Справа № 200/15603/15-ц

Провадження № 2/200/3322/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» про відшкодування завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та шкоди, завданої самовільним, прийнятим всупереч установленому законом порядку рішенням страховика,-

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_4, АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» про відшкодування завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та шкоди, завданої самовільним, прийнятим всупереч установленому законом порядку рішенням страховика.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 25 жовтня 2014 року на перехресті вулиць ОСОБА_5 та Вакуленчука мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено належний позивачу автомобіль марки ВАЗ-21090 номер державної реєстрації В1999ДН. Рішенням суду винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_4, водія автомобіля ОСОБА_6, номер державної реєстрації АЕ 7524 ВК. Відповідальність ОСОБА_4 застрахована в СК «АХА Страхування», до якої позивач 28.10.2014 року подав заяву та всі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 29 жовтня 2014 року за кошти позивача був проведений експертний огляд належного йому автомобіля. Того ж дня був проведений експертний огляд пошкоджень транспортного засобу за замовленням компанії. Нотаріально завірена копія постанови суду про визнання правопорушником ОСОБА_4 була передана позивачем відповідачу-2 16.12.2014 року. Одночасно відповідачу-2 було передано звернення щодо обґрунтування майнових вимог позивача, в якому страховку пропонувалося або сплатити на рахунок СТО (рахунок-фактура № СФ-218 від 10.12.2010 року), або провести аналогічний ремонт силами СТО-партнерів страховика зі сплатою ним їх рахунків. Безпосередньо переказу будь-якого розміру відшкодування на його рахунок позивач не пропонував, оскільки ремонт планувалось провести на СТО. Також позивач надав копію звіту № ZA291014 експертного товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди для ознайомлення співробітників страховика або його СТО-партнерів з обсягами ремонту. Прав на використання даного звіту в офіційних розрахунках позивач не передавав. Безрезультатно прочекавши вирішення питання до 05 січня 2015 року, позивач подав скаргу на бездіяльність співробітників страховика до представництва страховика у м. Дніпропетровську. 25 січня 2015 року позивач отримав лист-повідомлення про прийняте рішення СК «АХА Страхування» щодо виплати страхового відшкодування. Вважає, що таке рішення порушує ряд нормативно-правових документів, які захищають права та інтереси позивача, а саме свідомо незаконно використав експертний звіт, який є власністю позивача та був переданий лише для ознайомлення; узгодження розміру страхового відшкодування відповідно до ст. 36.2 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відбулося; несвоєчасно направлено повідомлення про прийняте рішення; розрахунок страхової виплати без ПДВ є порушенням чинного законодавства; розмір страхового відшкодування становить 11241,73 грн. станом на 08 січня 2015 року, в той час як позивачем після збігу 90-денного терміну було замовлено додаткову експертизу, про що двічі повідомлено страховика телеграмами станом на 08.01.2015 року та 09.04.2015 року. Вартість матеріального збитку станом на 08.01.2015 року складає 15870,39 грн., станом на 09.04.2015 року – 25871,35 грн. ОСОБА_4 також було повідомлено телеграмою про дату, місце та час проведення експертизи, однак відповідачі на експертизу 09.04.2015 року не з’явилися. Зазначає, що йому нанесено матеріальну шкоду в розмірі 34034,30 грн. вартості відновлювального ремонту відповідно до висновку № 2796 експертного дослідження від 19.04.2015 року, значну моральну шкоду, що полягає у душевних і фізичних стражданнях, у порушенні нормальних життєвих зв’язків, стосунків з оточуючими людьми, які позивач та його родина зазнали у зв’язку з навмисним затягуванням розгляду справи, свідомим збільшенням витрат позивача на відновлення його законних прав. Моральну шкоду оцінює 60000 грн.

