ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2017 р. справа 187/279/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В. Ясенова Т.І.

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Єлизаветівської сільської ради

на постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27.06.2017 у справі за адміністративним позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

до Єлизаветівської сільської ради

щодо утримання кладовища;

третя особа Управління Держпродспоживслужби в Петриківському районі

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 29.03.2017 звернулись до Петриківського районного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Єлизаветівської сільської ради, в якому просять:

- визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення виконавчих функцій і повноважень в галузі поховання; незабезпечення виконання Закону України «Про поховання і похоронну справу», ДСанПін 2.2.2.028-99 «гігієнічні вимоги облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України» стосовно утримання в належному стані кладовища між житловими будинками 5 і 7 по вул.Шевченко в с.Єлизаветівка та недопущення поховань, допоховань, підпоховань в 300 метровій нормативній санітарно-захисній зоні;

- зобов'язати розглянути питання розробки проекту та технічної документації стосовно меж кладовища, розробити заходи з утримання і благоустрою кладовища, в тому числі шляхом встановлення огорожі навколо кладовища без збільшення існуючої території місця захоронення;

- зобов'язати утриматись від винесення рішень про поховання, допоховання, підпоховання на кладовищі між житловими будинками 5 і 7 по вул.Шевченко в с.Єлизаветівка;

- визнати протиправним і скасувати рішення №408-18/VІІ від 25.10.2016 «про внесення змін до рішення сесії» (т1ас1,138,154).

Постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27.06.2017 позов задоволений частково:

- визнана протиправною бездіяльність Єлизаветівської сільської ради щодо нездійснення виконавчих функцій і повноважень в галузі поховання; незабезпечення виконання Закону України «Про поховання і похоронну справу», ДСанПін 2.2.2.028-99 «гігієнічні вимоги облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України» стосовно утримання в належному стані кладовища між житловими будинками 5 і 7 по вул.Шевченко в с.Єлизаветівка та недопущення поховань, допоховань, підпоховань в 300 метровій нормативній санітарно-захисній зоні;

- зобов'язано Виконавчий комітет Єлизаветівської сільської ради розглянути питання розробки проекту та технічної документації стосовно меж кладовища по вул.Шевченко в с.Єлизаветівка, розробити заходи з утримання і благоустрою кладовища, в тому числі шляхом встановлення огорожі навколо кладовища без збільшення існуючої території місця захоронення (т1ас170).

В апеляційній скарзі Єлизаветівська сільська рада просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються не та, що не надані докази порушень прав позивачів. Виконкомом укладені договори про встановлення залізобетонних огорож по периметру кладовищ. Направлялись звернення до Петриківської районної державної адміністрації про виділення земельної ділянки для розміщення кладовища за межами населеного пункту. Питання оформлення нової земельної ділянки під кладовище неодноразово виносилось на розгляд сесії сільради. Позивачі самі допустили порушення, збудувавши будинки в санітарній захисній зоні кладовища. Виконавчий комітет Єлизаветівської сільської ради залучений з порушенням законодавства, не повідомлявся про розгляд справи (т1ас189).

В письмових поясненнях відповідач доповнює, що кладовище є закритим, а тому санітарна зона становить 100 метрів; сільською радою створене Комунальне підприємство «Комунсервіс», на яке покладений обов'язок утримання кладовищ, та якому наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування кладовища (т2ас33).

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до підпункту 11 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорона.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 5 статті 8 Закону України «Про поховання і похоронну справу», органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції вирішують питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання; забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання.

Відповідно до частини 6 статті 8 Закону України «Про поховання і похоронну справу», для організації, утворення, будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання сільські, селищні, міські ради можуть створювати спеціалізовані комунальні підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про поховання і похоронну справу», для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України «Про поховання і похоронну справу», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації з дотриманням обов'язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про поховання і похоронну справу», порядок функціонування місць поховань визначається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про поховання і похоронну справу», утримання кладовищ, військових кладовищ, військових ділянок на кладовищах, військових братських та одиночних могил, земельних ділянок для почесних поховань, братських могил, а також могил померлих одиноких громадян, померлих осіб без певного місця проживання, померлих, від поховання яких відмовились рідні, місць поховань знайдених невпізнаних трупів забезпечується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відповідно до частини 6 статті 30 Закону України «Про поховання і похоронну справу», утримання кладовищ, а також інших місць поховання забезпечують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про поховання і похоронну справу», охорону місць поховань забезпечують виконавчі органи сільських, селищних та міських рад.

