Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №329/266/17-ц Головуючий у 1-й інстанції: Ломейко В.В.

Провадження № 22-ц/778/3795/17 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

Суддів: Крилової О.В.

Трофимової Д.А.

при секретарі: Бабенко Т.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Новомихайлівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області про встановлення факту родинних відносин, визначення додаткового строку на прийняття спадщини за законом та визнання права власності на земельну частку (пай),-

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Новомихайлівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області про встановлення факту родинних відносин, визначення додаткового строку на прийняття спадщини за законом та визнання права власності на земельну частку (пай).

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її дідусь ОСОБА_5 На день смерті дідуся спадкоємцем був її батько і син спадкодавця ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. За життя він не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, спадщину не прийняв.

Вважає, що має право на спадщину так як є рідною донькою спадкодавця, а той був рідним сином померлого дідуся. Зазначала, що строк на прийняття спадщини пропустила з поважних причин. Так як на момент смерті діда та батька не знала, що існує спадщина у вигляді земельної ділянки, а дізналась лише в середині січня 2017 року від посадових осіб Новомихайлівської сільської ради.

Враховуючи вищевикладене просила суд встановити факт родинних відносин та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну частку (пай) розміром 8,01 га, що посвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 в КСП Леніна Чернігівського району Запорізької області, виданого на ім'я ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2017 року позов задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, доводиться ОСОБА_4 рідним дідусем.

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом право власності на земельну частку розміром 8,01 га, що посвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 в КСП Леніна Чернігівського району Запорізької області, виданого на ім'я ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, керівник Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В силу ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.8), ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після його смерті відкрилась спадщина і у склад спадкової маси входить земельна частка (пай) розміром 8.01. умовних кадастрових гектарів, що посвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 КСП Леніна Чернігівського району Запорізької області, виданого на підставі розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації від 29.12.1997 року за №459.

Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, згідно даного витягу ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_4 (а.с.9), факт того, що ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_4 також підтвердили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.10), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Він не звертався до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини, і спадщину не приймав.

Згідно свідоцтва про народження (серії НОМЕР_5) ОСОБА_3, в графі батько запис: ОСОБА_4 (а.с.11), даний запис підтверджує факт родинних відносин між позивачем та спадкодавцем ОСОБА_4.

Суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку про визнання за ОСОБА_3 права на спірну земельну частку пай у порядку спадкування з законом з огляду на наступне.

Вимогами п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України та ст. 525 Цивільного кодексу УРСР (надалі - ЦК УРСР) часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

На час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами (ст. 549) було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, зокрема вступ у володіння та управління спадковим майном або подання до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого ст. 549 ЦК УРСР шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.

Отже, норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з якими цей Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 -531 ЦК УРСР.

Таким чином, до правовідносин, що склались у даному випадку, застосовуються положення ЦК УРСР, оскільки спадщина на спірну земельну ділянку відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року та не була прийнята у встановленому законом порядку.

Суд, дійшов помилкового висновку про успадкування ОСОБА_4 права на земельну частку пай у порядку спадкової трансмісії.

Вимоги ст. 1276 ЦК України застосовуються у випадку, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

З аналізу цієї статті у сукупності із ст. 1270 ЦК України вбачається, що спадкоємець за життя повинен вчинити дії щодо прийняття спадщини у продовж шести місяців після її відкриття, і лише якщо він помер у вказаний проміжок часу можливо застосувати спадкову трансмісію.

З огляду на те що батько позивача - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тобто більше ніж через 14 років після відкриття спадщини, у районного суду не було правових підстав для застосування у даній справи вимог ст. 1276 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 529 ЦК УРСР онуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Приймаючи до уваги те, що на час відкриття спадщини (ІНФОРМАЦІЯ_1) батько позивача - ОСОБА_4 був живим, та за життя спірну спадщину у порядку, передбаченому ст. 549 ЦК УРСР не прийняв, то право у ОСОБА_4 на спадкове майно у вигляді земельної частки (паю) площею 8,01 умовних кадастрових гектари, що посвідчується сертифікатом серії НОМЕР_6 не виникло. Інших правових підстав набуття онуками права на спадкове майно розділом VII ЦК УРСР не передбачено.

Враховуючи наведене, позивач взагалі не мала права на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_5

Окрім того, у порушення ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР суд визнав право власності на спадкове майно, що насправді не було прийнято (не набуто) позивачем.

Так, відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР встановлено, що діями, що свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем визнається, якщо останній фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Натомість суд першої інстанції встановивши, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась, незаконно визнав за ОСОБА_4 право власності на земельну частку (пай). Прийняття спадщини шляхом вступу осіб в управління або володіння спадковим майном судом також не встановлено.

Більш того, суд при ухваленні рішення не звернув увагу на недодержання позивачем обов'язкової процедури оформлення прав на спадкове майно.

Статтею 560 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З вищенаведеного вбачається, що позивач, не прийнявши спадщину та не вживши для цього жодних дій, звернулась до суду з даним позовом.

У відповідності до вимог ст..88 ЦПК України з позивача підлягає стягненню понесені судові витрати за подання апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307,309,317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області - задовольнити.

Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2017 року у цій справі - скасувати, ухвалити нове рішення за яким:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Новомихайлівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області про встановлення факту родинних відносин, визначення додаткового строку на прийняття спадщини за законом та визнання права власності на земельну частку (пай) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області понесені судові витрати в розмірі 2112 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: