ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а/2470/810/11
Головуючий у 1-й інстанції: Скакун О.П.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д.І.
при секретарі: Семеновій Г.В.
за участю представників сторін:
позивача (апелянта) - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м.Чернівці до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ролем-Україна" про нарахування та сплату зобов'язань у результаті застосування звичайних цін , -
В С Т А Н О В И В :
Державна податкова інспекція у м. Чернівці звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ролем-Україна" про нарахування та зобов’язання сплатити податкові зобов’язання з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін, визначених податковим повідомленням-рішенням №0000120233/0 від 01.03.2011 року на загальну суму 13627,50 грн.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року в задоволення даного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ДПІ у м. Чернівці подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час апеляційного розгляду повідомлявся завчасно та належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ТОВ "Ролем-Україна" є суб’єктом господарювання, зареєстрованим у встановленому законом порядку, основним видом діяльності якого є імпорт меблів в асортименті та їх подальша реалізація на митній території України.
11 лютого 2011 року позивачем за результатами перевірки ТОВ «Ролем-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2007р. по 30.09.20100р. складено акт №369/23-3/25083406.
В даному акті зазначено, що на порушення п.4.1, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) підприємством невірно визначено базу об'єкта оподаткування податком на додану вартість за жовтень - грудень 2008 року, за березень, липень – вересень 2009 року, листопад – грудень 2009 року, січень – червень 2010 року, серпень – вересень 2010 року, що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ в розмірі 36730 грн.
На підставі висновків акту перевірки, 01 березня 2011 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000120233/0, яким ТОВ «Ролем-Україна» було збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 13627,5 грн. (в тому числі за основним платежем 10902 грн. та штрафні санкції 2725,5 грн.).
Відповідачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у Чернівецькій області. Скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення – рішення без змін.
Суть спірних правовідносин полягає в тому, що відповідач імпортував меблі в асортименті і реалізував їх на митній території України. Позивачем зроблено висновок про те, що відповідач безпідставно при поставці на митній території України визначив базу оподаткування, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, нижчою за митну вартість товару, що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про встановлення звичайної ціни на рівні митної вартості не відповідають положенням чинного законодавства.
Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з такою правовою позицією.
Так відповідно до пунктів 1.20.1, 1.20.2, 1.20.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. Таким чином, якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база оподаткування ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару.
Судовими інстанціями встановлено, що база оподаткування податком на додану вартість відповідачем визначена вірно – відповідно до пункту 4.1.статті 4 Закону № 168/97-ВР – із договірної вартості цих засобів, яка не нижча за звичайні ціни. При цьому, визначення позивачем податкових зобов’язань із застосуванням звичайних цін згідно рішення № 1033/23 від 21.12.2010р. на підставі 4.3 названого Закону який вказує, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, є хибним. Даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився. Тобто зазначений порядок регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.
Податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України автомобілів згідно вимог п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". А викладені в позовній заяви доводи про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.
За таких обставин не можна вважати доведеним позивачем той факт, що ціна товарів, реалізованих відповідачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни. А тому твердження позивача про заниження ТОВ «Ролем-Україна» суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 13627,50 грн. є безпідставним.
Враховуючи викладене суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ДПІ у м. Чернівці в задоволенні позову про стягнення 13627,50 грн., нарахованих у зв’язку з безпідставним визначенням податкових зобов’язань із застосуванням звичайних цін.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовуються встановленими по справі обставинами.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. є законною і обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівці, –залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року, –без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 28 листопада 2011 року .
Головуючий /підпис/ ОСОБА_1
Судді /підпис/ ОСОБА_3
/підпис/ ОСОБА_4
З оригіналом згідно:
секретар