ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 36/442 30.11.09
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпрянка»
До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Про стягнення 10 195,18 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники сторін:
Від позивача Мутей Л.Ю. –по дов. № б/н від 20.05.2009р.
Від відповідача не з»явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Дніпрянка»про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 5 255,73 грн. основного боргу по орендній платі, 4 799,12 грн. пені та 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов»язань згідно договору оренди частини нежилого приміщення № б/н від 18.07.2008р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2009р. порушено провадження у справі №36/442, розгляд справи призначено на 30.11.2009р.
В судовому засіданні 30.11.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 30.11.2009р. не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 36/442 від 11.11.2009р. не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі надіслана за адресою, що зазначена в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (АДРЕСА_1). Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача 1 та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.
18.07.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Дніпрянка»(Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди частини нежилого приміщення № б/н (далі - Договір).
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове оплатне користування частину нежилого приміщення загальною площею 8 (вісім) кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Стальського, 23.
Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що Орендар вступає у строкове платне користування об»єктом оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об»єкту оренди, який є невід»ємною частиною цього Договору (додаток № 1).
З акту приймання-передачі приміщення від 18.07.2008р. (додаток № 1) вбачається, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення площею 8 кв. м., розташоване за адресою м. Київ, вул. Стальського, 23.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно п. 4.1. Договору цей Договір вступає у дію з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі і продовжує свою дію протягом 1-го місяця.
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що після закінчення строку дії Договору, зазначеного в п. 4.1., при відсутності заперечень з боку Орендодавця, дія Договору продовжується на кожний наступний місяць, при цьому загальний строк дії Договору не перевищує 11 місяців.
За відсутності з боку Орендодавця заяви про припинення дії Договору Договір є продовженим до 18.07.2009р.
Відповідно до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 3.5. Договору встановлений розмір орендної плати за один місяць в розмірі 427,50 грн., в т. ч. ПДВ –71,25 грн.
Спір виник внаслідок того, що відповідач протягом всього строку дії Договору не сплачував орендну плату, яка за розрахунками позивача становить 5 255,73 грн., а тому в зв»язку з неналежним виконанням зобов»язань позивачем нарахована пеня в розмірі 4 799,12 грн. та 3% річних в сумі 140,33 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 5.1. Договору орендна плата по Договору сплачується Орендарем попередньо щомісяця до 15 числа місяця за наступний місяць шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця в національній валюті України –гривні.
Орендар зобов»язаний з 05 по 10 число поточного місяця самостійно отримувати в бухгалтерії Орендодавця рахунки для сплати орендної плати.
Згідно п. 5.2. Договору плата за перший місяць оренди сплачується протягом 5-ти календарних днів після підписання Договору.
Відповідно до п. 5.5. Договору передбачено, що у випадку, якщо протягом дії Договору оренди відбудеться коливання індексу інфляції (індекс інфляції перевищував 100%) Орендодавець проводить перерахунок розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції.
Згідно п. 6.3.2. Договору Орендар зобов»зався вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату відповідно до розділу 5 Договору.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати у період з липня 2008 року по червень 2009 року, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 5 255,73 грн.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу по орендній платі в розмірі 5 255,73 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 10.2. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу та штраф в розмірі несвоєчасно сплаченої орендної плати.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
При укладанні Договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Разом з тим, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.
В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 10.2. Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір якої, за розрахунками суду становить 628,14 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 628,14 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В частині стягнення суми пені в розмірі 4 170,98 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на те, що розрахунок суми пені здійснений позивачем з порушенням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 140,33 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпрянка»(м. Київ, проспект Алішера Навої, 76, код 01565276) 5 255 (п»ять тисяч двісті п»ятдесят п»ять) грн. 73 коп. основного боргу, 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 14 коп. пені, 140 (сто сорок) грн. 33 коп. –3% річних, 60 (шістдесят) грн. 24 коп. витрат по сплаті державного мита та 139 (сто тридцять дев»ять) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині в позові відмовити повністю.
Суддя Т.Ю.Трофименко