ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2017 рокусправа № 199/3647/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Богданенка І.Ю.,

суддів:                     Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання:          Сколишева О.О.,

за участю:

позивача: – ОСОБА_1,

представника відповідача: – ОСОБА_2 (довіреність від 20 січня 2017 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року

у справі №199/3647/17

за позовом ОСОБА_1

до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,–

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про визнання протиправними дій та зобов’язання нарахувати і виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій на час призначення пенсії.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні ОСОБА_1 наполягає на доводах та вимогах апеляційної скарги.

Представник Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Як підтверджується матеріалами справи, з серпня 2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Дніпрі та з цього часу отримує, вперше призначену, пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з записами трудової книжки позивач працювала, зокрема:

-          в Дніпропетровській обласні психіатричній лікарні з 01 березня 1982 року по 16 квітня 1982 року та з 27 квітня 1983 року на посаді психолога;

-          30 травня 1997 року присвоєна вища кваліфікаційна категорія за спеціальністю «медична психологія»;

- з 02 березня 1987 року переміщена до відділення судово-психіатричної експертизи;

-          на підставі наказу від 01 квітня 1994 року найменування посади психолог змінено на експерт-психолог судово-психіатричної експертизи;

-          15 грудня 2000 року присвоєний 2 кваліфікаційний клас психолога-судового експерта та 7 ранг державного службовця;

-          з 01 січня 2001 року переведена на посаду психолога – судового експерта центру судово-психіатричної експертизи, для осіб, які знаходяться під вартою;

-          -09 грудня 2002 року присвоєний 1 кваліфікаційний клас психолога судового експерта та 6 ранг державного службовця;

-          з 12 січня 2007 року дозволено працювати по сумісництву психологом у межах до 0,5 ставки;

-          з 10 вересня 2014 року переведена на посаду практичного психолога (а.с. 16-18).

Відповідно до копії диплома ОСОБА_3 закінчила Дніпропетровський державний університет за спеціальністю «фізика» із присвоєнням кваліфікації фізика та викладача (а.с. 19).

Згідно з атестаційним листом від 21 квітня 2009 року, позивач з 1999 року по 2006 рік працювала головним спеціалістом з судової психології управління охорони здоров’я облдержадміністрації, 2006-2007 роки головним консультантом з судової психології, у 2007 році головним позаштатним спеціалістом з медичної психології атестаційною комісією Головного управління освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 встановлено кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» згідно з наказом Міністерства освіти та науки України від 01 грудня 1998 року №419 (а.с. 27).

Рішенням атестаційної комісії Департаменту освіти та науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації, встановлено, що: стаж роботи позивача на посаді практичного психолога становить 27 років, загальний педагогічний стаж 30 років; ОСОБА_1 визнана такою, що відповідає займаній посаді, як педагогічний працівник та раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії», що підтверджується атестаційним листом від 22 квітня 2014 року (а.с. 28).

ОСОБА_1 звернулася до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Дніпрі із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі 10 пенсій та подала документи.

Листом від 30 березня 2017 року №1280/02/33 Лівобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Дніпрі відмовило позивачу у виплаті грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191у зв'язку з відсутністю підстав, оскільки Переліком лікарських посад у закладах охорони здоров’я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 28 жовтня 2002 року №385 посади психолога, експерта психолога, психолога судового експерта та практичного психолога не передбачені (а.с. 15).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки посада практичний психолог не передбачена Переліком закладів і установ освіти, і посад затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією суду першої інстанції з огляну на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

Пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23 листопада 2011 року затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е" і "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також, відповідно до пунктів 5-7 Порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що посади психологів з повною вищою немедичною освітою прирівнювалися до лікарів інших спеціальностей з оплати праці відповідно до пункту 2.2.6 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров’я України від 05 жовтня 2005 року №308/519.

До 01 вересня 2005 року аналогічні умови передбачалися наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров’я України від 06 квітня 2001 року №161/137 «Про впорядкування та затвердження умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення».

Для приведення штатних нормативів у відповідність до чинних нормативних актів наказом Міністерства охорони здоров’я України від 12 березня 2008 року № 122 внесені зміни до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 23 лютого 2000 року №33 щодо заміни посади психолога на посаду лікаря-психолога або практичного психолога залежно від профілю закладу та його функцій.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посаду «практичний психолог» включено до посад педагогічних працівників.

За змістом статті 21 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060 (чинного на час виникнення спірних відносин) за своїм статусом практичні психологи належать до педагогічних працівників.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, робота на посаді практичний психолог віднесена до розділу «Освіта».

З урахуванням того, що ОСОБА_1, працюючи практичним психологом (психологом) підлягала та проходила атестацію безпосередньо як педагогічний працівник, має необхідний стаж, що підтверджується записами трудової книжки, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивач має право на отримання грошової допомоги при призначення пенсії за віком у розмірі десяти місячних пенсії станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а відповідачем безпідставно відмовлено позивачу виплаті цієї допомоги.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з’ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами позивача у справі є сплата судового збору у сумі 1344 гривень, у тому числі 640 гривень за подання адміністративного позову та 704 гривень за подання апеляційної скарги, що підтверджується квитанціями №176047045 від 31 травня 2017 року та №1/86 від 05 жовтня 2017 року відповідно (а.с. 3, 61).

Отже сума судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 1344 гривень.

Керуючись статтями 94, 195, 196, 198, 202, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,–

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року – скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

Зобов’язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1344 (одна тисяча триста сорок чотири) гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Постанова у повному обсязі складена 12 грудня 2017 року.

Головуючий суддя                                                            І.Ю. Богданенко

суддя                                                            С.А. Уханенко

суддя                                                            Ю.М. Дадим