ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а/0270/2994/11
Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ленінського районної у м.Вінниці виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій протиправними , -
В С Т А Н О В И В :
В червні 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_3 до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Вінницького обласного відділення Ленінської ради у м. Вінниці виконавчої дирекції про визнання протиправними дій щодо відмови в оплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності та зобов’язання оплатити допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.07.2011р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в повному обсязі, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також, на не повне з’ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи заявлене клопотання позивача про слухання справи в письмовому провадженні, а також беручи до уваги, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для розгляду апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до вимог ч. 4 ст. 196, ст. 197 КАС України, визнала можливим розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку доказам по справі, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду –без змін, виходячи з наступного.
Судом І інстанції вірно встановлено, що з 24.02.2005 року позивач зареєстрована страхувальником на добровільних засадах згідно Закону України "Про загальнообов’язкове соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" в фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Вінницького обласного відділення Ленінської районної у м. Вінниці виконавчої дирекції. Із матеріалів справи видно, що позивач звернулась до відповідача із письмовою заявою щодо оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Згідно листа фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Вінницького обласного відділення Ленінської районної у м. Вінниці виконавчої дирекції позивачці відмовлено у виплаті даної допомоги, посилаючись на не укладення позивачем до 27.03.2011 року договору на добровільну сплату єдиного внеску.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачу суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до п. 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Згідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є: особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
Ч. 2 ст. 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" передбачено, що особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, але не менше одного року.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" передбачено, що з особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, територіальним органом Пенсійного фонду в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) відповідно до типового договору, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Колегія суддів погоджується із рішенням суду І інстанції та вважає, що для одержання права на соціальні виплати за рахунок коштів державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_2 повинна була заключати договір на добровільну сплату єдиного внеску до Пенсійного фонду. Оскільки, договір про добровільну сплату єдиного внеску не було укладено, а тому позивач не може рахуватися застрахованою особою та не має права на матеріальне забезпечення та соціальні послуги по тимчасовій непрацездатності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, пункту 1 частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зі змісту статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скаррга не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, підстави для скасування постанови Вінницького окружного адміністративног осуду відсутні. Доводи апеляційної скарги зроблених судом висновків не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, –залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2011, –без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Головуючий /підпис/ ОСОБА_1
Судді /підпис/ ОСОБА_4
/підпис/ ОСОБА_5
З оригіналом згідно:
секретар