Справа №463/1685/17

Провадження №1-кп/463/278/17

В И Р О К

іменем України

13 грудня 2017 року Личаківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Гирич С. В.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

з участю прокурора Опанасюка О.Г.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

представника потерпілої ОСОБА_5

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.09.2016 року за №12016140040003124 про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, фізичної особи-підприємця, одруженого, на утриманні осіб немає, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

- за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, суд –

ВСТАНОВИВ:

обвинувачений ОСОБА_6 11.09.2016 року о 20.00 год., керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині дороги вул. Личаківської у напрямку вул. Мечникова, порушив вимоги Р.1 п.1.10 (стосовно значення терміну «дати дорогу») Р.2 п.2.3 та Р.12 п.п.12.3, Р.18 п.п.18.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 136 від 06.03.2013 року, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу не переконався у тому, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу при виході ОСОБА_4 на пішохідний перехід, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка в результаті наїзду отримала тілесні ушкодження: перелом нижньої щелепи в ділянці кутів щелепи справа та зліва, з кістковим уламком в ділянці перелому щелепи зліва, струс головного мозку, рана і лобної ділянки голови справа, синці зовнішньої поверхні середньо-верхньої частини лівої гомілки, внутрішньої поверхні середньої третини правої гомілки, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я.

Таким чином скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 вину у скоєному визнав, та пояснив, що 11.09.2016 року він їхав по вул. Личаківській вверх по лівій смузі. В цей час на вулиці вже стало вечоріти, включилось освітлення вулиці, окрім того автомобілі рухались із включеним світлом фар. Перед наближенням до пішохідного переходу він не побачив потерпілу, яка рухалась по пішохідному переходу із дитячим візком, та не зупинився, щоб надати їй перевагу в русі. Натомість, помітив вже коли остання була перед лівою фарою, проте загальмувати не встиг. Від удару потерпіла впала на капот, після чого злетіла з нього, і лише тоді він зупинився. Коли він вийшов із авто, то побачив, що потерпіла лежала на дорозі, поряд знаходився перевернутий дитячий візочок, дитина лежала поруч. До нього підбігли люди, він вимкнув двигун, пояснив, що втікати не збирається та чекав приїзду поліції. У вчиненому розкаюється. З приводу цивільного позову пояснив, що намагався узгодити розмір відшкодування, приходив до потерпілої, але вона з ним не змогла говорити, а повідомила особу, з яким він мав обумовити варіанти відшкодування. Оскільки цю особу не знав, з ним будь-які питання відшкодування не вирішував. На даний час позов визнає частково, згідний відшкодувати моральну шкоду в розмірі 35 00 грн., а в частині відшкодування матеріальної шкоди, вважає, що така має бути відшкодована страховою компанією у відповідності до договору укладеного із ним.

Крім показів обвинуваченого, його винуватість у скоєному злочині підтверджена показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка ствердила, що 11.09.2016 року біля 20.00 год. поверталась до дому, вела візок з малолітнім похресником. Наближившись до пішохідного переходу на вул. Личаківській у м. Львові, вона бачила, що з її сторони автомобіль знаходився на достатній відстані, а на зустрічній стороні здійснив зупинку трамвай і всі автомобілі зупинились. А тому вона почала перехід, вважаючи, що водій автомобіля, який наближається до пішохідного переходу, її бачить та здійснить зупинку. Раптом відчула удар, від чого впала та втратила свідомість. До пам’яті прийшла лише в кареті швидкої допомоги і зрозуміла, що на неї здійснив наїзд автомобіль. Внаслідок наїзду вона отримала перелом нижньої щелепи, тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні, перенесла операцію. В результаті травми перестав працювати лицевий м’яз, вона не могла розмовляти, приймати їжу, її обличчя деформувалось. Тривалий час вона проходила лікування в Україні і оскільки від отриманого стресу не могла самостійно знаходитись вдома, вона поїхала в Італію до мами, яка її доглядала, а також там продовжила лікування. У зв’язку із цим, їй заподіяно матеріальну та моральну шкоду, просить цивільний позов задоволити та стягнути з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та обвинуваченого матеріальну шкоду в розмірі 57 741,62 грн. з врахуванням ліміту страхового полісу. Окрім того, просить стягнути заподіяну моральну шкоду з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та обвинуваченого в розмірі 60 000грн. з врахуванням ліміту страхового полісу. Також просить стягнути солідарно з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та обвинуваченого 640 гривень судового збору.

Оскільки обвинувачений визнав себе винним у скоєнні кримінального правопорушення, і сторони не оспорюють будь-які обставини пов’язані із скоєнням обвинуваченим злочину, суд, у відповідності до положень ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів, які доводять винуватість обвинуваченого.

Таким чином, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у скоєному є доведена.

Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України, оскільки він 11.09.2016 року о 20.00 год., керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині дороги вул. Личаківської у напрямку вул. Мечникова, порушив правила дорожнього руху, що призвело до наїзду на пішохідному переході на пішохода ОСОБА_4, яка в результаті наїзду отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я.

Призначаючи покарання обвинуваченому, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують покарання.

Обставин, які пом’якшують покарання обвинуваченого є щире каяття у скоєному, сприяння органам слідства у розслідуванні справи, та що обвинувачений є пенсіонером.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обираючи покарання обвинуваченому, суд враховує, що він скоїв злочин середньої тяжкості, разом з тим, судиться вперше, є пенсіонером, заподіяну шкоду не відшкодував.

А тому, враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про те, що виправленню і перевихованню обвинуваченого сприятиме покарання у виді штрафу.

Окрім того, оскільки він є пенсіонером, скоїв неумисний злочин середньої тяжкості, подав заяву про застосування до нього амністії, тому, у відповідності п.ґ ст.1 Закону України «Про амністію в 2016 році», його слід звільнити від обраного покарання.

Вирішуючи цивільний позов, суд враховує наступні обставини.

Дійсно, в судовому засіданні безспірно встановлено, що внаслідок скоєного злочину і наїзду обвинувачений на потерпілу джерелом підвищеної небезпеки, вона отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Суд погоджується із доводами позивача про заподіяння їй моральної шкоди внаслідок перенесених страждань, оскільки дійсно внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона отримала травму обличчя, тривалий час перебувала на лікуванні та реабілітації, перенесла душевні хвилювання та побоювання, що її обличчя після деформації не відновиться і вона не виглядатиме так, як до дорожньо-транспортної пригоди. Окрім того, внаслідок вказаної події, значно змінився звичний уклад її життя, вона втратила близьку людину, роботу, змушена переїхати проживати до м. Львова, а згодом, не витримуючи моральних страждань, переїхала на проживання в Італію, де працює її мати, яка здійснювала за нею догляд. А тому суд погоджується із обґрунтуванням розміру моральної шкоди.

Разом з тим, суд вважає, що у відповідності до умов, передбачених договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідності власників наземних транспортних засобів – поліс №АЕ/7070663 (а.с.142), ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія» вправі відшкодувати моральну шкоду лише в межах 5% розміру заподіяної шкоди. А тому, слід стягнути із ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 3 000 грн., а з обвинуваченого в користь позивача – 57 000 грн. моральної шкоди.

Суд також погоджується із розміром матеріальної шкоди, який зазначений позивачем, оскільки він обґрунтований і на його підтвердження надано письмові докази (а.с.69-93, 97-130).

Дійсно, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений 16.01.2016 року уклав договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідності власників наземних транспортних засобів – поліс №АЕ/7070663 (а.с.142), а тому розмір матеріальної шкоди позивачу має бути відшкодовано ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» за винятком витрат на лікування, понесених закордоном, оскільки відповідно до абзацу 2 п.24.1 ст.24 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що витрати на лікування потерпілого в іноземній державі відшкодовується, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснювати стразове відшкодування. Оскільки ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» заперечує проти таких виплат, оскільки згоди на лікування закордоном не надавала, а тому ці витрати слід стягнути із обвинуваченого.

Окрім цього, суд вважає, що не відноситься до страхового відшкодування витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн., відшкодування витрат за пошкодження одягу в розмірі 2 000 грн., витрати на лікування закордоном в розмірі 35 374,75 грн., та витрати на переклад документів в сумі 400 грн., а тому їх слід стягнути з обвинуваченого в загальному розмірі 52 774,75 грн., а з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» підлягає до стягнення матеріальна шкода в розмірі 4 966,87 грн. Також, слід стягнути з обвинуваченого та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь потерпілої в рівних частках сплачений за подання цивільного позову про стягнення моральної шкоди судовий збір в розмірі 640 грн.

Керуючись ст.ст.370, 373, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Обрати покарання ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, шо становить 6 800 грн. (шість тисяч вісімсот гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного йому покарання за цим вироком на підставі п.«ґ» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь Державного бюджету України процесуальні витрати – витрати пов’язані із залученням експерта в розмірі 3 581,5 грн. (три тисячі п’ятсот вісімдесят одна гривня п’ятдесят копійок).

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_2) на користь ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_3) заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 52 774,75 грн. та моральну шкоду в розмірі 57 000 грн., що в загальному становить 109 774,75 (сто дев’ять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні сімдесят п’ять копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_3) моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 4 966,87 грн., а всього в сумі 7 966,87 грн. (сім тисяч дев’ятсот шістдесят шість гривень вісімдесят сім копійок)

Стягнути з ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_2), Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681) в рівних частках на користь ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_3) судовий збір в розмірі 640 грн.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в порядку та строки визначені ст.395 КПК України, протягом 30 днів з дня їх проголошення до апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення.

Суддя: Гирич С. В.