ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

УХВАЛА

з питань залишення позовної заяви без розгляду

та визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними

08 грудня 2017 року                                                            № 813/3860/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Кухар Н.А.,

при секретарі – Шавель М.М.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у попередньому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі, -

в с т а н о в и в:

          ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціального центру швидкого реагування державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі.

Представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відповідно ст. 99 КАС України. Дане клопотання обґрунтоване тим, що позивача звільнений зі служби цивільного захисту відповідно до наказу № 2 СЦШР ДСНС України (по особовому складу) від 25.04.2017 року № 91 у запас Збройних Сил України з (постановкою на військовий облік за пунктом 176 підпунктом 9 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 у зв’язку з призовом на строкову військову службу відповідно до вимог підпункту 9 пункту 2 статті 106 Кодексу цивільного захисту України. Вказують на те, що про порушення своїх прав позивач знав або міг дізнатися в квітні 2017 року, в ті дні коли його було призвано на строкову службу в Збройні Сили України. Зазначають, що позивач 22.06.2017 року звернувся на адресу 2 СЦШР ДСНС із завою, щодо збереження за ним місця роботи та виплати середнього заробітку, тобто 22.06.2017 року позивач вже знав про начебто незаконне його звільнення.

Представник відповідача в судовому засіданні дане клопотання підтримав.

Позивач та представник позивача проти даного клопотання заперечили, пояснили, що вважають, що строк звернення до суду не пропущено, так як позивачу не було вручено наказ про звільнення, не видано трудової книжки, однак просили визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними, так як позивач призваний на строкову військову службу, та не мав змоги звернутись до суду.

При постановленні ухвали суд враховує наступне.

          Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст.99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина 3 ст.99 КАС України визначає спеціальний місячний строк звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

          Судом встановлено, що позивач 24 квітня 2017 року Дрогобицьким – Бориславським об’єднаним районним військовим комісаріатом було призвано на строкову військову службу, яку зараз позивач проходить у військовій частині польова пошта В 0331.

           25 квітня 2017 року начальником 2 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби з надзвичайних ситуацій прийнято наказ (по особовому складу) № 91 «Про виключення із списків особового складу ОСОБА_1І».

Не погодившись з даним рішенням відповідача, останній звернувся до суду із зазначеним позовом 23.10.2017 року.

Позивач як поважними причинами, які б слугували підставою пропуску строку звернення до суду наводить не отримання копії наказу від 25.04.2017 року та проходження строкової військової служби.

Відповідач стверджуючи про обізнаність позивача про існування спірного наказу не надав суду доказів ознайомлення позивача з наказом від 25.04.2017 року № 91.

У ст. 100 КАС України передбачено можливість визнання судом причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

Крім того, очевидно, з прецедентного права Європейського Суду про те, що «право на суд», з яких право на доступ є одним з аспектів, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Так у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В зв'язку з цим, слід вказати, що суд залишивши позовну заяву без розгляду позбавив би позивача можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив би його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановлені судом обставини свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду. Причини, з яких позивач пропустив строк звернення до суду є об'єктивними, незалежними від його волі. Відтак, суд дійшов висновку про необхідність визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

          Керуючись ст.ст. 155, 160 - 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними.

Ухвала окремо не оскаржується, заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Повний текст ухвали складений і підписаний 12 грудня 2017 року.

Суддя                                                   Кухар Н.А.