ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р. Справа № 920/758/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – ОСОБА_1 – на підставі довіреності від 28.04.2017р. № 32-18-0.6-5781/2-17,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства “КАРЛА МАРКСА-2”, Сумська область, Путивлівський район, с. Мінакове, (вх.3255С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 27.09.2017р. у справі №920/758/17

за позовом: Приватного підприємства “КАРЛА МАРКСА-2”, Сумська область, Путивлівський район, с. Мінакове,

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми,

про поновлення договору оренди землі,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.09.2017р. у справі №920/758/17 (суддя Левченко П.І.) відмовлено повністю в позові Приватного підприємства “КАРЛА МАРКСА-2” до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років строком до 01.04.2024р. договору оренди землі б/н від 24.03.2010р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0013 площею 5,8280га.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання поновленим договору оренди, керуючись частиною 6 статті 33 Закону України “Про оренди землі”, проте у даному випадку сторони мали укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, укладення якої у місячний строк є обов’язковим згідно з частиною 8 статті 33 цього Закону, проте, за відсутності юридичного факту укладення сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 24.03.2010р. відсутні правові підстави для визнання його поновленим. Також, господарським судом першої інстанції було зазначено, що позивач не звертався до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі та не додав до нього проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Приватне підприємство “КАРЛА МАРКСА-2” з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 27.09.2017р. у справі №920/758/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема, апелянт наголошує на тому, що належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за З0 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами договору оренди землі від 24.03.2010р. та не суперечить вимогам частини 2 статті 33 Закону України “Про оренду землі“, проте, лист-повідомлення від 16.03.2017р. про відмову позивачу у поновленні договору оренди землі відповідачем було направлено лише 21.03.2017р., (тобто з порушенням строку визначеного статтею 33 Закону України “Про оренду землі“). Також, апелянт звертає увагу на те, що звертаючись до суду з відповідним позовом про поновлення договору оренди землі, ним було розмежовано дві окремі підстави поновлення договору оренди передбачені частинами 1-5 та частиною 6 статті 33 Закону України “Про оренду землі”, проте, господарським судом першої інстанції зазначених обставин досліджено не було.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 22.11.2017р.

13.11.2017р. відповідачем подано клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції (вх.№11459), просить доручити забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції господарському суду Сумської області (40000, м.Суми, вул.Шевченка 18/1).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2017р. задоволено клопотання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції; доручено господарському суду Сумської області (40000, м.Суми, вул.Шевченка 18/1) забезпечити проведення відеоконференції у справі №922/749/17, розгляд якої відбудеться 22.11.2017р. о 15:30 в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в залі судового засідання №105.

13.11.2017р. відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№11532), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства “КАРЛА МАРКСА-2”, рішення господарського суду Сумської області від 27.09.2017р. у справі №920/758/17 залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2017р. відкладено розгляд справи на 13.12.2017р.; доручено господарському суду Сумської області (40011, м.Суми, просп. ім. Т. Шевченка, 18/1) забезпечити проведення відеоконференції у справі №920/748/17, розгляд якої відбудеться 13.12.2017р. о 12:00год. в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в залі судового засідання №105; запропоновано відповідачу надати до Харківського апеляційного господарського суду: письмові пояснення щодо дати проведення останньої нормативно- грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 5,8280га, яка знаходиться за адресою: Сумська область, В’яземський район, та є предметом оспорюваного договору від 24.03.2010р.; письмові пояснення щодо наявності можливості у Головного управління Держгеокадастру у Сумській області самостійно здійснити або отримати відомості про нормативно- грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 5,8280га, яка знаходиться за адресою: Сумська область, В’яземський район, та є предметом оспорюваного договору від 24.03.2010р.; письмові пояснення з посиланням на відповідні норми законодавства щодо покладення саме на орендаря обов’язку проведення нормативно- грошової оцінки земельної ділянки; письмові пояснення щодо того, чи зверталось Головне управління Держгеокадастру у Сумській області до позивача - Приватного підприємства “КАРЛА МАРКСА-2” з пропозицію про проведення нормативно- грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 5,8280га, яка знаходиться за адресою: Сумська область, В’яземський район, та є предметом оспорюваного договору від 24.03.2010р.; письмові пояснення щодо того, чи використовується на даний час земельна ділянка площею 5,8280га, яка знаходиться за адресою: Сумська область, В’яземський район, та є предметом оспорюваного договору від 24.03.2010р. та чи сплачується земельний податок або оренда плата за вказану земельну ділянку; запропоновано позивачу надати до Харківського апеляційного господарського суду: оригінали документів доданих до позовної заяви (для огляду суду в судовому засіданні, та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи), а саме: договір оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення б/н від 24.03.2010р., кадастровий номер 5923882300:09:001:0013, площею 5,8280га з додатками; лист- повідомлення за вих.№78 від 31.01.2017р. з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки; лист- відповідь Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 16.03.2017р. №28-18-0.6-3907/2-17.

Апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства “КАРЛА МАРКСА-2” на рішення господарського суду Сумської області від 27.09.2017р. у справі №920/758/17 відбулось за участю представника Головного управління Держгеокадастру у Сумській області - ОСОБА_1 в режимі відеоконференції.

Представник відповідача заперечила проти вимог апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Сумської області від 27.09.2017р. у справі №920/758/17 залишити без змін.

У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 13.12.2017р. представник апелянта не з’явився, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повернуте повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.102).

Судова колегія зазначає, що апеляційним господарським судом було виконано процесуальний обов'язок щодо належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, про що також свідчить штамп на зворотній сторінці ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2017р. про відправлення її копій сторонам, що є доказом належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20.02.2013р.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2010р. між Путивльською районною державною адміністрацією (надалі- орендодавець) та Приватним підприємством “КАРЛА МАРКСА-2” (надалі- орендар) було укладено договір оренди землі (т.1 а. с. 10-14) (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування, за рахунок земель державної власності В’язенської сільської ради, земельну ділянку сільськогосподарського призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Сумська область, Путивльський район, В’язенської сільської ради (пункт 1 договору).

Відповідно до пункту 2 договору, в оренду, за рахунок земель державної власності, надається земельна ділянка загальною площею - 5,8280га, у тому числі 5,8280га – рілля.

Вказаний договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Путивльському районі Сумської області 01.04.2010р. за №041063300532.

На виконання умов пункту 20 договору, яким сторони погодили, що земельна ділянка передається орендарю у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання - передачі, вищевказана земельна ділянка була передана орендарю згідно акту приймання - передачі земельної ділянки (т.1 а. с. 15).

Пунктом 8 договору сторони погодили, що договір укладено строком на сім років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Отже, кінцевою датою його дії (з урахуванням дати його реєстрації) є 01.04.2017року.

Відповідно до пункту 34 договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.01.2015р. №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка, яка є предметом договору, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності та знаходиться за межами населеного пункту, повноваження по розпорядженню якою відноситься до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, до яких відноситься відповідач.

Відповідно до наказу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру № 6 від 03.03.2015р. “Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру у Сумській області” повноваження Головного управління Держземагентства покладено на Головне управління Держгеокадастру у Сумській області в тому числі й з питань розпорядження земельними ділянками державної форми власності.

Через зміни в земельному законодавстві до Головного управління Дергеокадастру у Сумській області (надалі - відповідач) перейшли повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Сумської області.

Враховуючи перехід права розпорядження земельними ділянками до відповідача, 31.01.2017р. (до закінчення строку дії договору оренди) позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з листом – повідомленням №69, в якому просив надати згоду на пролонгацію договору оренди землі (запасу з резервного фонду) від 10.03.2010р. площею 5,8280га (рілля) кадастровий номер – 5923882300:09:001:0013 на той же строк на умовах викладених в проекті додаткової угоди (т.1 а.с.21).