На підставі викладеного, позивач просив суд скасувати рішення АТ «СК «АХА Страхування» про виплату страхового відшкодування в розмірі 11241,73 грн. як самовільне, прийняте всупереч установленому законом порядку. Стягнути з ОСОБА_4 та АТ «СК «АХА Страхування» на користь позивача 34034,30 грн. вартості відновлювального ремонту в долях, визначених законодавством. Відшкодувати завдану позивачу та його родині моральну шкоду, нанесену незаконними діями співробітників АТ «СК «АХА Страхування» шляхом стягнення із АТ «СК «АХА Страхування» 60000,00 грн. на користь Дніпропетровського військового госпіталю для лікування поранених в зоні АТО. Стягнути з АТ «СК «АХА Страхування» відповідно до ст. 36.5 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пеню за 67 днів (з 12.05.2015 року по 20.07.2015 року) у розмірі 2845,85 грн. Передати матеріали справи до правоохоронних органів для визначення персональної відповідальності згідно з чинним кримінальним законодавством співробітників АТ «СК «АХА Страхування» м. Дніпропетровськ з метою попередження свідомого нанесення шкоди як моральної, так і матеріальної іншим громадянам України. Стягнути з відповідачів на користь позивача поштові та телеграфні витрати, оплату послуг нотаріусів та експертів у відповідності до документів, що підтверджують ці витрати у загальній сумі 2166,36 грн. Стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги шляхом їх збільшення (том 1, а.с. 132). Зазначив, що Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховиком за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика, особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Зазначив, що відлік періоду нарахування пені з суми визначення вартості матеріального збитку КТЗ станом на 09 квітня 2015 року, наведеної у висновку № 2796 експертного дослідження авто товарознавця ОСОБА_7, слід розпочати з 12 травня 2015 року по 20.04.2016 року. Крім того, ним було замовлено додаткове експертне дослідження вартості відновлювального ремонту автомобіля. Згідно з висновком № 3699, станом на 01.04.2016 року вартість відновлювального ремонту складає 38441,24 грн., вартість матеріального збитку складає 27112,18 грн. Відлік період нарахування пені з суми визначення вартості матеріального збитку КТЗ станом на 01 квітня 2016 року, наведеної у висновку № 3699 експертного дослідження авто товарознавця від 07.04.2016 року експерта-автотоварознавця ОСОБА_7, доцільно розпочати з дати, наступної за датою одержання страховиком результатів дослідження, оскільки строк виплати страхового відшкодування збіг 17 березня 2015 року.

З заяви про уточнення позовних вимог від 20.04.2016 року вбачається, що позивач збільшив розмір вимог про стягнення вартості відновлювального ремонту та просив стягнути з ОСОБА_4 та АТ «СК «АХА Страхування» на користь позивача 38441,24 грн. вартості відновлювального ремонту в долях, визначених законодавством. А також збільшив розмір пені, та просив стягнути з АТ «СК «АХА Страхування» відповідно до ст. 36.5 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пеню з 12.05.2015 року по 20.04.2016 року) у розмірі 12182,93 грн. та пеню з 21.04.2016 року по дату ухвалення рішення в розмірах, визначених законодавством. Решту позовних вимог залишено без змін.

Крім того, 04.08.2016 року позивач надав суду заяву, в якій просив винести окрему ухвалу і направити її до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов порушення законодавства України. Свої вимоги обґрунтував тим, що співробітники АТ «СК «АХА Страхування» прийняли рішення від 08.01.2015 року без узгодження розміру страхової виплати, як то передбачено ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та з повним ігноруванням наданого позивачем обґрунтування майнових вимог. Сума, зазначена у цьому рішенні, значно менша від суми визначеної експертом-товарознавцем ОСОБА_7 на 08.01.2015 року. Службовими особами АТ «СК «АХА Страхування» незаконно використаний об’єкт права інтелектуальної власності – звіт № ZA291014 експертного товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди. Крім того, керівники АТ «СК «АХА Страхування» порушили Закон України «Про звернення громадян», залишивши без відповіді скаргу на протиправну поведінку співробітників ЦВ АТ «СК «АХА Страхування». Зазначене свідчить про те, що АТ «СК «АХА Страхування» не в змозі забезпечити здійснення функцій з урегулювання подій, що мають ознаки страхових випадків за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача АТ «СК «АХА Страхування» в судовому засіданні вимоги позивача не визнав, просив відмовити в повному обсязі, надав суду письмові заперечення на позов.

У запереченнях відповідача зазначено, що порядок розрахунку вартості відновлювального ремонту/розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092. Звіт № ZA291014 від 29.10.2014 року встановлює вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 2109 р/н В1999ДН та відповідно розмір завданої матеріальної шкоди у розмірі 11241,73 грн. за вирахуванням зносу та непідтвердженого ПДВ. Відповідно до ст. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту  пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Також зазначає, що закон не передбачає такого способу захисту оспорюваного права як скасування рішення юридичної особи. Вважає необґрунтованим розмір моральної шкоди, яку просить стягнути позивач, оскільки відповідно до закону страховиком відшкодовується потерпілому-фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров’я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю. Вважає необгрунтованими вимоги про стягнення пені, оскільки позивачем не надано заяви про страхове відшкодування з інформацією про напрямок виплати, крім того, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг строку прийняття страховиком рішення щодо випадку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у справі законної сили (том 1, а. с. 204). У додаткових запереченнях від 18.07.2017 року зазначає також, що рахунок-фактура № СФ-218 від 10.12.2014 року, доданий позивачем до заяви щодо обґрунтування майнових вимог позивача, не відповідає вимогам, передбаченим законом, тому даний рахунок не може бути підставою для розрахунку суми страхового відшкодування. Вважає також, що висновок №3699 експертного дослідження товарознавця від 07.04.2016 року не може бути прийнятий до уваги, оскільки він суперечить вимогам ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та розмір страхового відшкодування має розраховуватися станом на момент заподіяння збитків. Зазначає також, зо закон не передбачає такого способу захисту оспорюваного права, як скасування рішення юридичної особи. З урахуванням викладеного, позовні вимоги вважає безпідставними.

