Справа №  2-482/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

17 листопада 2009 року Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої – судді: Шитченко Н.В.,

при секретарі: Борисенко О.І.,  

з участю адвоката позивача ОСОБА_1,  

відповідача ОСОБА_2,

представників відповідача АКБ " УКРСОЦБАНК" ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну  справу за позовом ОСОБА_5 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "УКРСОЦБАНК", приватного нотаріуса ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання домоволодіння об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсними кредитних договорів та договору іпотеки житлового будинку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: провул. Дьошина, 3, с. Количівка, Чернігівського району, оскільки його вартість істотно збільшилась за час шлюбу, і з цих підстав визнати недійсними укладені ОСОБА_2 та АКБ " УКРСОЦБАНК" договори про надання невідновлювальної кредитної лінії та передачі в заставу банку будинку та земельної ділянки, оскільки вони були укладені без надання нею відповідної згоди.

 В судовому засіданні адвокат позивача заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити, посилаючись на обставини позову. Пояснив, що колишнім подружжям досягнуто згоди про добровільний поділ будинку, тому питання визнання права власності за ОСОБА_5 в даному позові не ставиться.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення заявлених вимог не заперечував, пояснивши суду, що при не оспорює факту суттєвого збільшення вартості будинку, а також того, що позивач своїми трудовими затратами сприяла цьому. При укладанні кредитного та іпотечних договорів не вказав, що одружений, оскільки так йому порекомендували працівники банку, побачивши в його паспорті відсутність штампу про одруження. Не заперечував наявності між ним та позивачем домовленості на поділ спірного будинку та відчуження його відповідної частини, пояснивши, що на даний час цьому перешкоджає перебування домоволодіння в іпотеці.

Представники  відповідача вважали, що позов задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_2 на час укладення спірного договору був одноособовим власником будинку на підставі договору дарування. Вважали, що доказів на підтвердження проведення позивачем затрат щодо збільшення вартості домоволодіння суду не надано.

 Відповідач ОСОБА_6, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій просила справу розглядати без її участі, зазначивши, що оспорювані правочини були посвідчені у відповідності до вимог цивільного та сімейного законодавства.         

 Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

 Встановлено і сторонами під час розгляду справи не оспорювалось, що позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції 19 серпня 2008 року зроблено в книзі реєстрації розірвань шлюбів актовий запис за № 746 (а.с. 22).

 Відповідно до наявної в матеріалах справи копії договору дарування від 16 серпня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Чернігівської районної державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-3537, ОСОБА_2 отримав в дар житловий будинок, розташований за адресою: провул. Дьошина, 3, с. Количівка, Чернігівського району та області. (а.с. 14-15) Крім цього, відповідачу за цією ж адресою належить на праві власності земельна ділянка розміром 0,16 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що засвідчено державним актом на право приватної власності на землю серії  ІІ-ЧН № 047287, виданим 28 вересня 2002 року на ім’я ОСОБА_2 у відповідності до рішення 3 сесії 5 скликання Іванівської сільської ради Чернігівського району та області. (а.с. 28-29)  

 Як свідчить наданий суду договір про надання не відновлювальної кредитної лінії № 935/6-108 від 14 травня 2007 року, АКБ „УКРСОЦБАНК” надав відповідачу кредит в сумі 79000 доларів США зі сплатою відсотків, комісії та інших визначених договором платежів з кінцевим терміном погашення до 10 травня 20019 року включно. (а.с. 30-34) До вказаного договору 15 січня 2008 року внесені доповнення (а.с. 35-38), що являються невід’ємною частиною вищенаведеного договору.

 В забезпечення виконання зобов’язань між кредитором та позичальником укладено договір іпотеки земельної ділянки площею 0,16 га, розташованої за адресою: провул. Дьошина, 3, с. Количівка, що посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 14 травня 2007 року за реєстровим № 1660 (а.с. 39-42), а також договір іпотеки житлового будинку з господарськими спорудами, розташований за цією ж адресою, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 14 травня 2007 року за реєстровим № 1657 (а.с. 43-46) До вказаних договорів сторонами також 15 січня 2008 року вносились зміни та доповнення, що зафіксовані у відповідному договорі і нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с. 47-50)  

 Як свідчать надані стороною відповідача копії паспорту ОСОБА_2 (а.с. 83-85), на відповідній сторінці цього документу дійсно відсутній штамп про перебування відповідача у шлюбі. В своїй заяві (а.с. 81) на ім’я приватного нотаріуса він також зазначав, що не перебуває у шлюбі, а житловий будинок, що передається в іпотеку, не є об’єктом спільної власності і перебуває в його особистій приватній власності.

 Разом з тим, висновком судової будівельно-технічної експертизи від 16 вересня 2009 року (а.с. 99-115) з фототаблицею до неї визначено, що станом на 16 серпня 1997 року, тобто на час набуття ОСОБА_2 права власності на спірний будинок, його дійсна вартість становила 176238 грн. Дійсна вартість узаконених будівель і споруд станом на 14 травня 2007 року, тобто на час укладання договору іпотеки, становить 1098805 грн., дійсна вартість неузаконених будівель і споруд вказаного домоволодіння визначена в розмірі 31723 грн. Відповідно до вимог ст. 62 Сімейного кодексу України суд може визнати об’єктом права спільної сумісної власності подружжя майно дружини, чоловіка, якщо за час шлюбу воно істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат другого з подружжя. Враховуючи наведений висновок експертизи, суд вважає, що домоволодіння у своїй вартості за час шлюбу збільшилось істотно. Сторони у шлюбі перебували з 19 червня 1981 року по 19 серпня 2008 року (а.с. 12-13), тобто тривалий час. Відповідач ОСОБА_2 в ході судового розгляду визнавав, що вартість домоволодіння збільшилась внаслідок спільних трудових затрат подружжя. Представники банку не надали суду доказів на спростування тверджень доводів позову про вкладання позивачем коштів та праці за час проживання з ОСОБА_2 і таких же пояснень відповідача з цього приводу, а отже суд вважає, що в цій частині позов підлягає задоволенню і житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: провул. Дьошина, 3, с. Количівка, Чернігівського району та області, слід визнати об’єктом спільної власності подружжя.

 З урахуванням того, що вартість будинку визначалась судом на час укладення договору іпотеки, а позивач і відповідач перебували у шлюбі в цей період, суд вважає, що оспорюваний договір іпотеки житлового будинку мав укладатись за обов’язковою згодою позивача, яка мала бути у відповідності до ч. 3 ст. 65 Сімейного кодексу України посвідчена нотаріально, чого зроблено не було.  

Суд не погоджується з доводами сторони відповідача про те, що спільна сумісна власність на майно може виникнути тільки з моменту набрання чинності відповідного рішення суду, оскільки вважає, що ст. 62 Сімейного кодексу України визначено необхідність постановлення такого рішення лише в разі виникнення між подружжям спору. Оскільки по справі не встановлено, що ОСОБА_5 була обізнана про укладення чоловіком кредитного та іпотечних договорів, немає підстав вважати, що у сторін, які на той час перебували у шлюбі, з приводу сумісного майна існував спір.      

 Стороною відповідача не надано доказів на підтвердження того, що кредит відповідачем ОСОБА_2 був отриманий та використаний в інтересах сім’ї, а отже суд приходить до висновку про те, що положення ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України в даному випадку застосовані бути не можуть і для позивача він, а також іпотечні кредити обов’язків не створюють.  

 На думку суду, в даному випадку також не може бути застосоване положення ст. 23 Закону Україну „Про іпотеку” від 25 червня 2003 року, № 898-ІV, яким визначено, що у  разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки вважає, що в даному положенні закону йдеться про набуття особою права власності на вже передане в іпотеку майно, але позивач була власником частини домоволодіння без будь-яких обтяжень на час укладання іпотечного договору.  

 За викладених обставин суд вважає, що договір іпотеки житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: провул. Дьошина, 3, с. Количівка, Чернігівського району, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 14 травня 2007 року за реєстровим № 1657  укладений з порушенням вимог ч. 3 ст. 65 Сімейного кодексу України, а отже відповідач отримав будівлю в іпотеку всупереч вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України. Стаття 215 цього ж кодексу дозволяє визнати недійсним правочин з підстав недодержання стороною в момент його вчинення вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.  

Таким чином, цю вимогу ОСОБА_5 слід задовольнити, а оспорюваний договір іпотеки – визнати недійсним. Оскільки суд не може застосувати вимоги ст. 217 Цивільного кодексу України до додатку до наведеного договору від 15 січня 2008 року, його також слід визнати недійсним.  

Разом з тим, суд не вбачає підстав для визнання недійсним кредитного договору про надання не відновлювальної кредитної лінії № 935/6-108 від 14 травня 2007 року, що був укладений між АКБ „УКРСОЦБАНК” та ОСОБА_2, вважаючи, що права позивача наведений договір будь-яким чином не порушує, а визнання недійсним договору іпотеки  не тягне за собою визнання недійсним кредитного договору, оскільки визнаний судом недійсним правочин був лише засобом забезпечення зобов’язання з боку ОСОБА_2

Крім того, суд  вважає, що вимоги про визнання об’єктом спільної власності подружжя земельної ділянки позивачем заявлені не були, і відповідно не були предметом судового розгляду, в ухвалі суду про призначення судової будівельно-технічної експертизи  питання визначення вартості землі не ставились і експерт безпідставно вийшов за межи наведених судом питань. Висловлені адвокатом позивача з цього приводу пояснення суд до уваги не приймає, оскільки відповідної заяви про збільшення позовних вимог з їх  обґрунтуванням та посиланням на докази, надано не було. Відповідно немає правових підстав для визнання недійсним договору іпотеки земельної ділянки.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 62, 65 Сімейного кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

 Позов ОСОБА_5 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "УКРСОЦБАНК", приватного нотаріуса ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання домоволодіння об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсними кредитних договорів та договору іпотеки житлового будинку – задовольнити частково.

 Визнати житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: провул. Дьошина, 3, с. Количівка, Чернігівського району та області, спільною сумісною власністю подружжя.

Визнати недійсним укладений між АКБ „УКРСОБАНК” та ОСОБА_2 договір іпотеки житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: провул. Дьошина, 3, с. Количівка, Чернігівського району та області, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 14 травня 2007 року за реєстровим № 1657, а також договір про внесення змін і доповнень до іпотечного договору від 15 травня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1657.

В задоволення іншої частини заявлених вимог – відмовити.

 Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

 Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

 Суддя                                                                                                        Н.В. Шитченко