Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №336/7357/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Жупанова І.Б.

Провадження № 22-ц/778/2244/17 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«05» грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Подліянової Г.С.,

Маловічко С.В.,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив військову службу з 01.09.1969 року по 02.10.1993 рік.

При виконанні службового обов'язку в нього розвинулись хвороби: ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги ІІ ФК, постінфарктний кардіосклероз (2008 р.), персистуюча форма фібриляції передсердь, пароксизм від 25.04.2016 р., 29.04.2016 р., гіпертонічна хвороба 3 стадії, ІІІ ступеня, ризик дуже високий, СН ІІА зі зниженою систолічною функцією лівого шлуночка, двостороння хронічна сенсо-невральна туговухість, дисциркуляторна енцефалопатія І-ІІ ст., вестибуло-атактичний та цефалічний синдром, хронічний гастродуоденіт (1984 р.), наслідки перенесеної нейроінфекції (1983 р.), остеохондроз шийно-грудного відділу хребта (1983 р.0, кохлеарний неврит (1980 р.). У 2008 році перенесено інфаркт міокарда, підвищення АТ з 1993 року до 190/100 мм. рт. ст. Погіршення стану 25.04.2016 року.

Після проходження військової служби він отримав значні чисельні захворювання, які турбують його і по сьогоднішній день. Внаслідок захворювань він часто перебував на лікарняних, проходив чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

У зв'язку з зазначеними захворюваннями його щоденно турбують головні болі, часто виникає запаморочення, похитування при ходінні, погіршення пам'яті, зору, слуху, працездатності, порушення сну, нудота, загальний озноб, тощо.

Крім того, він хворіє на невроз, який розвинувся внаслідок сильного хвилювання під час проходження служби, де велися бойові дії, він неодноразово проходив лікування в неврологічному відділі та психоневрологічному диспансері. Лікування дає йому лише тимчасові полегшення, потім він знову відчуває сильний психологічний дискомфорт, страх та тривогу. Наслідками такого перехвилювання є нестабільний артеріальний тиск, який постійно та різко підвищується.

Він страждає на безсоння, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування.

Вважає, що у зв'язку з неможливістю відновити свій стан здоров'я йому завдана моральна шкода в розмірі 100 000 грн.

Оцінюючи завдану йому моральну шкоду виходить з тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, а також з фізичного та фактичного значного погіршення стану здоров'я.

На підставі зазначеного просив стягнути з Міністерства оборони України на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права,просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Заперечуючи проти судового рішення Міністерство оборони зазначає, що судом не досліджувалося питання отримання позивачем захворювання, доказів що воно сталося з вини відповідача не надано. Також відповідач зазначає, що військовослужбовці, які отримали інвалідність мають численні пільги, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування, а відтак компенсація моральної шкоди вже врахована у чинному законодавстві про їх соціальний захист.

Такі доводи відповідача є безпідставними.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу у період з 01.09.1969 року по 02.10.1993 року.

Під час проходження військової служби він отримав низку захворювань: ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги ІІ ФК, постінфарктний кардіосклероз (2008 р.), персистуюча форма фібриляції передсердь, пароксизм від 25.04.2016 р., 29.04.2016 р., гіпертонічна хвороба 3 стадії, ІІІ ступеня, ризик дуже високий, СН ІІА зі зниженою систолічною функцією лівого шлуночка, двостороння хронічна сенсо-невральна туговухість, дисциркуляторна енцефалопатія І-ІІ ст., вестибуло-атактичний та цефалічний синдром, хронічний гастродуоденіт (1984 р.), наслідки перенесеної нейроінфекції (1983 р.), остеохондроз шийно-грудного відділу хребта (1983 р.0, кохлеарний неврит (1980 р.). У 2008 році перенесено інфаркт міокарда, підвищення АТ з 1993 року до 190/100 мм. рт. ст. Погіршення стану 25.04.2016 року.

24.06.2009 року ОСОБА_3 була встановлена ІІ група інвалідності в зв'язку з хворобою, яка отримана в період проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія АД №121622 (а.с. 8).

Статтею 17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011 від 20.12.1991 року визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться в установленому законодавством порядку.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ст. ст. 23, 1167 ЦК України).

Враховуючи, що позивачу встановлено 2 групу інвалідності, яка є наслідком захворювання, отриманого в період проходження військової служби, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що у позивача виникло право вимагати відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до вимог статті 3 Закону України № 875 від 21.03.1991 року "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Згідно з пунктом 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, саме медико-соціальні експертні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.

Як вказують пункти 12, 13 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Відтак суд правильно зазначив, що з огляду на чинне законодавство, виключно медико-соціальною експертною комісією встановлюється причина і час настання інвалідності, а отже МСЕК в межах своєї компетенції зробила висновок щодо пов'язаності хвороби з проходженням позивачем військової служби.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671, яке діє на час вирішення судом спору, встановлено, що Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

До повноважень Міністерства оборони України підпунктами 81, 82 пункту 4 Положення віднесено здійснення заходів, спрямованих на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних Сил, особам, звільненим у запас або відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки; здійснення відповідно до законодавства правового і соціального захисту військовослужбовців, резервістів Збройних Сил, військовозобов'язаних, призваних на збори, членів їх сімей та працівників Збройних Сил;

Тому суд першої інстанції зробив правильний висновок, що обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Немає підстав вважати, що суд першої інстанції неправомірно поклав обов'язок відшкодовувати шкоду на відповідача в справі.

Відтак виходячи з положень статті 23 ЦК України, та оцінивши надані сторонами доводи щодо сутності та змісту і розміру моральної шкоди, суд першої інстанції в межах своєї компетенції визначив такий розмір, виходячи з засад розумності та справедливості.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про неправильне застосування судом при розгляді справи норм матеріального права або про таке порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 318, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: