РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

1 жовтня 2009 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

                              головуючого - судді             Манька М.В.  

при секретарі                       Вікторжевському О.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сміла цивільну справу за позовом   ОСОБА_1   до   закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанку», філії «Черкаське головне регіональне управління «Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»   про захист прав споживача, -

встановив:  

10 жовтня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № CSS0GA00000272 ( надалі – «договір» ) за яким банк видав позивачці споживчий кредит у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 219240 грн. на  наступні цілі – 176400 грн. на споживчі цілі, 42840 грн. на сплату страхових платежів строком на 20 років зі сплатою щомісячних відсотків у розмірі 1,25 % на суму залишку заборгованості за кредитом (15 % річних).

В кінці лютого 2009 року під час проведення чергової плати за користування кредитом працівники банку повідомили позивачку про те, що банк в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку за користування кредитом і на даний час вона становить 27% на рік. Письмових повідомлень від банку про підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку ОСОБА_1 не отримувала.

Посилаючись на ці обставини, позивачка звернулася в суд та просить визнати підвищення відповідачем відсоткової ставки за користування кредитом в односторонньому порядку недійсним та зобов’язати банк здійснити перерахунок відсоткової ставки за користування кредитом у відповідності з первісними умовами договору.  

Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що кредитний договір передбачає підвищення банком в односторонньому порядку відсоткової ставки, про що було відомо позивачці. Крім того зміна відсоткової ставки проведена лише в зв'язку з економічною кризою в державі, різким підвищенням курсу долару США та зміні облікової ставки НБУ, що мало суттєвий вплив на кредитні ресурси банку.

Позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що кредитний договір № CSS0GA00000272 у п. 2.3.1 дійсно передбачав збільшення в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, про що було відомо позивачці в момент підписання договору. Проте Законом України від 12 грудня 2008 року, який набрав чинності з 9 січня 2009 року, були внесені відповідні зміни в ЦК України та ст. 55 ЗУ „Про банки та банківську діяльність” згідно яких: ст. 10561 ЦК України – встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку та умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, ст. 55 ЗУ - банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу, за винятком випадків, встановлених  законом.  

Представник відповідача погоджується про те, що відсоткова ставка в односторонньому порядку банком підвищувалася двічі, перший раз з 26 жовтня 2008 року до 16.08 % річних, а другий раз з 1 лютого 2009 року до 25.48 % річних та стверджує, що перше підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку відбулося в межах умов кредитного договору і жоден нормативний акт не забороняв банку зробити це.

Твердження представника відповідача спростовується статтею 651 ЦК України, яка передбачає, що змінити або розірвати договір, якщо згода сторін про це не досягнута, можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і лише при наявності певних підстав.

Посилання представника відповідача на ст. 53 ЗУ „Про банки та банківську діяльність” банку, яка забороняє встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку є помилковим, оскільки вимоги цієї статті направлені на недопущення обмеження конкуренції та монополізації умов надання банківських послуг, і не є підставою для зміни умов конкретного договору через економічну кризу в цілому. Крім того, відповідачем не надано доказів, що відсоткова ставка за даним оспорюваним договором є нижчою від собівартості банківських послуг в цьому банку.

Про те, що позивачка отримувала чи не отримувала повідомлення від банку про підвищення відсоткової ставки за користування кредитом в односторонньому порядку, суд вважає, що при вирішенні даного спору це принципового значення не має і предметом спору бути не може, оскільки цей факт свідчить лише про те, чи виконав відповідач умови п.2.3.1 договору про те, що протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки банк надсилає письмове повідомлення позичальникові і отримання позичальником цього повідомлення права змінювати в односторонньому порядку відсоткову ставку відповідачу не надавало.

З відповідача на користь держави необхідно стягнути 51 грн. судового збору.

На підставі ст. ст. 5, 23, 215, 651, 10561, 1058, 1060 ЦК України, ст.ст. 47, 53, 55 ЗУ „Про банки та банківську діяльність”, ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 58 Конституції України, керуючись ст. ст. 10, 59, 60, 213, 215 ЦПК України, суд, -

вирішив  :

Визнати недійсним одностороннє підняття відсоткової ставки  закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з 15 % до 25.48 % річних за кредитним договором № CSS0GA00000272 від 10 жовтня 2007 року, укладеного між ним та ОСОБА_1.

Зобов’язати закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» з 1 лютого 2009 року провести перерахунок відсотків за кредитним договором № CSS0GA00000272 від 10 жовтня 2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 з  розрахунку 15 % річних.

Стягнути із ЗАТ КБ „Приватбанк” на користь держави 51 грн. судового збору, а на користь ОСОБА_1 7 грн. 50 коп. за оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1100 грн. витрат за правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів після подання такої заяви – апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про його оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження – після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

Головуючий  :