КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р. Справа№ 911/2720/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

від позивача: Слабенко Л.М. за довіреністю;

від відповідача: Гудзь С.Д. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Білоцерківська книжкова фабрика"

на рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2017

у справі №911/2720/17 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода"

до Публічного акціонерного товариства "Білоцерківська книжкова фабрика"

про стягнення 16224,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (далі - позивач) звернулось у господарський суд Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Білоцерківська книжкова фабрика" (далі - відповідач) про стягнення 16224,66 грн., у тому числі: 12 239,98 грн. заборгованості за скид до міської каналізації стічних вод з перевищенням концентрації забруднюючих речовин, 2579,97 грн. пені, 286,72 грн. 3% річних, 1117,99 грн. інфляційних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.10.2017 у справі №911/2720/17 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Білоцерківська книжкова фабрика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" 12 239,98 грн. заборгованості за скид до міської каналізації стічних вод з перевищенням концентрації забруднюючих речовин, 2579,97 грн. пені, 286,72 грн. 3% річних, 1117,99 грн. інфляційних та 1 600, 00 грн. витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Білоцерківська книжкова фабрика" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, також судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, оскільки відсутня вина відповідача у перевищенні ГДК стічних вод, позивачем порушується чинне законодавство та умови договору щодо ремонту каналізації; суд необґрунтовано посилався на судові рішення у справі №911/4233/16; нарахування пені здійснено з порушенням ст. 232 ГК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Ткаченко Б.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 11.12.2017.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.12.2017 р., у зв'язку перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №911/2720/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

11.12.2017 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

01.07.2013 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" та відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Білоцерківська книжкова фабрика" було укладено господарський договір № 1040 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у необхідних обсягах та відповідної якості, а відповідач зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплачувати отримані послуги за встановленим тарифом у строки і на умовах, передбачених Договором.

У відповідності до п.п. 5.5.20, 5.5.21 Договору відповідач має забезпечити якість стічних вод, які потрапляють до міської каналізації відповідно до норм допустимих концентрацій забруднюючих речовин, визначених Додатком № 3 до Договору, а також виключити можливість скиду стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Пунктом 4.5 Договору № 1040 встановлено, що у разі перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах Споживач здійснює оплату за послуги водовідведення згідно наданого Виконавцем рахунку із застосуванням коефіцієнта кратності у відповідності до вимог "Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква", затверджених рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 424 від 25.12.2013 року (далі - місцеві Правила приймання стічних вод).

У відповідності до п. 2.1. місцевих Правил приймання стічних вод Водоканал має право контролювати якість стічних вод шляхом здійснення раптового відбору проб стічних вод, що скидаються Підприємствами до системи каналізації міста, а також пред'являти Підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень.

Аналогічні права та обов'язки сторін містяться в положеннях Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Держбуду України 19.02.2002 року № 37 (далі - Правила приймання стічних вод).

Згідно з п. 8.12.3 місцевих Правил приймання стічних вод відбір проб виконується представниками Водоканалу в присутності уповноваженого представника Підприємства, що фіксується в акті, який підписують як представники Водоканалу, так і представники Підприємства. Акт складається у двох примірниках.

14.09.2016 року представниками ТОВ "Білоцерківвода" у присутності головного інженера ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" ОСОБА_4, на підставі п. 2.1. Правил приймання стічних вод, п.п. 2.1.3, 2.2.4, місцевих Правил приймання стічних вод, з контрольного колодязя (далі - КК) відповідача, розташованого за адресою вулиця Леся Курбаса, 4, у місті Біла Церква було проведено відбір проб стічних вод для визначення вмісту забруднюючих речовин, що скидаються підприємством із стічними водами в каналізаційну мережу м. Біла Церква. Про факт відбору проб представниками позивача було складено відповідний Акт із зазначенням дати, місця та умов їх відбору.

За результатами лабораторних досліджень відібраних проб, проведених хіміко-технологічною лабораторією стічних вод ТОВ "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (свідоцтво про атестацію № 70А-98-13 від 17.12.2013 року) було встановлено, що у стічних водах, які скидаються відповідачем до міської каналізаційної мережі, виявлено вміст забруднюючих речовини у концентраціях, які перевищують допустимі, встановлені місцевими Правилами приймання стічних вод.

На виконання вимог п. 8.10 Правил приймання стічних вод підприємств в систему каналізації м. Біла Церква позивач факсограмою № 1-04/08-2385 від 23.09.2016 року повідомив відповідача про перевищення ДК у стічних водах Підприємства та результати хімічного аналізу відібраних проб.

У відповідності до п. 8.12.12 Правил приймання контрольна проба, відібрана одночасно з робочою пробою та пробою для підприємства, має зберігатися у відповідних умовах в лабораторії Водоканалу, але не більше семи календарних днів з моменту відбору проби. Протягом зазначеного терміну від Відповідача звернення щодо проведення арбітражного аналізу контрольної проби не надійшло.

Відповідно до п. 9.6. місцевих Правил приймання стічних вод та п. 3.6. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої Наказом Держбуду України 19.02.2002 року № 37 період, за який стягується плата за скид Підприємством стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій, установлений разовим аналізом, становить три місяці (місяця, у якому відібрана проба, та двох попередніх місяців). Підвищена плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих Підприємством за цей період з даного об'єкта.

Враховуючи викладене ТОВ "Білоцерківвода" провело нарахування плати за скид наднормативно забруднених стічних вод до міських каналізаційних мереж ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" у липні - вересні 2016 року у відповідності до вимог місцевих Правил приймання стічних вод.

Згідно з розрахунком розмір плати за скид наднормативних забруднень за вказаний період склав 12 239,98 грн. з ПДВ.

30.09.2016 року відповідачу супровідним листом було направлено розрахунок плати за скид наднормативних забруднень, а також Рахунок № 78 від 29.09.2016 року, який, у відповідності до приписів п. 8.12.22 місцевих Правил приймання стічних вод мав бути оплачений протягом 10 днів після його отримання.

Оскільки наведений Рахунок за скид наднормативних забруднень у визначений строк не був оплачений, на виконання вимог п.п. 7.10. Правил приймання стічних вод, позивач направив на адресу відповідача претензію № 1-04/09-1886, якою вимагав здійснити оплату рахунку № 78 від 29.09.2016 року за скид наднормативних забруднень до міської каналізації у термін, передбачений чинним законодавством для розгляду претензій.

Відповідачем було надано відповідь на претензію про відмову від сплати рахунку № 78 від 29.09.2016 року, мотивуючи свою позицію неправомірністю даного рахунку та розглядом вказаного питання Вищим господарським судом України.

Позивач зазначав, що правомірність рахунку № 78 від 29.09.2016 року за скид наднормативних забруднень зі стічними водами досліджувалась в матеріалах справи Господарського суду Київської області № 911/4233/16 (рішення від 23.02.2017 року), в якій підтверджено правомірність Рахунку № 78 від 29.09.2016 року. Відповідне судове рішення залишено в силі за наслідками апеляційного та касаційного перегляду.

У відповідності до пунктів 5.5.20, 5.5.21 Договору відповідач має забезпечити якість стічних вод, які потрапляють до міської каналізації, відповідно до норм допустимих концентрацій забруднюючих речовин, визначених Додатком № 3 до Договору, а також виключити можливість скиду стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Пунктом 4.5 Договору встановлено, що у разі перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах споживач здійснює оплату за послуги водовідведення згідно наданого виконавцем рахунку із застосуванням коефіцієнта кратності у відповідності до вимог "Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква", затверджених рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 424 від 25.12.2013 року.

У зв'язку з неоплатою відповідачем рахунку № 78 від 29.09.2016 року за скид наднормативних забруднень зі стічними водами, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 12 239,98 грн. заборгованості за скид до міської каналізації стічних вод з перевищенням концентрації забруднюючих речовин.

