Справа №  2-462/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2009 року Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої – судді: Шитченко Н.В.,

при секретарі:  Борисенко О.І.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1,

адвоката позивача – ОСОБА_2,

 представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

 представника третьої особи управління земельних ресурсів

 в Чернігівському районі – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за позовом  ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю та договору купівлі-продажу, витребування майна -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6Ю звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 892051, виданий на ім'я ОСОБА_3 та укладений між ним та ОСОБА_7 договір купівлі-продажу вказаної ділянки, мотивуючи заявлені вимоги тим, що рішення про її вилучення або викуп у позивача, як власника цієї землі, відсутнє. В ході розгляду справи збільшив заявлені вимоги і просив також визнати недійсним виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки державний акт серії ЯЕ № 787195 від 3 червня 2008 року на ім’я ОСОБА_7, заявивши, крім цього, вимогу про витребування у неї вказаної земельної ділянки.  

В судовому засіданні представник позивача та його адвокат заявлені вимоги підтримали, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини позову.  

 Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що спірні земельні ділянки не тотожні, оскільки мають різний розмір, різних суміжних землекористувачів, і відповідно різне місцерозташування. ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на змелю цілком правомірно у відповідності до рішення Киселівської сільської ради, реалізувавши таким чином надане законом право. Відповідно відсутні правові підстави визнавати недійсними інші укладені правочини.

 Представник третьої особи управління Держкомзему в Чернігівському районі вважала, що позов слід задовольнити, оскільки відповідно до наданої сторонами технічної документації, зокрема, з вказаних в ній прізвищ суміжних землекористувачів, вбачається, що і позивачу, і відповідачу видані державні акти на одну й ту ж земельну ділянку. Крім цього, ОСОБА_3, отримуючи державний акт на право власності на землю в розмірі більшому, ніж це було визначено в рішенні сільської ради, мав зробити відповідний проект відводу земельної ділянки, але ці вимоги земельного законодавства не виконав.

 Представник  Киселівської сільської ради та приватний нотаріус ОСОБА_8 в судове засідання не з’явились, надали суду заяви, в якій просили справу розглядати без їх участі. З наданих письмових пояснень нотаріуса вбачається, що оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки був нею посвідчений у відповідності до вимог чинного законодавства.      

 Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступне.

 Відповідно до договору дарування земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Чернігівської районної державної нотаріальної контори 17 лютого 2001 року за реєстровим № 2-555 позивачу належить на праві власності земельні ділянка розміром 0,12 га в межах згідно з планом на території с. Кобилянка, Киселівської сільської ради Чернігівського району та області (а.с. 8). Відповідно на ім’я ОСОБА_6 виданий державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ЧН № 009240. Суміжними землекористувачами ділянки позивача у вказаному державному акті вказані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Як свідчить надана стороною позивача проектно-технічна документація на вказану земельну ділянку (а.с. 9-17), земля передавалась у власність ОСОБА_11 відповідно до рішення Киселівської сільської ради від 13 квітня 1994 року за № 23. ОСОБА_11 отримала також паспорт забудовника на своє ім’я (а.с.18-23).  

 ОСОБА_3 на праві приватної власності згідно з рішенням сьомої сесії п’ятого скликання Киселівської сільської ради від 8 червня 2007 року належала земельна ділянка розміром 0,1379 га, що розташована по вул. Річковій, 8, с. Кобилянка, Чернігівського району. Право власності відповідача на цю ділянку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серії ЯГ № 892051, що був виданий 1 квітня 2008 року. Суміжними землекористувачами його земельної ділянки зазначені ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (а.с. 68-79)

  Як свідчать надані приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 матеріали (а.с. 37-61), 8 квітня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 уклали договір купівлі-продажу землі,  що відповідним чином посвідчено третьою особою, за реєстровим № 39. На підставі укладеного договору ОСОБА_7 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 787195 на своє ім’я (а.с. 157, 190) та отримала паспорт забудовника (а.с. 183-190).    

 Разом з тим, з наданої Киселівською сільською радою довідки від 13 травня 2008 року за № 875, вбачається, що ОСОБА_6 також має земельну ділянку за адресою вул. Річна, 8, с. Кобилянка, Чернігівського району та області. Наведена довідка видана посадовою особою в межах наданої компетенції, стосується предмету доказування, атому є належним доказом на підтвердження доводів позову.  

Відповідач ОСОБА_3, оспорюючи наведену довідку, звертався до прокуратури Чернігівського району з заявою про порушення кримінальної справи за фактом її підроблення. Проте, постановою від 21 вересня 2009 року (а.с. 168-169) щодо ОСОБА_14 за фактом службового підроблення довідки виконкому від 13 травня 2008 року за № 875 про в порушення кримінальної справи відмовлено. З мотивувальної частини постанови вбачається, що доводи позову про те, що йдеться про одну спірну ділянку, підтверджуються також викладеними особистими поясненнями колишнього сільського голови, де зазначено, що в 2003-2004 року у зв’язку з проведенням газифікації села було прийнято рішення про впорядкування нумерації всіх земельних ділянок. Саме тому в наявному у ОСОБА_6 державному акті відсутній номер земельної ділянки позивача, оскільки на час виготовленні державного акту нової нумерації проведено не було, а земельна ділянка ОСОБА_6 не мала її взагалі.  

 Ці докази узгоджуються і з поясненнями свідка ОСОБА_15, який розповів, що на час розподілу землі в 1991 році обіймав посаду Киселівського сільського голови і особисто виділяв земельну ділянку ОСОБА_11 та ОСОБА_3 Місце розташування ділянок було різним і відповідачу земля була виділена за межами села.    

 Про тотожність вказаної в обох державних актах земельної ділянки свідчить також наявність у обох сторін однакових сусідів. Так, з договору дарування від 2 квітня 2004 року (а.с. 171), вбачається, що ОСОБА_16, яка зазначена суміжним землекористувачем в державному акті позивача, подарувала ОСОБА_17 належну їй земельну ділянку, тобто відбулась зміна власника, і, в свою чергу, у  державному акті на право приватної власності на землю на ім’я ОСОБА_17 серії ЧН №068740 від 6 травня 2004 року суміжним землекористувачем записаний ОСОБА_6Ю.( а.с. 117) Аналогічно позивач вказаний суміжним землекористувачем в акті погодження меж земельної ділянки ОСОБА_12 від 14 червня 2006 року (а.с. 172).  Оскільки і ОСОБА_17, і ОСОБА_12 вказані як особи, з якими межувала ділянка спочатку ОСОБА_3, а в даний час ОСОБА_7, суд вважає, що заперечення представника відповідача про різне місцезнаходження земель матеріалами справи спростовані і йдеться про одну й ту ж земельну ділянку. Нетотожність розміру належних сторонам ділянок не може бути доказом того, що місце розташування землі є різним.  

 Крім цього, наведені судом висновки узгоджуються з  висновками, викладеними в листі управління контролю за використанням та охороною земель в Чернігівській області від 2 травня 2008 року, № 4/38-1216 (а.с. 24-25), де також вказано, що  при обстеженні на місцевості встановлено, що на плані зовнішніх меж земельної ділянки у державному акті та в акті погодження меж розташування земельної ділянки суміжних землекористувачів позивача вказано невірно. З урахуванням того, що земельна ділянка, яка перебуває у власності ОСОБА_6, знаходиться за адресою: вул. Річкова, 8, с. Кобилянка, а в державному акті на право власності на землю ОСОБА_3 зазначене те ж саме розташування його земельної ділянки, рішення про передачу землі відповідачу у власність повинно було прийматись тільки після її вилучення (викупу) у ОСОБА_6

 Суд також вважає, що рішення про прийняття землі у власність ОСОБА_3 прийняте з порушеннями вимог ст.ст. 140, 151 Земельного кодексу України, а отже відповідач набув землю у власність всупереч вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України. Стаття 215 цього ж кодексу дозволяє визнати недійсним правочин з підстав недодержання стороною в момент його вчинення вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

 Таким чином, цю вимогу ОСОБА_6 слід задовольнити, а оспорюваний державний акт, виданий на ім’я ОСОБА_3, - визнати нечинним. Оскільки в подальшому  відчужувала землю особа, яка не мала на це відповідних правових підстав, слід також визнати нечинним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_18 та ОСОБА_7, а також отриманий нею на підставі вказаного правочину державний акт на право приватної власності на землю.      

Оскільки належна на праві власності земельна ділянка вибула з володіння ОСОБА_6 не з його волі іншим шляхом, а ОСОБА_7 набула її у власність за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, її слід зобов’язати у відповідності до вимог ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України повернути землю у володіння позивача.       

 Враховуючи викладене, суд вважає, що твердження позивача про порушення його права власності на землю знайшли підтвердження в ході судового розгляду, а тому його позов  підлягає задоволенню.  

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 388 Цивільного кодексу України, ст.ст. 116, 140, 151 Земельного кодексу України, -  

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю та договору купівлі-продажу, витребування майна – задовольнити.

Визнати нечинним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку в с. Кобилянка, Чернігівського району по вул. Річковій, 8, серії ЯГ № 892951 від 1 квітня 2008 року, виданий на ім’я ОСОБА_3.

 Визнати нечинним договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою с. Кобилянка, Чернігівського району по вул. Річковій, 8, що був укладений між ОСОБА_18 та ОСОБА_7, посвідчений 8 квітня 2008 року  приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 1653.

Визнати нечинним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку в с. Кобилянка, Чернігівського району по вул. Річковій, 8, серії ЯЕ № 787195 від 3 червня 2008 року, виданий на ім’я ОСОБА_7.

Витребувати у ОСОБА_7 земельну ділянку, розташовану за адресою с. Кобилянка, Чернігівського району по вул. Річкова 8, придбану за договором купівлі-продажу від 8 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 1653, зобов’язавши передати її ОСОБА_6 у володіння.

 Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

 Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

 Суддя                                                                                                  Н.В. Шитченко