Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/2369/17

Провадження №: 1-кп/332/283/17

Вирок

Іменем України

14 грудня 2017 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Сінєльніка Р.В.,

при секретарі - Васильченко Н.О.,

за участю прокурора - Фіронової О.О.,

за участю захисника – ОСОБА_1,

за участю обвинуваченого – ОСОБА_2,

за участю потерпілого – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, який має неповнолітню дитину, зареєстрований і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

01.06.2009 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, за ст. 69, ч. 2 ст. 187 України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки, на підставі ст.ст. 75, 76, 77, 104 КК України звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

27.04.2011 Заводським районним судом м. Запоріжжя, за ст. 70, ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки. Згідно ст. 71 КК України частково приєднано до вироку від 01.06.2009 року, та визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки 1 місяць. Звільнений 21.01.2013 року по відбуттю терміну покарання,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 – ч.2 ст.186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2017 приблизно о 10 годині 10 хвилин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, будучи особою, раніше судимою за корисливі злочини судимість за які в установленому законом порядку не погашені, на шлях виправлення не став та знову вчинив корисливий злочин, з метою заволодіння чужим майном, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, діючи повторно, знаходячись на ділянці місцевості, розташованій на перехресті вул. Гончара буд. 74-А та вул. Республіканській буд. 81 в м. Запоріжжі підійшовши ззаду до ОСОБА_3 шляхом ривку намагався відкрито заволодіти золотим ланцюжком вагою 4 грами, вартістю 6000 гривень, та золотим хрестиком вагою 2 грами, вартістю 4000 гривень, який належить ОСОБА_3 шляхом зірвання золотого ланцюжку з золотим хрестиком з шиї потерпілого ОСОБА_3 та поваливши його на землю спричинивши садна у проекції грудино - ключичного зчленування праворуч, лівого та правого ліктьового суглобів, правого і лівого колінних суглобів у ОСОБА_3 згідно висновку експерта № 1947 від 02.08.2017 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, але при цьому ОСОБА_2, не виконав усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причин що не залежали від його волі, оскільки був затриманий потерпілим ОСОБА_3 до приїзду працівників поліції.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 заявив, що він повністю визнає свою вину, але при цьому пояснив, що 30.07.2017р. він з товаришем перебував в кафе, вони слухали музику, яка не сподобалась потерпілому. Він в подальшому пішов з кафе, але через деякий час він перебував неподалік вул.Гончара з приводу продажу дитячої коляски ОСОБА_4, де випадково на вулиці Гончара зустрів потерпілого, в них виник конфлікт з потерпілим, зав’язалась боротьба, в ході якої при падінні він схопив збоку на шиї потерпілого ланцюжок та зірвав його. Вказаний ланцюжок він захотів здати до ломбарду. Але потерпілий виявився сильнішим, тому він схопив ОСОБА_2 за ногу та утримував до приїзду поліції. Матеріальні збитки потерпілому наразі погашені.

Отже, фактично ОСОБА_2 визнав свою провину в умисному відкритому заволодінні майна потерпілого тільки частково, оскільки в своїх показах обвинувачений наполягав на тому, що він випадково в ході падіння зірвав ланцюжок з шиї потерпілого.

Незважаючи на те, що обвинувачений фактично визнав свою вину тільки частково, його винність у скоєнні інкримінованого йому злочину за фактичних обставин, які викладені у вироку, повністю підтверджується нижченаведеними поясненнями учасників процесу та наступними письмовими доказами, які були досліджені в судовому засіданні:

- показаннями потерпілого ОСОБА_3, який пояснив суду, що 30 липня 2017 року він зранку в кафе «Рибка» випив приблизно 150 гр. горілки, оскільки був «День флоту», а потім пішов додому. Коли він по вул.Гончара підходив до свого будинку, то відчув в районі шиї ззаду ривок за ланцюжок, який одразу не порвався. Він одразу повернувся, та побачив, як раніше незнайомий йому ОСОБА_2 знову рвонув за ланцюжок. Потерпілий схопив ОСОБА_2, в них виникла боротьба, внаслідок чого потерпілий отримав подряпини ліктей та колін. При цьому ланцюжок порвався та впав на землю. Він схопив обвинуваченого за ногу та став лежачі його утримувати, обвинувачений намагався вирватись, підбігли люди, а потім під’їхала поліція. З обвинуваченим він раніше знайомим не був, в кафе не спілкувався і не бачився. Обвинуваченого простив, той йому компенсував спричинені матеріальні збитки, просить обвинуваченого суворо не карати та волі не позбавляти;

- показаннями свідка ОСОБА_5, яка пояснила суду, що 30.07.2017р. вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 їхала на машині по вул.Гончара та побачила, як біля перехрестя лежить потерпілий ОСОБА_3 та тримає за ногу обвинуваченого ОСОБА_2 Вказані особи їм раніше не були знайомі. При цьому ОСОБА_2 намагався вирватись, а ОСОБА_3 лежачи утримував його за ногу. Вони підійшли і побачили, що на землі поряд лежав порваний ланцюжок, а потерпілий ОСОБА_3 заявив, що ОСОБА_2 намагався зірвати з нього ланцюжок. Ланцюжок був масивний, який важко розірвати з одного разу. ОСОБА_5 одразу викликала поліцію, і вони з її чоловіком залишились чекати приїзду співробітників поліції. Навкруги було багато людей;

- аналогічними поясненнями, які надав суду свідок ОСОБА_6;

