Дата документу 11.12.2017 Справа № 554/8357/15-ц

Провадження № 2/554/351/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  11 грудня 2017 року  Октябрський районний суд м.Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.

при секретарі Садошенко М.П.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування,-

                                               ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду з позовом та з уточненими позовними вимогами до ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування, в якому просить стягнути з відповідача на її користь за договором добровільного страхування наземного транспорту №06-002347-59 від 04.07.2014 року суму боргу по виплаті страхового відшкодування в розмірі – 802891,61 гривень з врахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені, франшизи, вартості залишків ТЗ, та понесені позивачем судові витрати по справі, в тому числі витрати по оплаті судової пожежно-технічної експертизи №2710 в сумі 10265,64 гривень, витрати по оплаті правової допомоги адвоката в сумі 6000 гривень, 3000 гривень – за проведення оцінки залишків ТЗ.

В обґрунтування вимог, позивач вказує, що 04.07.2014 року між нею та відповідачем ПАТ «ХДІ Страхування» в особі директора Полтавської дирекції ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №06-002347-59, яким застрахований належний позивачу легковий автомобіль марки «Subaru Impreza», 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 строком на 1 рік. Згідно п. 5.8, 5.8.1 Договору встановлена дійсна вартість автомобіля та страхова сума в розмірі - 356 000 грн. Відповідно п.9 Договору встановлений порядок та строки сплати страхового платежу частинами, в сумі по 6479,20 гривень., в строки: до 04.07.2014 року, за період відповідальності страховика з 05.07.2014 року по 04.10.2014 року, фактично позивачем було сплачено до 07.07.2014 року перший страховий платіж в сумі 6479,20 гривень, а тому відповідальність страховика згідно п.5.2 Додатку №1 до договору діє до закінчення першого періоду, за який отримано оплату. Згідно пп.6.2.3. 6.2.4 п.6.2., п.7 Договору відповідач зобов'язався здійснити позивачу страхові виплати без урахування експлуатаційного зносу деталей, вузлів, агрегатів за пошкодження, знищення або втрати ТЗДО, за умови настання страхового випадку. Серед переліку ризиків страхових випадків, внаслідок настання яких здійснюються страхові виплати, є ризики - «пожежа, вибух транспортного засобу, ПДТО».Такий випадок стався, однак відповідач відмовився здійснити страхову виплату. Так, 31.07.2014 року о 20 год 45 хв. біля кафе «ОСОБА_2 садиба», розташованого в с.Веселівка Диканського району Полтавської області, відбулося займання в районі моторного відсіку автомобіля, в результаті чого автомобіль вогнем було пошкоджено.

Відповідно до п.8.1.3, п.9. Умов добровільного страхування наземного транспорту позивачем своєчасно, тобто у строк, який не перевищував 72 години з моменту настання події - ушкодження автомобіля, була подана заява до Страховика про настання страхової події та 05.09.2014 рокузаява про виплату страхового відшкодування з наданням необхідних документів. Пошкоджений автомобіль на місці події був наданий для огляду аварійному комісару та потім відправлений евакуатором на СТО в м.Полтава.

Згідно акту про пожежу від 01.08.2014 року, складеного головним державним інспектором з питань пожежного та технічного нагляду Диканського району майором служби ЦЗ ОСОБА_3, зафіксований факт пожежі автомобіля марки «Subaru Impreza», державний реєстраційний номер ВІ 5758 CA. Внаслідок пожежі, зазначено в акті, пошкоджено електропроводку в моторному відсіку, ймовірна причина пожежі коротке замикання електропроводки двигуна.

Відповідно до акту про пожежу від 01.08.2014 року начальником СKP Диканського РВ УМВС України в Полтавській області майором міліції ОСОБА_4, в порушенні кримінального провадження по данному факту пожежі відмовлено, оскільки в даній події, як зазначено в його листі від 05.08.2014 року, не встановлено ознак кримінального правопорушення.