Відповідач ОСОБА_4 надав письмові заперечення на позов, де зазначив, що відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС № 3045500 страхова сума по одному пошкодженому ТЗ складає 50000,00 грн., позовні вимоги, які пред’явлені до нього, не виходять за межі суми страхового відшкодування за вказаним полісом, тому вважає, що в задоволенні вимог до ОСОБА_4 слід відмовити (том 1, а.с. 202).

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився повідомлявся належним чином, причини не явки не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь – які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2014 року о 13 годині 30 хвилин в м. Дніпропетровськ на перехресті вул. ОСОБА_5 та вул. Вакуленчука, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, виконуючи поворот ліворуч при ввімкненому зеленому сигналі світлофору не надав дороги та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який рухався у зустрічному напрямку під керуванням водія ОСОБА_3, в результаті даної дорожньої транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_4 порушив пункт 16.6 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19.11.2014 року по справі № 192/2634/14 на ОСОБА_4 було накладено адміністративне стягнення: штраф на користь держави у розмірі 425 грн. Постанова не була оскаржена та набрала законної сили (том 1, а.с.14-15).

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, які мали місце ці дії та вчиненні вони цією особою.

Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема щодо винуватості ОСОБА_4 не потребують доказування, оскільки встановлені постановою суду по вищевказаній справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили.

Статтею 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею  22 Закону України  «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що   у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зробленим навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи.

У вищезазначеній ДТП транспортному засобу ВАЗ-2109 державний номер В1999 ДН були спричинені механічні пошкодження.

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу ОСОБА_6 реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 була на момент скоєння ДТП була застрахована в АТ «СК «АХА Страхування» по полісу № АС / 3045508 (том 1, а.с. 177).

За даними полісу, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 50000,00 грн.

Згідно Висновку експертного дослідження № ZA291014 від 29.10.2014 року (том 1, а.с.21-34), складеного суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_8, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ-2109 державний номер В1999 ДН становить 13490 грн. 08 коп., вартість відновлювального ремонту 21514 грн. 66 коп.

Позивач ОСОБА_3В 28.10.2014 року звернувся до АТ «СК «АХА Страхування» з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку (том 1, а.с. 230), при цьому форма виплати страхового відшкодування ним не вказана.

Крім того, 16.12.2014 року позивач надав страховику «Обгрунтування майнових вимог потерпілої сторони щодо узгодження розміру страхової виплати», з якої вбачається, що позивач надав рахунок-фактуру № СФ-218 від 10.12.2014 року щодо вартості повернення доаварійного стану автомобіля у розмірі 24620,00 грн. без ПДВ. (том 1, а.с. 16-17).

В рахунку зазначені банківські реквізити виконавця робіт – ФОП ОСОБА_9 (том 1, а.с. 264).

Листом від 08.01.2015 року страховик повідомив позивача, що ним прийнято рішення виплатити страхове відшкодування в сумі 11 241,73 грн., вказав, що страхове відшкодування нараховане згідно звіту № ZA291014, та повідомив, що необхідно подання заяви щодо напрямку виплати страхового відшкодування (том 1, а.с. 41).

В подальшому, на замовлення позивача 19 квітня 2015 року експертом-автотоварознавцем ОСОБА_7 було проведено експертне дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ. Згідно висновку № 2796, вартість відновлювального ремонту станом на 08 січня 2015 року складає 21743,15 грн., вартість матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля ВАЗ-2109 державний номер В1999 ДН, станом на 08 січня 2015 року становить 15870,39 грн.

Вартість відновлювального ремонту станом на 08 квітня 2015 року складає 34 034,30 грн., вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля ВАЗ-2109 державний номер В1999 ДН, станом на 09 квітня 2015 року становить 25871,35 грн. (том 1, а.с. 46-54).

