ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/4090/15

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Федусика А.Г.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа: публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю., третя особа: публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» про:

- визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю. щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

- зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю. включити позивача до переліку вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

- зобов'язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відсутністю правових підстав його не включено до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, уповноважена особа та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подали апеляційні скарги, в яких просять постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянти посилаються на те, що укладений договір є нікчемним, тому вказані кошти не підпадають під вимоги гарантування банківських вкладів фізичних осіб.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів приходить на наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, 19 березня 2015 року між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь» укладено договір банківського рахунку №26308-46.3 в національній валюти, відповідно до умов якого банк відкрив позивачу поточний рахунок НОМЕР_1 та зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

В день відкриття на рахунок позивача було перераховано 192 300,00 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку від 19 березня 2015 року, виданою 02 квітня 2015 року. /а.с. 14/

19 березня 2015 року постановою Правління Національного банку України № 190 ПАТ «Банк «Київська Русь» віднесено до категорії неплатоспроможних.

19 березня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», згідно з яким з 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Банку. Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Банку призначено Волкова О.Ю.

15 червня 2015 року з метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ «Банк «Київська Русь», виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 116 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» до 19 липня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. до 19 липня 2015 року включно.

05 серпня 2015 року позивач звернувся до Уповноваженої особи із заявою, у якій просив здійснити виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом, але відповідачем необхідних заходів реагування вжито не було.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведена наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду/

Колегія суддів частково погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантії відшкодування вкладникам коштів, які знаходяться на рахунках в банках та по депозитам, строк яких закінчився, встановлені статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) та гарантовані п.п.1 п.6 статті 36 Закону, а також підтверджуються повноваженнями Уповноваженої особи Фонду, встановленими Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року №14 (далі - Положення), яким встановлено повноваження уповноваженої особи стосовно відшкодування гарантованих коштів вкладникам.

Відповідно до п.1 статті 26 Закону, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно із п.4. Закону, Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; розміщені на вклад власником істотної участі банку; розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; за вкладами у філіях іноземних банків; за вкладами у банківських металах.

Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до ст.36 Закону (п.5 статті 26 Закону).

Згідно п.1 Розділу І (Загальні положення), порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду визначається Положенням.

Згідно п.3 Розділу І (Загальні положення) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно п.5 Розділу І (Загальні положення) гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених частиною четвертою ст. 26 Закону.

Розділ II (Діяльність із забезпечення виконання зобов'язань банку з виплати коштів в період здійснення тимчасової адміністрації) Положення встановлює порядок дій Банку (в особі Уповноваженої особи) стосовно виплат коштів, які знаходяться на рахунках в банках та по депозитам, строк яких закінчився.

У відповідності до абз.10 частини шостої статті 36 Закону, з метою забезпечення виконання зобов'язань банку, передбачених п.1 ч.6 цієї статті, Фонд має право надати банку цільову позику. Виплати за такими зобов'язаннями за рахунок цільової позики Фонду мають розпочатися не пізніше першого місяця з дати запровадження у неплатоспроможному банку тимчасової адміністрації, а для системно важливих банків - не пізніше двох місяців.

Згідно п.8 Розділу II (Діяльність із забезпечення виконання зобов'язань банку з виплати коштів в період здійснення тимчасової адміністрації) Положення, у разі необхідності отримання цільової позики уповноважена особа Фонду подає Фонду разом із обґрунтуванням заявку на отримання цільової позики для здійснення виплат вкладникам згідно з додатком 1 до Положення.

До заявки, зокрема, додаються: розрахунок загальної суми цільової позики для здійснення виплат вкладникам згідно з додатком 2 до Положення; список вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду, згідно з додатком 3 до цього Положення (далі - Список); перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.п.4-7 частини четвертої статті 26 Закону; проект договору цільової позики.

Статтею 36 Закону (Наслідки запровадження тимчасової адміністрації), зокрема, п.1 частини п'ятої цієї статті встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється "задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку", при цьому п.1 ч. 6 цієї ж статті зазначається, що "обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті".

Операції банку по виплаті коштів за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників в період дії тимчасової адміністрації не можуть "блокуватися", зупинятися або не здійснюватися банком через визначеного Фондом банка - партнера.

Право вкладника на виплату коштів за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників є беззаперечним та гарантованим державою (статті 26 Закону).

Обмеження щодо виплат встановлюються згідно п. 4 статті 26 Закону.

Виплата коштів за вкладами за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку здійснюється Банком в період дії тимчасової адміністрації і не може бути зупинено банком (п.1 частини шостої статті 36 Закону).

До повноважень уповноваженої особи в період дії тимчасової адміністрації відноситься:

- формування списку вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду (додаток 3 до Положення). При цьому, згідно п.п. 8 п. 4 Розділу II Положення банком (в особі призначеної уповноваженої особи) окремо складаються: перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону; перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку; перелік осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що ще не виконане.

- після надання цільової позики банк розпочинає виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Згідно із частиною другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Судова колегія погоджується з висновком суду про безпідставність доводів відповідачів (апелянта) щодо нікчемності угоди виходячи з наступного.

Частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Між тим, уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та не наведено, з яких підстав вбачається, що договір має ознаки нікчемного правочину.

Відповідачами не доведено, що укладення такого договору містить ознаки правочину, який міг би спричинити неплатоспроможність банку.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Крім того, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проте, уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб не наведено та не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок, чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Таким чином, уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність уповноваженої особи суперечить приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є протиправною.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що невключення позивача до списку вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду, є незаконними діями уповноваженої особи, оскільки кошти позивача, що знаходяться на рахунку в Банку, не підпадають під обмеження, встановлені п. 4 статті 26 Закону, а інших обмежень стосовно виплати коштів Законом не встановлено.

Однак судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк "Київська Русь" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виходячи з наступного.

Так як, доказів на підтвердження нікчемності зазначених правочинів (спрямованості їх на порушення прав та свобод особи або держави, незаконне заволодіння майном) відповідачами не наведено, оскільки умови договору №26308-46.3 є типовими, та з них не вбачається, які саме пільги або переваги отримав (міг би отримати) позивач.

При цьому судами встановлено, що на відкритий рахунок позивача внесено кошти у розмірі 192300,00 грн.. Той факт, що ці кошти надійшли на рахунок позивача з рахунку ТОВ "Каскадмонтажстрой" не робить правочин з перерахування такої суми нікчемним, адже відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під вкладом розуміються не тільки кошти, які залучені банком від самого вкладника, а й ті, які надійшли для вкладника.

Згідно ч.1 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно ч.6 ст.4 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Частиною 2 ст.52 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідачі не зазначають, яким саме приписам Національного банку України суперечить безготівкове перерахування коштів в розмірі 192300,00 грн. з рахунку ТОВ "Каскадмонтажстрой" на рахунок позивача.

Твердження відповідачів про те, що таке перерахування здійснено 19.03.2015 року вже після винесення НБУ постанови №190 від 19.03.2015 року про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних, а тому згідно ч.3 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" такий правочин з перерахування коштів є нікчемним, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Так, згідно ч.3 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції станом на 19.03.2015 року правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.

Як вже зазначено вище, укладення договору банківського рахунку №26308-46.3, відкриття на підставі цього договору на ім'я позивача поточного рахунку НОМЕР_1 та перерахування на нього коштів з рахунку ТОВ "Каскадмонтажстрой" відбулось в один день із винесенням постанови НБУ №190 від 19.03.2015 року про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних.

В той же час відповідачі не надали суду жодного належного доказу, який би підтвердив той факт, що на момент зарахування коштів на рахунок позивача 19.03.2015 року вже існувала вищевказана постанова НБУ №190 від 19.03.2015 року і вона було доведена до ПАТ "Банк "Київська Русь" та його територіальних відділень, зокрема і до відділення у м.Миколаєві, в якому укладався договір банківського рахунку №26308-46.3.

Таким чином, твердження відповідачів, що правочини за участю позивача, які відповідачі вважають нікчемними, були вчинені вже після винесення НБУ постанови №190 від 19.03.2015 року, є такими, що не підтверджені належними доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в ході розгляду даної справи відповідачами не доведена наявність визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстав для визнання нікчемними вищевказаних правочинів за участю позивача, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої Особи Фонду щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та про зобов'язання Уповноваженої Особи включити позивача до цього переліку.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами Фонду про відсутність підстав для зобов'язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк "Київська Русь" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки така вимога є передчасною з урахуванням того, що чинним законодавством України визначена відповідна процедура виплати таких грошових коштів, а позивач навіть не включений до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Відтак, постанова суду першої інстанції в частині зобов'язання Фонду включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк "Київська Русь" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині вимог нового рішення про відмову у їх задоволенні. В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити його до Загального реєстру вкладників публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.В.Яковлєв