Справа № 2-а-373/09/1214 Суддя 1-ї інстанції Лизенко І.В.,
Суддя - доповідач Сухарьок М.Г.
У К Р А Ї Н А
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 жовтня 2009 року м. Донецьк
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Білак С.В., Гаврищук Т.Г.
при секретарі Безруковій В.М.
сторони в судове засідання не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 2 квітня 2009 року по справі № 2-а-373/09/1214 за позовом ОСОБА_1 інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа - Головне Управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання винити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з заявою в якій просив перерахувати щорічні виплати на оздоровлення і стягнути з відповідача недоплачені суми на оздоровлення, відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” за період 2007 та 2008 років.
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 2 квітня 2009 року по справі № 2-а-373/09/1214 позовні вимоги задоволені частково.
Відповідач з постановою суду не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду скасувати і прийняти нове, відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог викладених в апеляційній скарзі відмовити, постанову суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно визначився, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-12), передбачена щорічна допомога на оздоровлення дітям-інвалідам - чотири мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Управління праці і соціального захисту населення виплачувало позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Постановою №562, на яку посилається відповідач, всупереч Закону №796-12, (який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомога в твердій грошовій сумі (за грошовою реформою 1996 року). Між тим, з моменту прийняття постанови №562 встановлені нею розміри щорічної допомога на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України №796-12 та Закони України Про державний бюджет на 2007 та 2008 роки, тобто суд правильно задовольнив позов в цій частині і зобов’язав зробити перерахунок щорічної грошової допомоги з урахуванням отриманих позивачем коштів.
Судова колегія вважає, що рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 – 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 2 квітня 2009 року по справі № 2-а-373/09/1214 за позовом ОСОБА_1 інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, третя особа - Головне Управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання винити певні дії- залишити без задоволення.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 2 квітня 2009 року по справі № 2-а-373/09/1214 - залишити без змін.
Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 9 жовтня 2009 року.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: Сухарьок М.Г.
Судді: Білак С.В.
Гаврищук Т.Г.