В подальшому, вже під час перебування справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» про відшкодування завданої шкоди на розгляді у суді, на замовлення позивача 07 квітня 2016 року експертом-автотоварознавцем ОСОБА_7 було проведено експертне дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ. Згідно висновку № 3699, вартість відновлювального ремонту складає 38441,24 грн., вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля ВАЗ-2109 державний номер В1999 ДН, станом цін на 01 квітня 2016 року становить 27112,18 грн. (том 1, а.с. 136-143).

Відповідно до ст. 35.1, 35.2 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви. До заяви додаються, зокрема: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Статтею 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентовано, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

З урахуванням положень ст. 36.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

Відповідно до ст. 36.2 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Позивачем 16.12.2014 року надано відповідачу-2 реквізити щодо перерахування коштів, а саме рахунок-фактура № СФ-218 від 10.12.2014 року, отже при прийнятті рішення 08.01.2015 року про виплату страхового відшкодування страховик мав у своєму розпорядженні банківські реквізити щодо перерахування зазначеної суми, але фактичну виплату страхового відшкодування не здійснив.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі п. 1. ч. 1. ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 1192 ЦК України З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З урахуванням зазначеного положення ст. 1192 ЦК України, а також беручи до уваги загальновідомий факт, що курс іноземної валюти до національної грошової одиниці України з 25 жовтня 2014 (дата скоєння ДТП) до 07 квітня 2016 року (дата проведення останнього авто експертного дослідження) суттєво зріс, ріст курсу іноземної валюти спричиняє ріст цін на товари та послуги, в тому числі і на запчастини до автомобілів та послуги по їх ремонту, а отже вартість матеріальної шкоди, вказана у Висновку № 3699 від 07 квітня 2016 року експертом-автотоварознавцем ОСОБА_7, є більш відповідною рівню матеріальних затрат позивача на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, станом на дату розгляду справи.

Враховуючи, що відповідачем АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» ніякого страхового відшкодування позивачу не проведено, суд вважає, що стягненню на користь позивача підлягає саме сума 38441,24 грн.

Постановою Верховного суду України від 20 січня 2016 року №2-2808цс15 встановлено, що  право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

       Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

       Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов’язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_4 та АТ «СК «АХА Страхування» вартість відновлювального ремонту в долях, визначених законодавством, при цьому не відмовляється від права вимоги до страховика.

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС № 3045508 страхова сума за шкоду, заподіяну майну, складає 50000,00 грн., а отже, сума, яка підлягає стягненню на користь позивача, не перевищує ліміту страхового відшкодування, суд вважає, що стягнення суми 38441,24 грн. саме з страховика найбільш повно відповідатиме захисту інтересів позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення пені з 12.05.2015 року по 02.11.2017 року (з урахуванням додаткових пояснень позивача від 02.11.2017 року) суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.988 ЦК України страховик у разі настання страхового випадку зобов’язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків . Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладання договору.

Згідно з п.36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Статтею 36.5 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що за  кожен  день  прострочення  виплати  страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право  на  отримання  такого  відшкодування, сплачується  пеня  з  розрахунку  подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

В зв'язку з тим, що АТ «Страхова компанія «АХА Страхування», своєчасно - в установлений законом строк, не здійснило виплату узгодженого ним страхового відшкодування ОСОБА_3, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня і як просить позивач з розрахунком якого погоджується суд - з 12.05.2015 року по 02.11.2017 рік - 907 днів та становить суму в розмірі 24183грн. 35 коп.

Щодо вимог позивача скасувати рішення АТ «СК «АХА Страхування» про виплату страхового відшкодування в розмірі 11241,73 грн. як самовільне, прийняте всупереч установленому законом порядку, суд зазначає наступне.

Законодавець у статті 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб’єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст.16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що оскільки, по-перше, ні Цивільний кодекс України, ні Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачаються такого способу захисту оспорюваного права, яка скасування рішення юридичної особи (страховика), по-друге, порушене право позивача захищене судом шляхом стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 60000,00 грн. шляхом стягнення із АТ «СК «АХА Страхування» 60000,00 грн. на користь Дніпропетровського військового госпіталю для лікування поранених в зоні АТО, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною другою вищезазначеної статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до роз’яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При з’ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з’ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Суд вважає, що пошкодження автомобіля, який є власністю позивача, призводить до душевних страждань, зміну способу життя в зв’язку з необхідністю вирішенням питання щодо проведення відновлювального ремонту автомобіля, в зв’язку з чим доводи позивача про спричинення йому моральної шкоди є обґрунтованими, хоча розмір шкоди, який вказаний ОСОБА_3 в позові, є значно завищеним та не підтверджується відповідними доказами, зокрема щодо фізичних страждань позивача тощо.