Крім того, згідно підпункту 2 п. 6.1. Договору № 1040 від 01.07.2013 року за несвоєчасну оплату споживачем наданих послуг позивач має право нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в розрахунковий період, від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Оскільки, відповідачем у встановлений Договором термін рахунок № 78 від 29.09.2016 року не оплачений, що є порушенням грошового зобов'язання, що виникає з Договору, позивач просить стягнути з відповідача також 2 579,97 грн. пені, 286,72 грн. 3 % річних та 1 117,99 грн. інфляційних.

Заперечуючи проти позов відповідач зазначав, що позивачем не доведено наявність вини саме відповідача у понаднормовому забрудненні стічних вод, не надало доказів вчинення вказаного порушення саме відповідачем, що виключає правомірність та обґрунтованість застосування відповідальності. Також, відповідач у відзиві зазначив, що позивачем не було належним чином з'ясовано причини появи забруднення стічних вод.

Відповідач вважав, що під час з'ясування ним причин перевищення ЕДК у пробах стічної води працівниками ПрАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" виявлено потрапляння стічних вод з міської каналізації до каналізації підприємства. За результатами технічного обстеження, яке проводилося Білоцерківським філіалом Державного науково-дослідного та проектно- вишукувального інституту "НДІ Проектреконструкція" були зафіксовані наступні недоліки: замулення днища каналізаційного колодязя К-2, рух каналізаційних стоків між колодязями К-2 та К-3 відбувається в сторону колодязя К-2. Основною причиною замулення та затоплення каналізаційного колодязя К-2 є неправильність прокладки мережі між колодязями К-2 та К-3, а саме нахил мережі в сторону колодязя К-2, що в дійсності повинно бути навпаки.

Як вказував відповідач, він з метою очищення центральної вуличної каналізації звертався до відповідача з проханням очистити та відремонтувати каналізаційну мережу. Однак, як з'ясувалось, ділянка каналізаційної мережі по вул. Леся Курбаса не перебуває на балансовому утриманні позивача і за даними Білоцерківської міської ради відповідна ділянка каналізаційної мережі є безхазяйною.

Проте, як зазначалось вище, не погоджуючись із виставленим позивачем рахунком №78 відповідач оскаржив його до суду, посилаючись, у тому числі, і на зазначені обставини. Вказаним обставинам була надана правова оцінка в рішенні Господарського суду Київської області у справі №911/4233/16, яке набрало законної сили.

За наслідками розгляду спору у справі Господарського суду Київської області у справі № 911/4233/16, прийнято рішення від 23.02.2017 року, в якому серед іншого досліджувались та не підтвердились посилання ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" на протиправність дій перевіряючи та безпідставність рахунку №78 від 29.09.2016 року, аналогічні викладеним у відзиві у справі № 911/2720/17 та у апеляційній скарзі.

Враховуючи, що рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/4233/16 від 23.02.2017 року не скасовано за наслідками апеляційного і касаційного перегляду, відтак набрало законної сили, встановлені в ньому обставини згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальними і не підлягають повторному дослідженню.

Так, при розгляді вказаної справи судами було встановлено, що з Акта розмежування балансової належності водопровідних та каналізаційних мереж та точка розподілу, в якій здійснюється передача послуг від виконавця до споживача (додаток №1 до договору №1040 від 01.07.2013) вбачається, що контрольний колодязь та колодязь К-2 знаходяться в межах балансової належності ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика".

Місцевим господарським також встановлено, що згідно Акту розмежування балансової належності водопровідних та каналізаційних мереж та Схеми водопостачання та водовідведення, сторонами (позивачем і відповідачем) визначено КК-контрольний колодязь для відбору проб. Тобто, під час укладення Договору сторонами взаємно погоджено місце відбору проб.

Позивач надав пояснення, що відбір проб здійснювався у присутності представника відповідача, який не подав жодних зауважень щодо відбору проб, відбір проб здійснювався з контрольного колодязя спеціально облаштованого для відбору, місцезнаходження якого погоджено сторонами і який знаходиться на балансі позивача, а за результатами досліджень встановлено, що у стічних водах, які скидаються позивачем до міської каналізаційної мережі, містяться забруднюючі речовини, які перевищують допустимі концентрації.