Крім того, до вказаного листа орендарем було додано проект додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 24.03.2010р., зокрема, пункт 2.2.2 якої містить положення про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка з урахуванням коефіцієнтів індексації станом на 01.01.2017р. становить 108470,04грн. (18611,88грн. за 1га); річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря та становить 8% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 8677,60грн. (пункт 2.4.1) (т.1 а.с.22-25).

Вказаний лист отриманий Головним управлінням Держгеокадастру в Сумській області 17.02.2017р., що підтверджується відтиском штампу про реєстрацію вхідної кореспонденції відділу документального забезпечення та контролю ГУ Держгеокадастру в Сумській області (вхідний реєстраційний № 3198).

16.03.2017р. відповідачем за результатами розгляду вказаного листа, було направлено лист – повідомлення про прийняте рішення №28-18-0.6-3907/2-17, в якому було зокрема зазначено, що в поданих на розгляд документах відсутній Витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки, який необхідний для встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності; Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області також було зазначено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін; у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (т.1 а.с.26-27).

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів надсилання позивачу вказаного листа, проте, на листі відповідача від 16.03.2017р. №28-18-0.6-3907/2-17 міститься особистий підпис уповноваженої особи підприємства позивача про отримання вказаного листа Приватним підприємством “КАРЛА МАРКСА-2” саме 29.03.2017р. за вхідним номером 31.

Інших даних щодо надсилання цього листа відповідачем та його отримання позивачем матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2017р. Приватне підприємство “КАРЛА МАРКСА-2”, посилаючись на приписи статті 15 та статті 33 Закону України “Про оренду землі”, належне виконання обов’язків орендаря за договором оренди земельної ділянки від 24.03.2010р. та факт продовження користування земельною ділянкою, а також своєчасну оплату орендних платежів, звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою (т.1 а.с.3-28), в якій просило суд визнати поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років строком до 01.04.2024року договір оренди землі, а саме – договір б/н від 24.03.2010р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0013 площа 5,8280га; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 31.01.2017р. ним було направлено на адресу відповідача - ГУ Держгеокадастру у Сумській області лист-повідомлення з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди, проте, відповідач фактично відмовив в укладенні додаткової угоди на поновлення строку дії договору, зокрема, через відсутність витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки землі. Також, позивач зазначав, що на даний час продовжує користуватися спірною земельною ділянкою відповідно до умов договору оренди, сплачуючи відповідну орендну плату, а відповідач ні протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі, ні станом на час подання позову не повідомляв орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Отже, на думку позивача, ПП “КАРЛА МАРКСА-2” після закінчення встановленого договором оренди землі терміну його дії, відповідно до положень статті 33 Закону України “Про оренду землі”, отримало право на поновлення даного договору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.09.2017р. у даній справі в позові відмовлено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.62-66).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини регулюються умовами даного договору, нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі”.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 1 цієї статті цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (частина 3 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Приписами статей 13 та 14 Конституції України та статті 324 Цивільного кодексу України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Колегія суддів зазначає, що підстави набуття прав на землю визначені розділом IV Земельного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною 2 статті 126 Земельного кодексу України, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (стаття 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини 1 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами частини другої статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 2 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтями 13 та 30 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Законом України “Про оренду землі” визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону України “Про оренду землі”).

Згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 1 статті 19 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Порядок поновлення договору оренди встановлено статтею 33 Закону України “Про оренду землі”, яка фактично об’єднує два випадки його пролонгації.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 15.04.2015р. №6-55цс15, яка відповідно до приписів статті 111 – 28 Господарського процесуального кодексу України має враховуватись судами при застосуванні такої норми права.

Так, частинами першою - п'ятою статті 33 України “Про оренду землі” передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі, його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Вказані норми кореспондуються з приписами статті 777 Цивільного кодексу України, якою законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору на укладення договору найму на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Таким чином, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України “Про оренду землі”, відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

При цьому, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов’язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що незважаючи на формальне визначення договору, який орендар має укласти на новий строк, як додаткової угоди до договору, строк якого закінчився, фактично це буде новий договір, оскільки його умови можуть бути змінені за згодою сторін, і у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, незмінними будуть залишатися лише сторони договору оренди землі (з урахуванням положень про правонаступництво), розмір земельної ділянки та її цільове призначення, інші ж умови можуть змінюватися.

Разом з тим, частиною 6 статті 33 Закону України “Про оренду землі” встановлено другий випадок пролонгації договору оренди, яким передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Отже, пролонгація договору оренди відбувається автоматично, проте в силу приписів частини 7 статті 33 вказаного Закону, у місячний строк обов'язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору.

Таким чином, з аналізу статті 33 Закону України “Про оренду землі” випливає, що законодавцем встановлено обов’язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення, при цьому, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов’язковому порядку.

Колегія суддів зазначає, що частинами 2 та 3 статті 108 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статті 15 Закону України “Про оренду землі”, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 33 Закону України “Про оренду землі”, при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4).

Як було зазначено вище, пунктом 8 договору сторони погодили, що договір укладено на сім років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 17.02.2017р. (більше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі) було повідомлено відповідача про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на той же строк; до листа-повідомлення орендарем було додано проект додаткової угоди.

Відповідачем (орендодавець) протягом місяця відповідно до частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" було розглянуто надісланий орендарем лист-повідомлення, про що свідчить наявний у матеріалах справи лист – повідомлення про прийняте рішення від 16.03.2017р., проте матеріали справи не містять доказів направлення вказаного листа у строки, передбачені частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (вказаний лист- повідомлення було отримано позивачем лише 29.03.2017р., про що свідчить відповідна відмітка).

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, щодо того, що відповідачем у встановлені Законом строки не було повідомлено про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту проекту додаткової угоди, яка була направлена позивачем вбачається, що фактично ним було запропоновано змінити істотні умови договору оренди землі від 24.03.2010р., зокрема відповідно до пункту 2.2.2 проекту додаткової угоди нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації станом на 01.01.2017р. становить 108470,04грн. (18611,88грн. за 1га). Річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря та становить 8% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 8677,60грн. (пункт 2.4.1).

Проте, за результатами вказаного звернення, відповідачем було повідомлено про те, що він заперечує проти поновлення договору оренди землі від 24.03.2010р.

Крім того, звертаючись до суду з відповідним позовом, Приватне підприємство “КАРЛА МАРКСА-2”, просило визнати поновленим на наступні 7 років строком до 01.04.2024р. договір оренди землі від 24.03.2010р. на інших умовах, ніж пропонувалося відповідачу у проекті додаткової угоди, наданій до листа – повідомлення.

Окрім іншого, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у самому листі – повідомленні позивач просив надати згоду на пролонгацію договору оренди землі від 10.03.2010р., який відсутній у матеріалах справи та не є предметом спору.

Отже, з огляду на те, що позивачем фактично було ініційовано внесення змін до договору, згоди на внесення яких сторони у передбаченому законодавством порядку не досягли, колегія суддів вважає, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на підставі частини 1-5 статті 33 Закону України “Про оренду землі” припинилось в силу закону.

Судова колегія також повторно наголошує, що частиною 6 статті 33 Закону України “Про оренду землі” передбачено іншу підставу поновлення договору оренди, а саме: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Отже, для поновлення договору оренди землі з підстави, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов’язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Частинами восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Однак, матеріали справи не містять доказів оскарження апелянтом відмови чи бездіяльності уповноваженого органу щодо укладення додаткової угоди в судовому порядку станом на момент звернення до місцевого господарського суду з позовною заявою та прийняття оскаржуваного рішення .

Поновлення договору оренди землі у судовому порядку в передбачений нормами частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами.

Разом з тим, позивачем не було надіслано відповідачу пропозиції щодо укладення договору з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі від 24.03.2010р.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у розмінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що Приватне підприємство “КАРЛА МАРКСА-2” продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою та належно виконує свої обов’язки за договором.