Разом з тим, аналіз вищезазначених правових норм свідчить, що моральну шкоду відшкодовує заподіювач на користь особи, що має право вимагати такого відшкодування. Проте у позивач зазначив у позовній заяві та наполягав в судовому засіданні, що просить стягнути завдану йому моральну шкоду саме на користь Дніпропетровського військового госпіталю для лікування поранених в зоні АТО. В судовому засіданні позивачу судом роз’яснювалися зазначені положення закону та пропонувалось уточнити позовні вимоги в цій частині, однак він відмовився.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що вимога позивача про стягнення моральної шкоди на користь Дніпропетровського військового госпіталю для лікування поранених в зоні АТО не ґрунтується на вимогах закону, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідачів понесених поштових та телеграфних витрат, витрат на оплату послуг нотаріусів та експертів, суд прийшов до наступного висновку.

  Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Наведена стаття містить вичерпний перелік витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Позивач надав докази в підтвердження своїх витрат:

- квитанцію від 29.10.2014 року про сплату 800 грн. за послуги експерта ОСОБА_8;

- квитанцію від 18.03.2015 року про сплату 900 грн. за експертне дослідження експерту ОСОБА_7;

- чотири чеки Укрпошти від 30.04.2015 року на загальну суму 39,20 грн.;

- два чеки Укрпошти від 05.01.2015 року на загальну суму 25,00 грн.;

- чек ПАТ «Укртелеком» від 19.03.2015 року за відправлення телеграм на суму 70,58 грн.;

- чек ПАТ «Укртелеком» від 26.03.2015 року за відправлення телеграм на суму 76,58 грн.;

- дві довідки, видані приватним нотаріусом ОСОБА_10 від 19.06.2015 року на суму 240,00 грн., та від 23.06.2015 року на суму 15,00 грн. за вчинення нотаріальних дій;

- квитанцію від 30.03.2016 року про сплату 600 грн. за експертне дослідження експерту ОСОБА_7

Відповідно до п.33.3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники пошкодженого транспортного засобу зобов’язані забезпечити страховику можливість провести огляд пошкодженого автомобіля.

Таким чином, законодавчі підстави для стягнення з відповідачів витрат по запрошенню на огляд пошкодженого автомобіля відсутні, в зв’язку з чим в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Послуги нотаріуса не відносяться до судових витрат, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині також необхідно відмовити.

Оскільки позовні вимоги ґрунтуються лише на даних експертного дослідження, викладених у висновку № 3699 експертного дослідження авто товарознавця від 07.04.2016 року експерта-автотоварознавця ОСОБА_7, за проведення якого позивачем сплачено 600 грн. відповідно до квитанції від 30.03.2016 року, суд вважає, що саме ця сума підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4

Щодо вимог позивача передати матеріали справи до правоохоронних органів для визначення персональної відповідальності згідно з чинним кримінальним законодавством співробітників АТ «СК «АХА Страхування» м. Дніпропетровськ з метою попередження свідомого нанесення шкоди як моральної, так і матеріальної іншим громадянам України, суд зазначає наступне.

В ході розгляду цивільної справи судом не встановлено ознак кримінального правопорушення у діях відповідача АТ «СК «АХА Страхування», тому підстав для передачі матеріалів справи до правоохоронних органів немає.

Щодо вимог позивача винести окрему ухвалу і направити її до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов порушення законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст. 211 ЦПК України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Отже, винесення окремої ухвали є правом суду, а не обов'язком. Крім того, окрема ухвала повинна стосуватись питань, які виходять за межі основного спору, але які пов'язані з ним і спрямовані на усунення виявлених порушень.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача не обгрунтовані достатніми доказами, відповідно, підстави для винесення окремої ухвали відсутні

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57 – 61, 76, 88, 169, 209, 212 – 215, 218, 224 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» про відшкодування завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та шкоди, завданої самовільним, прийнятим всупереч установленому законом порядку рішенням страховика – задовольнити частково.

Стягнути з АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь ОСОБА_3 38441 грн. 24 коп. вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти за послуги експерта у розмірі 600,00 грн.

Стягнути з АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на користь ОСОБА_3 пеню за період з 12.05.2015 року по 02.11.2017 року у розмірі 24183грн. 35 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий-суддя: Е.В. Женеску