- поясненнями свідка ОСОБА_7, який пояснив суду, що 30.07.2017р. на «День флота» приблизно в 10-00 годин він їхав на машині по вул.Республіканській в бік вул.Гончара. Неподалік від вказаного перехрестя він побачив, як раніше незнайомий йому ОСОБА_2 підбіг ззаду до потерпілого ОСОБА_3 та рвонув його в районі шиї, від чого ОСОБА_3 обернувся, але ОСОБА_2 дернув ще один раз, внаслідок чого обірвався ланцюг у ОСОБА_3, зав’язалась боротьба, в ході якої вони впали на землю. ОСОБА_7 також пояснив, що він припарковав машину неподалік, та коли підійшов до місця події, то побачив, що ОСОБА_3 вже лежав на землі та тримав за ногу ОСОБА_2, а рядом лежав розірваний ланцюжок. У ОСОБА_3 були подряпані лікті та коліна;

- поясненнями свідка ОСОБА_4, яка пояснила суду, що вона знає обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки він в липні 2017 року хотів продати їй дитячу коляску. Наприкінці липня цього ж року, точну дату свідок не пам’ятає, вони по телефону домовились, що він прийде до неї додому за адресою: АДРЕСА_1, та вони обговорять умови продажу коляски. Цей будинок розташований неподалік від перехрестя вулиць Республіканська та Гончара, тобто від місця злочину. Обвинувачений ОСОБА_2 до неї прийшов, але її вдома не було, в квартирі була тільки її донька. В подальшому вона відмовилась від цієї угоди, оскільки її син придбав коляску в іншому місті;

- протоколом огляду місця події від 30.07.2017р., в якому зазначено, що місцем події є перехрестя вулиць Республіканська та Гончара, з якого вилучений розірваний ланцюжок з двох фрагментів та хрестик з жовтого металу, та доданими до нього фототаблицями (а.с.76-77, 81-90);

- висновком судово-медичної експертизи № 1947 від 02.08.2017р., згідно якого садна у проекції грудино-ключичного зчленування праворуч, лівого і правого ліктьових суглобів, правового і лівого колінних суглобів у ОСОБА_3 самі по собі кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (а.с.79-80).

Суд критично відноситься до показань обвинуваченого в тій частині, де він оспорює вчинення ним умисного злочину із застосування ривка ланцюга ззаду потерпілого та наполягає на випадковому зриванні ланцюга в ході боротьби з потерпілим. Зазначена позиція обвинуваченого спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були безпосередніми очевидцями злочину, ці свідчення є логічними і послідовними та узгоджуються між собою та з письмовими доказами, які були зазначені раніше.

Зазначену позицію обвинуваченого суд розцінює як спосіб уникнути від передбаченої законом відповідальності.

Аналізуючи об’єктивну та суб’єктивну сторону вчиненого ОСОБА_2 злочину суд зазначає, що відповідно до п.п.4, 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину. Під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються частиною другою статті 186 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.

Отже, ОСОБА_2 намагався відкрито протиправно заволодіти майном потерпілого, але реальної можливості розпоряджатися чи користуватися ним не мав, оскільки його дії були одразу припинені потерпілим. Тому дії обвинуваченого слід розглядати як незакінчений замах на вчинення грабежу. При цьому суд вважає, що обвинувачений застосовував насильство до потерпілого з метою доведення до кінця грабежу, тому застосоване до потерпілого насильство, разом із повторністю, також є кваліфікуючою ознакою вчиненого ОСОБА_2 грабежу.

Таким чином, суд вважає пред’явлене ОСОБА_2 обвинувачення доведеним і кваліфікує його дії за ч.3 ст.15 – ч.2 ст.186 КК України як незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчинене повторно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини які пом’якшують та обтяжують покарання, і дані, що характеризують особу обвинуваченого.

Згідно ст.12 КК України вказаний злочин є тяжким злочином.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості злочину, скоєного обвинуваченим, добровільне відшкодування матеріальних збитків потерпілому, що визнається судом як обставина, що пом’якшує покарання, рецидив злочину, що визнається судом як обставина, яка обтяжує покарання, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, одружений та має на утриманні малолітню дитину (а.с.100), відсутність матеріальних претензій з боку потерпілого та його прохання суворо не карати обвинуваченого, а також враховуючи особу обвинуваченого, який перебуває на диспансерному обліку в ЗОКНД з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання психостимуляторів та опіатів, синдром залежності (а.с.99), раніше неодноразово судимий, в т.ч. з реальним відбуттям покарання в місцях позбавлення волі за злочини проти власності та у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, отже на шлях виправлення не став, не працює та легальних доходів не має.

З урахуванням викладених обставин суд вважає, що обвинувачений є особою із стійкою антисоціальною направленістю, тому виправлення обвинуваченого можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства з реальним відбуттям покарання в місцях позбавлення волі. Але при цьому, з урахуванням викладених обставин та позиції потерпілого, який на суворому покаранні не наполягає та просить обвинуваченого не позбавляти волі, враховуючи відшкодування збитків потерпілому та наявність дитини на утриманні обвинуваченого, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі у мінімальному розмірі в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.186 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлений. Судові витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому до набуття чинності вироку суд вважає за необхідним залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 – ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у вигляді ЧОТИРЬОХ років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його фактичного затримання – з 01 серпня 2017 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання чинності вироку залишити без змін - у вигляді тримання під вартою.

Речові докази:

- золотий ланцюг з хрестиком, переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3 – залишити власнику в користування;

- зв’язку ключів, передану на відповідальне зберігання дружині підозрюваного ОСОБА_8 - залишити власнику в користування;

- кофту чорного кольору та шоколадку «Roshen», які знаходяться в камері схову Заводського ВП Дніпровського ВПГУНП в Запорізькій області - знищити.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суду міста Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженими, які перебувають під вартою, протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сінєльнік