30 жовтня 2014 року своїм листом за № 957 відповідач повідомив, що відповідно до умов Договору страхування до страхових випадків не відноситься та страхове відшкодування не виплачується, у разі настання збитків від пошкодження, знищення та/або втрати застрахованого ТЗ, які безпосередньо або побічно спричинені, виникають внаслідок зміни конструкції застрахованого ТЗ або установки невідповідних деталей чи обладнання, на яке немає допуску заводу-виробника або відповідних державних органів, посилаючись як на підставу відмови на висновок експертного дослідження НДЕКЦ від 26.09.2014 року №2, згідно висновку якого - «обставиною, яка сприяла виникненню та розповсюдженню пожежі, було перебування ДВЗ автомобіля, його вузлів і агрегатів у значно розігрітому та розпеченому стані. а шляхами розповсюдження вогню, були спалимі та горючі матеріали і елементи моторного відсіку, а також горючі рідини, які в ньому знаходилися, зокрема паливної системи автомобіля. Технічною причиною пожежі стала розгерметизація паливної системи моторного відсіку автомобіля, можливо в місці встановлення Г-подібної металевої трубки, та попадання горючої рідини (бензину) на нагріті, до високої температури, частини двигуна». З чим позивач не згодна, а тому вважає відмову відповідача у виплаті страхової суми безпідставною, а її висновки необґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсності, оскільки ніяких непередбачених заводом виробником деталей чи обладнання позивачем на вже застрахований автомобіль не ставилось, перед страхуванням автомобіля страховик проводив огляд автомобіля, ніяких зауважень щодо комплектації вузлів і деталей, встановлених на ТЗ та їх невідповідності, в тому числі і відносно Г-подібної трубки, заявлено не було. Автомобіль позивача на час вказаної події був у справному стані, що підтверджується актом виконаних робіт по проведенню профілактичного обслуговування автомобіля на СТО від 22.07.2014 року. Згідно матеріалів страхової справи і пояснень свідків спростовуються висновки експерта ОСОБА_5 про розігрітий та розпечений стан двигуна автомобіля, вузлів і агрегатів, оскільки протягом близько 15 хвилин автомобіль знаходився на стоянці біля кафе із заглушеним двигуном.

Позивач зазначила, що в порушення умов Договору тільки 09.09.2014 року, та ще додатково 17.09.2014 року в порушення п.7.5.8 умов Договору страховик провів огляд ТЗ, а експертний висновок зробив лише 26.09.2014 року. 17.09.2014 року огляд автомобіля проводився без участі страхувальника, вилучались якісь деталі.

Враховуючи такі обставини, позивач звернулася до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. професора М.С.Бокаріуса МЮ України з заявою про надання експертного висновку щодо встановлення причини пожежі, яка сталася 31.07.2014 року в автомобілі. Згідно висновку експертного пожежно-технічного дослідження № 118 від 10.03.2015 року, встановлено, що «технічною причиною виникнення пожежі, яка сталась 31.07.2014 року в автомобілі «Subaru Impreza», державний реєстраційний номер НОМЕР_1., є загорання ззовні даного АТЗ штучно створеного горючого середовища від внесеного в нього джерела запалювання, подібного полум’ю сірника, запальнички, смолоскипу тощо». Натурне експертне дослідження вказаного автомобіля проведено 14.01.2014 року, представник страховика відмовився від участі в проведенні експертизи.

31.03.2015 року на адресу відповідача була направлена вимога про виплату належної позивачу страхової суми та копії матеріалів експертного дослідження, проведених ХНДІСЕ ім. засл. професора ОСОБА_6 від 10.03.2015 року в двох примірниках. 16 квітня 2015 року відповідач відмовив позивачу у виплатах.

Згідно звіту про оцінку майна від 12.08.2014 року, дійсна ринкова вартість автомобіля, що належить позивачці, станом на 31.07.2014 року становить 366443,10 гривень, вартість матеріального збитку – 364610,88 гривень, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 291537,71 гривень. Вартість відновлення застрахованого ТЗ перевищує 75% його дійсної вартості на момент настання страхового випадку, а тому автомобіль страхувальника є конструктивно загиблим; утилізаційна вартість становить 37341,99 гривень. Період прострочення відповідачем страхової виплати з 18.09.2014 року по 30.11.2017 року – 1169 днів.

Сума страхового відшкодування станом на 30.11.2017 року становить: 820891,61 гривень, яка складається з наступного: ринкова вартість ТЗ за мінусом франшизи 348643,10 гривень (366443,10 грн. – 17800 грн.).

Сума страхового відшкодування з врахуванням встановленого індексу інфляції : 2014 рік: 348643,10 грн. х 102,9% (вересень) х 102,4% (жовтень)х 101,9% (листопад) х 103% (грудень) = 385574,06 грн.; 2015 рік: 385574,06 грн. х 143,3% = 552527,63 грн.; 2016 рік: 552527,63 грн. х 112,4% = 621041,05 грн.; 2017 рік: 621041,05 грн. х 101,1% = 627872,50 грн. (за січень), 627872,50 грн. х 101,0% = 634151,22 грн.(за лютий), 634151,22 грн. х 101,8% = 645565,95 грн. (за березень), 645565,95 грн. х 100,9% = 651376,04 грн. (за квітень), 651376,04 грн. х 101,3% = 659843,93 грн.(за травень), 659843,93 грн. х 101,6% = 670410,43 грн. (за червень), 670410,43 грн. х 100,2% = 671742,23 грн. (за липень), 671742,23 грн. х 99,9% = 671070,49 грн. (за серпень), 671070,49 грн. х 102% = 684491,90 грн. (за вересень), 684491,90 грн. х 101,2% = 692705,80 грн. (за жовтень), а всього: 692705,80 гривень.

3% річних за період з 18.09.2014 року по 30.11.2017 року становить: 692705,80 грн. х 3%/365 дн. = 56,93 грн. х 1169 дн. = 66551,17 грн.

Розмір пені 0,01% за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування, згідно п.7.5.3 Договору за 1169 днів становить : 692705,80 грн. х 0,01 % = 69,27 грн. х 1169 дн. = 80976,63 грн.

Всього сума страхового відшкодування, з врахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені за вказаний період, становить 840233,60 гривень. Сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача за мінусом залишкової вартості ТЗ становить 802891,61 гривень.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити повністю на підставі обставин, вказаних у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити повністю. Пояснила, що огляд автомобіля для оцінки утилізаційної вартості проводився за участі страховика, тому звіт є належним доказом вартості знищеного автомобіля, про факт знищення авто наголошується і страховиком. Позивач бажає повернути собі знищений автомобіль, а відповідач не заперечує проти цього; утилізаційна вартість цього майна складає згідно звіту 37341,99 гривень.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, відповідач надав письмові заперечення. Пояснили, що на СТО в присутності позивача було оглянуто автомобіль, експертом було складено висновок, причина – розгерметизація Г-подібної трубки, можливо встановленої некомпетентною особою; заперечують розмір страхової суми, при розрахунку страхового відшкодування відняти треба несплачені страхові платежі; судова пожежно-технічна експертиза від 30.05.2016 року не є належним доказом в розумінні ЦПК України, так як ґрунтується на завідомо неправдивій інформації та припущеннях; оцінки-звіти без участі представника страховика проводилися, тому вони необґрунтовані.

Суд, заслухавши позивача, представників позивача та відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування», за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплати страхувальникові або іншій особі, визначений у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 991 ЦК України договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Судом встановлено, що 04.07.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ХДІ Страхування» в особі директора Полтавської дирекції ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №06-002347-59, яким застрахований належний позивачу легковий автомобіль марки «Subaru Impreza», 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 строком на 1 рік (а.с.6-12).

Згідно п.2.1 умов страхування, страховими ризиками за Договором є позначені в Розділі 6 Договору позначкою «V» ризики пошкодження, знищення та/або втрату застрахованого ТЗ в цілому, або окремих його деталей, частин та застрахованого ДО внаслідок: 2.1.1. «дорожньо-транспортної пригоди», 2.1.2. «стихійних явищ», 2.1.3 «пожежі та вибуху», 2.1.4. «протиправність дії третіх осіб (крім викрадення)», 2.1.5. «інших випадкових подій», 2.1.6. «викрадення».

Виходячи зі змісту ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

Аналогічні роз'яснення визначені у п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», згідно до яких передбачено, що з урахуванням змісту ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.

Отже, закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником.

Згідно висновку експертного пожежно-технічного дослідження № 118 від 10.03.2015 року, встановлено, що «технічною причиною виникнення пожежі, яка сталась 31.07.2014 року в автомобілі «Subaru Impreza», державний реєстраційний номер НОМЕР_1., є загорання ззовні даного АТЗ штучно створеного горючого середовища від внесеного в нього джерела запалювання, подібного полум’ю сірника, запальнички, смолоскипу тощо» (т.1 а.с.39-40).

Відповідно висновку судової пожежно-технічної експертизи №2710 від 30.05.2016 року в автомобілі «Subaru Impreza» д.р.н. ВІ 5758 СА. Первинне вогнище пожежі (осередок пожежі) виникло на ділянці під вітровим склом по всій ширині даного АТЗ. 31.07.2014 року самозагоряння автомобіля «Subaru Impreza» д.р.н. ВІ 5758 СА, за умов конкретного випадку, не було можливим. Виникнення пожежі 31.07.2014 року в автомобілі «Subaru Impreza» д.р.н. ВІ 5758 СА не спричинене дефектом виробника або технічним браком деталей. Причиною виникнення пожежі автомобіля «Subaru Impreza» д.р.н. ВІ 5758 СА, яка сталась 31.07.2014 року, є загоряння ззовні даного АТЗ штучно створеного горючого середовища від внесеного в нього джерела запалювання, подібного полум’ю сірника, запальнички, смолоскипу тощо (т.2 а.с.43-52).

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд вважає, що страховий випадок наступив, а відмова страховика в виплаті страхової суми є незаконною .

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для виплати страхового відшкодування.

Посилання відповідача на те, що пожежа виникла в результаті установки невідповідних деталей, на які немає допуску заводу-виробника або відповідних державних органів і це є виключенням із страхових випадків, є безпідставним та не спростовує висновків суду, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для того, щоб вважати такі твердження припущенням.

Згідно ст. 16 Закону України «Про страхування», за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплати страхувальникові або іншій особі, визначений у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Враховуючи положення ст. 979 ЦК України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплати страхувальникові або іншій особі, визначений у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору, тому правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, є грошовим зобов’язанням, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 року (справа №6-1003цс16).

Також, страховик несе відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника (страховика) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора (застрахованої особи) від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору (застрахованій особі).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 992 ЦК України передбачено, якщо у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Розмір страхового відшкодування суд визначає наступним чином.Сума страхового відшкодування станом на 30.11.2017 року складається з наступного: ринкова вартість ТЗ за мінусом франшизи та утилізаційної вартості знищеного автомобіля (т.3 а.с.20-24 – звіт №612) і становить 311301,11 гривень (366443,10 грн. – 17800 грн. – 37341,99 грн.).

Підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур'єр».

Для визначення індексу за період невиконання зобов'язання по поверненню боргу індекси за кожен місяць у цьому періоді слід перемножити (суд використовує при підрахунку рекомендації Верховного Суду України у листі №62-97 від 3 квітня 1997 року).

Сума страхового відшкодування з врахуванням встановленого індексу інфляції складає 14875,20 грн. за наступним розрахунком: 2014 рік: 102,9/100 х 102,4/100 х 101,9/100 х 103/100 = 1,106 (індекс інфляції) х 311301,11 грн.=3442,99 грн; 2015 рік: 143,3/100= 1,433 х 311301,11 грн. = 4460,94 грн.; 2016 рік: 112,4/100=1,124 х 311301,11 грн. = 3499,02 грн.; 2017 рік: 101,1/100 х 101,0/100х 101,8/100х 100,9/100 х 101,3/100 х 101,6/100 х 100,2/100 х 99,9/100 х 102/100 х 101,2/100 = 1,1154 х 311301,11 грн.=3472,25 грн.

3% річних за період з 18.09.2014 року по 30.11.2017 року становить: 311301,11 грн. х 3%/365 днів =35,57 грн. х 1169 днів = 29910,49 грн.

Розмір пені 0,01% за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування, згідно п.7.5.3 Договору за 1169 днів становить : : 311301,11 грн. х 0,01 % = 31,13 грн. х 1169 днів = 3639,10 грн.

Всього сума страхового відшкодування, з врахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені за вказаний період, становить 359725,90 гривень.

Суд не приймає до уваги висновок експертного дослідження від 26.09.2014 року (т.1 а.с.26-38) про те, що технічною причиною пожежі стала розгерметизація паливної системи моторного відсіку автомобіля, можливо в місці встановлення Г-подібної металевої трубки, та попадання горючої рідини (бензину) на нагріті до високої температури частини двигуна, як належний та допустимий доказ у справі, з огляду на досліджені та наявні у матеріалах справи докази та відповідно встановлені їм обставини.

Покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що через 10-15 хв. почули як спрацювала сигналізація у припаркованому автомобілі, їм сказали, що авто горить; свідка ОСОБА_10, який за дорученням позивача організував проведення експертизи в січні 2015 року, підтверджують доводи позивача та жодним чином не спростовують висновків суду.

Оскільки, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вірно зробленого розрахунку страхового відшкодування.

Окремо слід зазначити, що в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження позиція представників відповідача щодо підстав відмови в задоволенні позову, дану позицію суд оцінює хибною з юридичної точки зору, спробою уникнути цивільно-правової відповідальності, та такою, що повністю та беззаперечно спростовується матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 88 ЦПК України зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки, позивач звільнена від оплати судового збору, суд частково задовольнив майнові вимоги позивача, то сума судового збору, яка підлягає до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь держави складає 3597,26 гривень.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.

Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану адвокатом, регламентовано у п. 2 ч. 3 ст.79, ст. ст.84 ЦПК України.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним Законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

До матеріалів справи приєднано ордер про надання правової допомоги № 11, від 15.05.2015 року між позивачем ОСОБА_7 та адвокатом ОСОБА_7 (т.1 а.с.103), розрахункові квитанції про сплату позивачем 6000 гривень гонорару.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Враховуючи засади граничних розмірів відшкодування судових витрат, категорію справи, кількість годин, протягом яких надавалася правова допомога, в тому числі представництво інтересів позивача в судових засіданнях, що підтверджується журналами судових засідань і розмір встановленої законом мінімальної заробітної плати, суд вважає що розмір компенсації за надану правову допомогу в сумі 6000 гривень є обґрунтованим.

Крім того, позивачем оплачено 10265,64 грн.за проведення судової експертизи, 3000 грн. - витрати на проведення експертного дослідження, та 275,60 грн. - сплачено судовий збір.

Таким чином, інші судові витрати відповідно до статті 88 ЦПК України підлягають до задоволення пропорційно задоволених вимог. Так як позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення страхових виплат задоволено на 44,8%, то судові витрати позивача 19541,24 гривень (10265,64 грн. + 6000 грн. + 3000 грн. + 275,60 грн.) також підлягають до стягнення в розмірі 8754,48 грн. (19541,24 грн. х 44,8%).

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212-215,218 ЦПК України, ст.ст.625,979,991,992 ЦК України, Законом України «Про страхування», суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 суму боргу по виплаті страхового відшкодування, з врахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені - в розмірі 359725,90 гривень, та понесені судові витрати в загальній сумі 8754,48 гривень.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» судовий збір на користь держави в сумі 3597,26 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м.Полтави шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які беруть участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А.М. Чуванова