Несплата рахунку за наднормативне забруднення стічних вод, що скидаються до міської каналізаційної мережі свідчить про те, що відповідач порушує умови господарського Договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вони є доведеними та обґрунтованими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору №1040 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 2 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що його дія поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідачем не направлявся уповноважений представник до позивача для врегулювання розрахунків в порядку, передбаченому п.3.12. договору від 01.07.2013, відповідно до якого у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у 5-ти денний строк з дня отримання рахунку направити до позивача уповноваженого представника з відповідними обгрунтовуючими документами для врегулювання розрахунків; у випадку невиконання цієї умови рахунки позивача вважаються прийнятими до оплати.

Судовими рішеннями у справі №911/4233/16, зокрема рішенням Господарського суду Київської області від 23.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2017, встановлено, що пред'явлення спірного рахунку відповідачу було здійснено позивачем в порядку, передбаченому приписами чинного законодавства, враховуючи встановлене за результатами лабораторних аналізів відібраних проб перевищення допустимого рівня забруднюючих речовин у стічних водах відповідача.

Також вказаними судовими рішеннями була надана оцінка доводам відповідача про те, що збільшення обсягу забруднюючих речовин у стічних водах останнього відбулося внаслідок потрапляння до них стічних вод з міської каналізації у зв'язку з неналежним виконанням позивачем своїх обов'язків з обслуговування каналізаційних мереж, в тому числі контрольного колодязя (з якого було взято проби) та інших колодязів на вул. Леся Курбаса.

Згідно з п.1.3. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (далі Правила №190) виробник (суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення) обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування із споживачем.

Відповідно до п.1.9. Правил №190 вуличної мережі водовідведення, яку обслуговує виробник, є контрольний колодязь на ній включно, а межею дворової мережі водовідведення - перший від будинку колодязь включно.

Так, з Акта розмежування балансової належності водопровідних та каналізаційних мереж та точка розподілу, в якій здійснюється передача послуг від виконавця до споживача (додаток №1 до договору №1040 від 01.07.2013) вбачається, що контрольний колодязь та колодязь К-2 знаходяться в межах балансової належності відповідача.

Відповідно до п.15.2. Правил №190 виробники та споживачі зобов'язані забезпечити охорону і цілісність систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, які перебувають у них на балансі (трубопроводи, споруди, засоби обліку, люки, колодязі, гідранти тощо), не допускати їх пошкодження, затоплення й розморожування, очищати від льоду та снігу ляди колодязів, стежити за цілісністю встановлених пломб, забезпечувати відведення поверхневих вод від колодязів.

Відповідно, суди при розгляді справи №911/4233/16 дійшли висновків щодо наявності у відповідача обов'язку обслуговувати контрольний колодязь, а відтак доводи останнього про те, що збільшення обсягу забруднюючих речовин у стічних водах ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" відбулося внаслідок неналежного виконання ТОВ "Білоцерківвода" своїх обов'язків з обслуговування каналізаційних мереж є безпідставними.

З огляду на викладене, є правомірним висновок суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується основна заборгованість відповідача в сумі 12 239,98 грн. у зв'язку з несвоєчасною оплатою рахунку №78 від 29.09.2016 року за скид наднормативних забруднень до міської каналізації, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Доводи відповідача про те, що пеня нарахована з порушенням положень зазначеної статті, правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки підпунктом 2 п. 6.1. Договору передбачено нарахування пені за більший період, що відповідає положенням ч. 6 ст. 232 ГК України та принципам свободи договору.

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня в сумі 2579,97 грн. нарахована на прострочену суму за період фактичного прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає наведеним приписам чинного законодавства та умовам Договору. Розрахунок пені зроблений арифметично та методологічно вірно, а тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені судом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказані вимоги є правомірними, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 286,72 грн. 3% річних, 1117,99 грн. інфляційних.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2017 у справі № 911/2720/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Білоцерківська книжкова фабрика" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 10.10.2017 у справі №911/2720/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/2720/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець