ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року Справа № 909/1294/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л. Гольцової Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на рішення від та на постанову відГосподарського суду Івано-Франківської області 14.12.2016 Львівського апеляційного господарського суду 30.03.2017

у справі Господарського суду№ 909/1294/15 Львівської області

за позовомОСОБА_4

доТовариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд"

провизнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства та скасування державної реєстрації змін до статуту товариства

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача ОСОБА_5;

- відповідача Русин Ю.Ю.;

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/6812 від 11.12.2017 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 909/1294/15 у зв`язку з відпусткою судді Козир Т.П.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.12.2017 у справі № 909/1294/15 визначено наступний склад колегії суддів: Губенко Н.М.- головуючий (доповідач), Барицька Т.Л., Гольцова Л.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.2017 у складі колегії суддів: Губенко Н.М. - доповідач, Барицької Т.Л., Гольцової Л.А. касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 у справі № 909/1294/15 прийнято до свого провадження.

ВСТАНОВИВ:

20.11.2015 ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд" № 13/05 від 13.05.2014, та скасування державної реєстрації змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд", здійсненої державним реєстратором Івано-Франківського міського управління юстиції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 у справі № 909/1294/15 (суддя Ткаченко І.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 (колегія суддів у складі: Матущак О.І. - головуючий суддя, судді Дубник О.П., Юрченко Я.О.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 у справі № 909/1294/15, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 у справі № 909/1294/15 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 був засновником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд" із часткою в статутному капіталі товариства 100 %.

До Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд" від ОСОБА_4 надійшла заява від 12.05.2014 про вихід зі складу учасників товариства та передачу належної йому частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд" на користь Русина Юрія Юрійовича.

13.05.2014 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд", на яких були прийняті рішення, зокрема, про вхід Русина Юрія Юрійовича до складу учасників товариства, про виведення ОСОБА_4 зі складу учасників товариства, про затвердження нового складу учасників товариства, про внесення змін до статуту товариства шляхом викладення та затвердження його в новій редакції, про уповноваження на проведення всіх необхідних дій, пов'язаних з державною реєстрацією змін до установчих документів товариства. Згідно із даними відповідного протоколу реєстрації учасників зборів, на цих зборах був присутній учасник товариства ОСОБА_4 та запрошені директор товариства Русин Юрій Юрійович та ОСОБА_8.

Причиною виникнення даного позову є питання щодо наявності підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд" № 13/05 від 13.05.2014, та скасування державної реєстрації змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд", здійсненої державним реєстратором Івано-Франківського міського управління юстиції.

Обгрунтовуючи підстави позову позивач послався на те, що він: - не складав, не підписував та не подавав заяви від 12.05.2014 про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд"; - не був повідомлений про скликання та проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд", які відбулися 13.05.2014; - не реєструвався для участі у загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд", які відбулися 13.05.2014; - не підписував протокол про реєстрацію учасників загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд" від 13.05.2014; - не підписував протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд" № 13/05 від 13.05.2014. На підтвердження даних доводів позивачем надано висновок судово-почеркознавчої експертизи № 8263/8264/15-32 від 16.06.2015, складений експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, та висновок судової почеркознавчої експертизи № 177 від 27.04.2015, складений експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України в Івано-франківській області, відповідно до яких підписи у заяві від 12.05.2014, у протоколі про реєстрацію учасників загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд" від 13.05.2014 та у протоколі № 13/05 від 13.05.2014 виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Заперечуючи проти позову, відповідач надав висновок комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 7273/7274/16-32/7275/7276/16-34/11096-11102/16-34/11103-11106/16-33 від 15.07.2016, відповідно до якої підписи у заяві від 12.05.2014, у протоколі про реєстрацію учасників загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд" від 13.05.2014 та у протоколі № 13/05 від 13.05.2014 виконані ОСОБА_4

Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки за результатами комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів, яку за постановою слідчого було проведено Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, було встановлено, що заява про вихід, протокол реєстрації учасників зборів, протокол загальних зборів були підписані самим ОСОБА_4, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до вимог закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до п. 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин" рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; - позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; - порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду корпоративних спорів").

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду корпоративних спорів" при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: - прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); - прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства). При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Згідно із п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду корпоративних спорів" суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст. ст. 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (п. 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав два висновки судово-почеркознавчої експертизи № 8263/8264/15-32 від 16.06.2015 та № 177 від 27.04.2015, відповідно до яких підписи у заяві від 12.05.2014, у протоколі про реєстрацію учасників загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд" від 13.05.2014 та у протоколі № 13/05 від 13.05.2014 виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

В свою чергу, відповідачем надано висновок комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 7273/7274/16-32/7275/7276/16-34/11096-11102/16-34/11103-11106/16-33 від 15.07.2016, відповідно до якої підписи у заяві від 12.05.2014, у протоколі про реєстрацію учасників загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд" від 13.05.2014 та у протоколі № 13/05 від 13.05.2014 виконані ОСОБА_4

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у позові прийняли до уваги лише висновок експертизи наданий відповідачем, при цьому не навели будь-яких мотивів відхилення висновків експертиз поданих позивачем в обгрунтування позову.

Разом з тим, викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

Водночас, якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (така правова позиція викладена в п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

23.12.2015 ухвалою суду першої інстанції було призначено судову почеркознавчу і технічну експертизу, проведення якої було доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; зобов'язано відповідача забезпечити оплату судової експертизи.

Однак, матеріали даної справи були повернуті Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України без виконання ухвали суду через несплату вартості експертизи (т. 2 а. с. 66).

Натомість, колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу судів попередніх інстанцій на те, що у разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів. Аналогічним чином суд має діяти в разі повернення матеріалів справи з експертної установи через несплату вартості експертизи (така правова позиція викладена в п. 23 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Крім того, частиною 1 ст. 148 ЦК України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд", зокрема, про виведення ОСОБА_4 зі складу учасників товариства прийнято на підставі поданої ОСОБА_4 заяви у простій письмовій формі.

Верховний Суд України, в постанові від 14.03.2011 у справі № 12/198, зазначив, що апеляційний господарський суд, постанову якого залишено без зміни Вищим господарським судом України, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність нотаріального посвідчення заяви учасника товариства про його вихід із товариства з обмеженою відповідальністю, а подана позивачем заява про вихід із складу учасників у простій письмовій формі є неналежно оформленою та не може бути підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду даного спору не врахували правову позицію Верховного Суду України, викладену в зазначеній постанові, та можливість її застосування до даних правовідносин.

З огляду на наведене, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити й перевірити належними доказами зазначені в цій постанові обставини, дати доводам сторін належну правову оцінку і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 у справі № 909/1294/15.

Справу № 909/1294/15 передати на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

СуддіТ.Л. БАРИЦЬКА

Л.А. ГОЛЬЦОВА