Відповідно до частини 5 статті 31 Закону України «Про поховання і похоронну справу», порядок охорони місць поховань та порядок здійснення пов'язаних із цим витрат визначають виконавчі органи сільських, селищних та міських рад.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №193 від 19.11.2003, для розміщення місця поховання спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування відповідно до вимог земельного законодавства та гігієнічних вимог щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України (ДСанПіН 2.2.2.028.99) надається земельна ділянка. Наявність місця поховання передбачається проектом планування та забудови населеного пункту з урахуванням подальшого розширення його території.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, місця поховань (кладовища) повинні мати сплановану і впорядковану територію, упорядковані під'їзні шляхи, бути забезпеченими транспортним зв'язком з населеним пунктом.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, територія місць поховань може бути використана для поховання померлих тільки після завершення всіх будівельних робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, територія місць поховань повинна бути обов'язково огороджена.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, введення кладовища в експлуатацію дозволяється тільки після виконання всіх робіт, передбачених проектом, і прийняття закінченого будівництва.

Відповідно до пункту 3.5 ДСанПін 2.2.2.028-99 «гігієнічні вимоги облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України», кладовища повинні бути розміщенні в приміській зоні міських поселень і поблизу місць розташування сіл. Санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання і крематорію до житлових і громадських будівель, зон відпочинку, а також колективних садів та городів повинна бути не меншою 300 метрів. В санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних і оздоровчих установ, наркологічних диспансерів, спортивних споруд, садів, садівницьких товариств, джерел централізованого водопостачання, водозабірних споруд, споруд водопровідної розподільної мережі.

Відповідно до пункту 3.11 ДСанПін 2.2.2.028-99 «гігієнічні вимоги облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України», кладовища повинні бути огороджені по периметру, мати впорядковані під'їзні шляхи, забезпечені транспортним зв'язком з містом та сплановані з урахуванням необхідності швидкого видалення води, атмосферних опадів.

Відповідно до додатку 4 Державних санітарних правил планування і забудови населених пунктів, затверджених Наказом МОЗ України №173 від 19.06.1996, кладовища відносяться до класу ІІІ із санітарною захисною зоною 300 метрів.

З урахуванням наведених норм, на Єлизаветівську сільську раду, з метою забезпечення утримання в належному стані кладовища по вул.Шевченко в с.Єлизаветівка, покладені такі обов'язки: кладовище повинно бути розташовано на відведеній спеціально облаштованій та огородженій по периметру земельній ділянці, з урахуванням 300-метрової санітарно-захисної зони, введено в експлуатацію, має бути організована охорона кладовища.

Як правильно зазначив районний суд, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, невиконання названих обов'язків є втручанням у право особи на повагу до його житла, приватного і сімейного життя, що є порушенням статті 8 Конвенції.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів порушень прав позивачів, що кладовище є закритим, - є безпідставними. Суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що їх будинки знаходяться на відстані 100-300 метрів від кладовища.

Згідно акту перевірки дотримання санітарного законодавства від 07.08.2009, поховання здійснюються в санітарній захисній зоні на відстані 50 метрів від домоволодіння ОСОБА_1 та 40 метрів від домоволодіння ОСОБА_4 Територія кладовища не огороджена (ас12).

В постанові головного державного санітарного лікаря Петриківського району від 05.03.2012 про заборону поховання та підпоховання на кладовищі в с.Єлизаветівка по вул.Шевченко підкреслено, що поховання здійснюються на відстані 9 метрів від будинку ОСОБА_1 (т1ас13).

Згідно викопіювання з плану с.Єлизаветівка, кладовище по вул.Шевченко безпосередньо межує з будинкам ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а також знаходиться на відстані менше 300 метрів від будинків інших позивачів (т1ас137).

За словами позивачів, допоховання постійно здійснюються протягом 2016-2017 років, проти чого не заперечував представник Єлизаветівської ради (т2ас53).

Відповідно до статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразового звертав увагу, що хоча основним завданням статті 8 Конвенції є захист осіб від свавільного втручання публічної влади, вона не тільки зобов'язує держави утримуватись від такого втручання, але й породжує певні позитивні обов'язки по забезпеченню ефективної поваги прав, захищених статтею 8 Конвенції (пункт 48 Стоіческу проти Румунії, пункт 23 XY проти Нідерландів, пункт 38 Щерна проти Фінляндії, пункт 33 Ботта проти Італії).

Концепція приватного життя включає фізичну і психологічну недоторканість особи та держави мають позитивні зобов'язання по недопущенню порушень фізичної і психологічної недоторканості коли владні органи знають або повинні знати про наявні порушення (пункт 49 Стоіческу проти Румунії).

Якщо мова йде про суспільний інтерес, котрий досягає такого ступеню серйозності, що стає проблемою охорони здоров'я, влада зобов'язана діяти своєчасно, адекватно і послідовно (пункт 59 Стоіческу проти Румунії, пункт 168 Хуттен-Чапска проти Польщі).

Тобто має місце пряма відповідальність Єлизаветівської сільської ради та її виконавчого комітету перед позивачами відносно забезпечення належних санітарних умов навколо їх будинків. Як свідчать матеріали справи, суб'єкт владних повноважень покладені обов'язки не виконує. Кладовище продовжує функціонувати при недотриманні 300-метровій санітарній зоні, без прийняття в експлуатацію, на невідведеній необлаштованій земельній ділянці; не забезпечено охороною та огородженням.

Доводи апеляційної скарги, що виконкомом укладені договори про встановлення залізобетонних огорож, направлялись звернення до Петриківської районної державної адміністрації про виділення земельної ділянки для розміщення кладовища за межами населеного пункту, неодноразовий розгляд питання оформлення нової земельної ділянки під кладовище, покладення обов'язків з утримання кладовищ на створене комунальне підприємство, надання цьому підприємству (тільки в листопаді 2017 року) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування кладовища, - ніяким чином не виправдовують бездіяльність Єлизаветівської сільської ради тому що перелічені дії не є послідовними і достатніми та не призвели до будь-якого покращення санітарних умов для життя позивачів. Кладовище тривалий час як продовжувало, так і продовжує функціонувати в неналежному стані, та залишається на тому ж рівні проблема забезпечення належних умов якості життя громадян, вирішення якої знаходиться в межах компетенцій і повноважень Єлизаветівської сільської ради.

Суд першої інстанції вірно послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі Дземюк проти України, та дійшов висновку, що облаштування і використання кладовища близько від будинків позивачів разом з наступним впливом на довкілля та якість життя, досягло достатнього рівня серйозності, що вимагається статтею 8 Конвенції, та становить втручання у право позивачів на повагу до житла, приватного і сімейного життя.

Оскільки права позивачів на безпечні умови життя залишаються незахищеними внаслідок протиправної бездіяльності Єлизаветівської сільської ради, районний суд правильно зобов'язав відповідача розглянути питання розробки проекту та технічної документації щодо меж кладовища по вул.Шевченко в с.Єлизаветівка, розробити заходи з утримання і благоустрою кладовища, в тому числі шляхом встановлення огорожі навколо кладовища без збільшення існуючої території місця захоронення.

Доводи сільради що позивачі самі допустили порушення, збудувавши будинки в санітарній захисній зоні, не підтверджені належними доказами. Пояснення позивачів, що вони придбали будинки коли кладовище вже існувало, а згодом почало розростатись, не спростовані. В свою чергу, позивачі стверджують що їх помешкання збудовані в 10-х - 20-х роках минулого сторіччя; кладовище з'явилось значно пізніше, а почало розростатись до їхніх будинків після 2010 року. Однак, за будь яких умов, Єлизаветіська сільська рада зобов'язана утримувати кладовище у стані, відповідному вимогам Закону України «Про поховання і похоронну справу», ДСанПін 2.2.2.028-99 «гігієнічні вимоги облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України».

Колегія суддів не вбачає порушень статті 52 КАС України при залученні в якості співвідповідача Виконавчого комітету Єлизаветівської сільської ради. Представники відповідачів належним чином повідомлялись про судові засідання та брали в них участь, про що свідчать поштові повідомлення, електронні повідомлення, письмові заперечення проти позову, журнали судових засідань, як в першій, та і в апеляційній інстанціях (т1ас68,70,71,91-94,99,100,117-122,125,129,130,144,150,157,158,т2ас53).

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Єлизаветівської сільської ради залишити без задоволення, а постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27.06.2017 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено 07.12.2017.

В повному обсязі ухвала складена 12.12.2017.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова