Справа № 522/10019/17

Провадження №2/522/7675/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2017 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Тарасова А.В.

за участю секретаря судового засідання - Крохмаль І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 25.05.2017 року звернувся позивач з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі - 78432.23 грн., зазначаючи, що 24.03.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №б/н, згідно якого позивач зобов’язався надати відповідачеві кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 8000.00 грн., а відповідач зобов’язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 30.00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Оскільки відповідач порушив умови договору в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, в нього виникла заборгованість в розмірі - 78432.23 грн., яку позивач разом із судовим збором просить стягнути на свою користь.

Представник позивача ОСОБА_3, діюча за довіреністю від 18.05.2017 року, в судове засідання не з’явилась, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності. В письмових запереченнях зазначила, що відповідач вже повернула отриману грошову суму, у зв’язку з чим направила на адресу позивача заяву про припинення дії договору, що відповідає Умовам та правилам надання банківських послуг. Однак, банк перешкоджає в закритті картрахунку, продовживши нараховувати плату за кредит. Крім того, відповідач інформував банк про те, що банківська картка була втрачена ще в 2010 році, тож єдиною підставою для закриття договору є відповідна заява. Окрім цього відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог щодо стягнення тіла кредиту в розмірі 8000,00 грн., штрафу та пені, а також просить зменшити заборгованість перед банком на величину тіла кредиту, штрафів та пені.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.03.2010 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №б/н, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 3000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30.00% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно наданої позивачем довідки вбачається, що за зазначеним кредитним договором було відкрито кредитну картки: №5577212912716357 від 24.03.2010 року (термін дії – до 02.2014 року) та №5577212701528971 від 02.03.2011 року (термін дії – до 11.2014 року). Таким чином, посилання відповідача на закінчення терміну карток в березні 2013 року чи 2014 року жодним чином не підтверджені та спростовані наданими позивачем доказами.

 Зазначений договір складається з анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приват Банку, Пам’ятки Клієнта, Правил надання банківських послуг та Тарифів.

Згідно п. 4 анкети-заяви відповідач зазначила, що всі перелічені вище документи становлять договір про надання банківських послуг та засвідчила, що ознайомилась та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.

 Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підставі ч.1 ст.634 ЦК, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору (умов кредитування).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” роз'яснено, що Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Згідно виписки по рахунку відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Факт укладення кредитного договору та користування коштами не заперечується і відповідачем.

Враховуючи посилання відповідача на правову позицію Верховного суду України, викладену у справах: 6-698цс15, 6-757цс15, 6-16цс15, де ВСУ зазначив, що оскільки Умови не містять підпису позичальника, їх не можна вважати складовою частиною кредитного договору, а також позивачем не доведено, що під час підписання сторонами кредитного договору діяли Умови надання споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення позовної давності.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, однак, дослідивши надані сторонами докази, зазначає, що вказуючи на надання представником позивача при укладенні кредитного договору Умов і Правил надання банківських послуг в редакції, відмінній від тієї, яка є додатком до позовної заяви, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували зазначені посилання, зокрема затвердження Банком на момент укладення кредитного договору Умов і Правил, які б містили інші положення. Крім цього, як вбачається з п. 4 анкети-заяви Умови та Правила надання банківських послуг розміщуються на офіційному сайті Приват Банку, відповідач зобов’язалась їх виконувати та регулярно ознайомлюватись із внесеними змінами. На підтвердження доводів відповідачем не надано витягу із офіційного сайту позивача, що свідчив би про дію на момент укладення кредитного договору Умов та Правил в іншій редакції, у зв’язку з чим, вирішуючи справу по суті, суд керується саме положеннями зазначеного документу.

Судом встановлено, що 08.04.2015 року відповідач направила на адресу позивача заяву про припинення дії договору та проханням закрити карту, при цьому зазначила, що карта була втрачена нею в 2010 році, однак до банку з заявою про втрату відповідач не зверталась.

Відповіддю від 20.04.2015 року №20.1.0.0/7-20150415/4108 позивач повідомив, що станом на 20.04.2015 року заборгованість відповідача за кредитним договором складає 12 426,20 грн., штраф- 989,17 грн. та повідомив, що для закриття рахунку відповідач разом із заявою має повернути карту до Банку та погасити наявну заборгованість.

Згідно п.2.1.1.8.4. Умов та правил надання банківських послуг відповідний Картрахунок може бути закритий на підставі Заяви Держателя або ОСОБА_1 має право закрити Картрахунок повідомивши Держателя (крім випадків, передбачених пп. 2.1.1.4.4., 2.1.1.8.1., 2.1.1.9.2.). При цьому Держатель повинен не пізніше 30 днів з дня повідомлення повернути ОСОБА_4 в ОСОБА_1, після чого обслуговування ОСОБА_4 припиняється. Держатель повинен погасити всі види заборгованостей перед Банком, в тому числі що виникли протягом 30 днів з моменту повернення ОСОБА_4. Банк закриває Картрахунок в строк не раніше 30-ти днів з дня припинення обслуговування ОСОБА_4.

Правовідносини у сфері функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, проведення переказу коштів у межах України, відповідальності суб'єктів переказу, а також загального порядку здійснення нагляду за платіжними системами регулюється Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Так, відповідно до п. 14.16 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач.

В свою чергу п. 2.1.1.7.4. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що держатель ОСОБА_4 несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на карті даних, до моменту звернення ОСОБА_4 в ОСОБА_1 та блокування ОСОБА_4 і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в СТОП-ЛИСТ платіжної системи.

Пунктом 2.1.1.7.3. Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що у разі якщо Держатель дає згоду на проведення операцій з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесеними на карті даними.

Таким чином, держатель платіжної картки зобов'язаний зберігати платіжну картку та інформацію, яка дає змогу користуватися нею (у тому числі ПІН), контролювати рух коштів за своїм картрахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися держателем. Клієнт чи її держатель має негайно повідомити банк про втрату платіжної картки в порядку, передбаченому договором, в іншому разі емітент не несе відповідальності за переказ коштів, ініційований за допомогою цієї платіжної картки, до отримання такого повідомлення. Таким чином до повідомлення банку про постановку карти в СТОП-ЛИСТ платіжної системи, способом обумовленим договором, відповідальність за операції, ініційовані за допомогою платіжної картки несе її держатель.

Оскільки клієнт не подавав заяву до Банку про постановку карти в стоп-лист платіжної системи, згідно п.1.1.5.29 кредитного договору, а тому несе повну відповідальність за операції проведені з картою.

Як зазначила відповідач, після втрати карти вона до банку не зверталась, а здійснювала розрахунки без використання карти, про користування картою третіми особами ні суд ні банк не повідомляла, тож будь-який рух коштів за рахунком вважається таким, що вчинений відповідачем.

Крім цього, суд відхиляє посилання відповідача на припинення кредитного договору з моменту направлення заяви на адресу позивача, оскільки такі дії не відповідають встановленому за домовленістю сторін порядку закриття картрахунку.

До того ж, згідно ст. 559 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про припинення зобов’язання між сторонами, оскільки вимоги п.2.1.1.8.4. Умов та правил надання банківських послуг відповідачем не виконані, докази погашення заборгованості – відсутні.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбаченим цим договором більш ніж 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

З розрахунку заборгованості та виписки по рахунку за кредитом вбачається, що відповідач в порушення п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, не повертав кредитні кошти та не сплачував проценти за їх користування, у зв’язку з чим, у нього виникла заборгованість в загальному розмірі 78432,23 грн., яка складається з наступного: 7784.15 грн. - заборгованість за кредитом; 63287.02 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3150.00 грн. - заборгованiсть за комiсiєю; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 3711.06 грн. - штраф (процентна складова).

Як вбачається з наданого розрахунку пеня позивачем не нараховувалась, тож ознак подвійної відповідальності судом не встановлено.

Суд також відхиляє заяву відповідача про застосування до позовних вимог наслідків спливу строків позовної давності, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Згідно п 1.1.7.31 Умов та Правил строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов’язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме в постанові від 19.03.2014 року (справа № 6-14цс14) та від 18.06.2014 року (справа №6-61цс14): «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.”

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Як було встановлено судом вище, строк дії перевипущеної картки встановлено до останнього дня 11.2014 року. До суду позивач звернувся 25.05.2017 року, тобто в межах строку позовної давності.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Так, відповідач звернулась до суду з клопотанням про зменшення розміру заборгованості перед банком на величину тіла кредиту та штрафу, однак законодавством передбачена можливість зменшення розміру виключно розміру неустойки. Враховуючи, що заборгованість відповідача без урахування штрафу складає 71071,17 грн., штраф в розмірі 4211,06 грн. жодним чином не перевищує заборгованості, тож відсутні підстави для його зменшення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено, що згідно квитанції № PROM5B0WOY від 25.05.2017 року ПАТ КБ «Приват Банк» було сплачено суму судового збору в розмірі 1600 грн.

Враховуючи, що згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати, судовий збір у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст. ст.10,11,60, 88, 212, 214, ЦПК , ст. ст. 525, 526, ч. 2 ст. 1050, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1, Паспорт серії КМ номер 625195 виданий Портофранківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській обл. 04.12.2009 року) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 78432 (сімдесят вісім тисяч чотириста тридцять дві) гривні 23 копійки за кредитним договором №б/н від 24.03.2010 року, яка складається з наступного:

7784 (сім тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 15 копійок - заборгованість за кредитом;

63287 (шістдесят три тисячі двісті вісімдесят сім) гривень 02 копійки - заборгованість по процентам за користування кредитом;

3150 (три тисячі сто п'ятдесят) гривень - заборгованiсть за комiсiєю;

штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:500 (п'ятсот) гривень - штраф (фіксована частина), 3711 (три тисячі сімсот одинадцять) гривень - штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1, Паспорт серії КМ номер 625195 виданий Портофранківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській обл. 04.12.2009 року) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094,м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 ( одна тисяча шістсот) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу через Приморський районний суд. м. Одеси до Апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                        А.В. Тарасов

17 листопада 2017 року