Щодо доданих позивачем до матеріалів справи копій платіжних доручень: від 12.07.2017р. на суму 81736,79грн. з призначенням платежу - орендна плата з юридичних осіб за червень 2017р.; від 23.06.2017р. на суму 81736,72грн. з призначенням платежу - орендна плата з юридичних осіб за травень 2017р.; від 27.04.2017р. на суму 82315,70грн. з призначенням платежу - орендна плата з юридичних осіб за березень 2017р.; від 26.05.2017р. на суму 81736,70грн. з призначенням платежу - орендна плата з юридичних осіб за квітень 2017р. (т.1 а.с.45-48), колегія суддів зазначає, що вказані копії не свідчать про оплату за користування саме спірною земельною ділянкою та сплату за це орендної плати у відповідному розмірі, та до того ж, вказані копії платіжних доручень в силу приписів статей 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України не можуть вважатися доказами на підтвердження тих чи інших обставин, оскільки не засвідченні належним чином.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що фактичні обставини даної справи не підпадають під дію частини шостої статті 33 Закону України “Про оренду землі”, якою врегульовані питання поновлення договору оренди землі, та відповідно погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства “КАРЛА МАРКСА-2” до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 (сім) років строком до 01.04.2024р. договору оренди землі б/н від 24.03.2010р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0013 площею 5,8280га.

Окрім іншого, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо того, що подана позивачем 27.09.2017р. заява про уточнення позовних вимог, є фактично заявою про зміну предмету позову, оскільки цією заявою позивач змінює позовну вимогу, з якою звернуся до відповідача у позовній заяві (від 08.08.2017р.).

Так, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У пункті 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. ”Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” містяться роз’яснення про те, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що у позовній вимозі, викладений в позовній заяві від 08.08.2017р. йдеться лише про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні 7 років строком до 01.04.2024р. договору оренди землі і не йдеться ні про укладення додаткової угоди про поновлення договору, ні про редакцію (зміст) додаткової угоди чи редакцію (зміст) договору на наступні 7 років.

А у позовній вимозі, викладеній в заяві про уточнення (зміну) позовних вимог від 27.09.2017р., йдеться вже про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк 7 років на тих самих умовах.

Більш того, як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, наведена в заяві про уточнення позовних вимог редакція проекту додаткової угоди, відрізняється від редакції проекту додаткової угоди до договору оренди землі, що додавалася позивачем до його листа-повідомлення від 31.01.2017 № 78 про надання згоди на пролонгацію договору оренди землі, зокрема, в частині розміру річної орендної плати.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України) відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому Господарського процесуального кодексу України порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України (пункт 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. ”Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).

Зі змісту протоколу судового засідання господарського суду Сумської області від 08.09.2017р. у даній справі, вбачається, що у судовому засіданні 08.09.2017р. судом першої інстанції було розпочато розгляд справи по суті, представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті справи та навів правові обґрунтування своїх позовних вимог, а представник відповідача у свою чергу виклав усно позицію відповідача у даній справі, яка була також викладена у відзиві на позов, підтримав позицію відповідача, викладену у відзиві на позов.

Таким чином, розгляд справи по суті розпочався в судовому засіданні 08.09.2017р., тобто до подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог, відповідно, заява про зміну позовних вимог, якою по суті є заява позивача про уточнення позовних вимог, подана 27.09.2017р., тобто з порушенням положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом було обґрунтовано розглянуто позовні вимоги в первісно заявленій редакції, яка викладена в позовній заяві від 08.08.2017р., без врахування заяви про уточнення позовних вимог, яка подана позивачем 27.09.2017р. і долучена до матеріалів даної справи.

За приписами статті 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином обставини справи і докази на їх підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Сумської області від 27.09.2017р. у справі №920/758/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “КАРЛА МАРКСА-2” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 27.09.2017р. у справі №920/758/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2017р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.