заподіяння невизначеної шкоди здоров’ю потерпілим з метою подолання опору.
Разом з тим, за висновком комісійної судово-медичної експертизи від 17 липня 2009 року за №131 (т. 9 а.с. 96-109) у потерпілого ОСОБА_11 мала місце черепно-мозкова травма з переломом кісток черепу, наявністю крововиливів під тверду мозкову оболонку, під м’які мозкові оболонки та в речовину головного мозку, яка ускладнилась набряком головного мозку, які і явились причиною його смерті. У ОСОБА_11 мали місце наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма: забійна рана потиличної області з крововиливом в підлеглі м’які тканини; перелом кісток склепіння черепу; субдуральний крововилив (під тверду мозкову оболонку) передньої черепної ямки зліва; ерозивні та плямисті субарахноідальні крововиливи на базальних поверхнях обох лобних та обох скроневих частках головного мозку; ділянки забоїв (по типу „проти-удару”) кори головного мозку під субарахноідальними крововиливами лобних та скроневих часток головного мозку з обох боків. Дані тілесні ушкодження утворились незадовго до настання смерті в результаті падіння потерпілого після наданого тілу прискорення та ударі потиличною областю голови об предмет з переважаючою поверхнею та наявністю ребра, могли утворитись 1 березня 2008 року і відповідно до живої особи мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки до життя у мить спричинення та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв’язку зі смертю потерпілого.
Тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з наявністю крововиливів в м’які тканини голови лівої скронево-тім’яної області голови, крововилив в м’які тканини шкірно-м’язевого клаптя голови в правій тім’яні області; рани лівої скронево-тім’яної області; обмежено-дифузні субарахноідальні крововиливи над лівою та правою тім’яними частками головного мозку та забоїв речовини головного мозку цих областей виникли незадовго до смерті потерпілого в результаті прямої травматичної дії тупих предметів в ці області, могли утворитись 1 березня 2008 року і відповідно до живої особи мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки до життя у мить спричинення та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв’язку зі смертю потерпілого.
Інші виявленні ушкодження – синець лівої бічної поверхні живота, ділянки дрібноточкових (екхімотичних), зі смугами давлення крововиливів на тильних поверхнях долонь рук, забійні рани правої надбрівної дуги, слизової оболонки верхньої губи зліва синці спинки носу, крила та кінчики носу, верхньої повіки правого ока з переходом на виличну та праву лобну ділянку, верхньої губи зліва; садна лобної ділянки, міжбрівної ділянки, ділянки спинки носу, лівого крила носу, виличної ділянки зліва, правої скроневої ділянки, верхньої губи зліва – експертами кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження.
Рани волосяної частини голови (потиличної області та лівої скронево-тім’яної області) утворились від дії тупого предмету, що має ребро. Зазначені вище тілесні ушкодження виникли в короткий проміжок часу від дії тупих предметів не менше як від 10-15-кратної їх дії. Ушкоджень, які б однозначно могли утворитись під час самозахисту потерпілого не виявлено, однак не виключається можливість утворення деяких з описаних ушкоджень в процесі боротьби. Зазвичай виявлена у потерпілого черепно-мозкова травма супроводжується втратою свідомості, що виключає здатність до самостійних дій (пересуватись, наносити ушкодження, кричати, розмовляти, чинити опір, тощо). Враховуючи її тяжкість, навіть за умови своєчасного надання медичної допомоги сприятливий наслідок в даному випадку вважається сумнівним. Виявлена черепно-мозкова травма у потерпілого утворилась не менш як від 3-х кратної дії тупих предметів. При медико-криміналістичному дослідженні лівої скронево-тім’яної області виявлено залізо.
Вирішуючи питання про умисел підсудних на скоєння злочину, суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, способу вчинення, знарядь злочину, кількості, локалізації тілесних ушкоджень, причин припинення злочинних дій, поведінки винних і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Під час судового розгляду встановлено, що підсудні йшли до приміщення сауни з заздалегідь підготовленим знаряддям скоєння злочину – металевою арматурою. Всі їх дії були розпланованими, узгодженими і розподіленими. Виходячи з наведених експертами висновків, всі тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого, а також більшість легких тілесних ушкоджень, були нанесені ОСОБА_11 лише у життєво важливий орган – по голові. Враховуючи наявність металізації в одній з ран на лівій скронево-тім’яній ділянці потерпілого, тілесні ушкодження були спричинені, в тому числі металевою арматурою. Ушкоджень, які б однозначно могли утворитись під час самозахисту потерпілого не виявлено, а отже суд доходить до висновку, що суттєвого опору, як такого, потерпілий, що був особою похилого віку, відносно трьох нападників чинити не міг. Здатність до самостійних дій (пересуватись, наносити ушкодження, кричати, розмовляти, чинити опір) внаслідок черепно-мозкової травми ОСОБА_11 була втрачена і навіть за умови своєчасності медичної допомоги збереження його життя було малоймовірним.
ОСОБА_13 та ОСОБА_14, розповідаючи в ході розгляду справи про обставини скоєного, неодноразово наголошували, що нанесення потерпілому тілесних ушкоджень тривало дуже незначний проміжок часу – від секунд до хвилин. Разом з тим, експерти визначили не менш як 10-15 травматичних впливів відносно ОСОБА_11, що виникли від дії тупих предметів. При цьому, визначаючи, як мотивацію скоєння злочинних дій відносно потерпілого, наявність з його боку боргових зобов’язань перед ОСОБА_9, ні ОСОБА_13, ні ОСОБА_14 не спростовували, що будь-яких питань з цього приводу ОСОБА_11 задано не було, і будь-яких розмов з ним не відбувалось. Тому суд вважає хибним висновок слідчого про наявність у підсудних умислу на заподіяння невизначеної шкоди здоров’ю потерпілого з метою подолання опору, яке було засобом реалізації корисного мотиву, оскільки питання наявності коштів, їх місцезнаходження та кількості саме у ОСОБА_11 не з’ясовувались взагалі, а суттєвого опору нападникам він чинити не міг, тому смерть потерпілого від спричинених підсудними тілесних ушкоджень була необхідним результатом їх дій.
Суд погоджується з думкою захисту щодо того, що про намір підсудних на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 свідчить також те, що під час нападу в сауні при освітленні жоден з нападників свого обличчя не приховував, натомість зробивши через кілька хвилин потому все можливе, щоб інша потерпіла ОСОБА_12 не змогла їх впізнати навіть по голосу. А залишаючи ОСОБА_11, який пролежав тривалий час з розбитою головою зв’язаним, в приміщенні сауни, нападники позбавили його будь-якої можливості викликати медичну або іншу допомогу.
Таким чином, суд вважає, що кваліфікація дій підсудних за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України є неправильною, і наявні підстави для кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 115 КК України, тобто за статтею, якою передбачено відповідальність за більш тяжкий злочин. Вказану неправильність неможливо усунути в ході судового розгляду, оскільки прокурор в даному випадку не в праві змінити обвинувачення і не вбачає підстав для збільшення його обсягу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 281 КПК України, -
П О С Т А Н О В И В:
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_7 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_8 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_9 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_10 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, слід направити прокурору для проведення додаткового розслідування.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 залишити без змін – тримання під вартою.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області.
Суддя Н.В. Шитченко