Справа № 454/1066/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2017 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

при секретарі Коваль Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до ОСОБА_1 про повернення коштів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 21 631,80 грн., мотивуючи тим, що 28.03.2016 року видано наказ ГУ ДФС у Львівській області №288 «Про встановлення посадових окладів працівникам ГУ ДФС у Львівській області», згідно якого здійснено перерахунок посадових окладів з 01.12.2015 року було здійснено працівникам, які станом на березень 2016 року були звільнені з подальшим виходом на пенсію у грудні 2015 року, в тому числі і ОСОБА_1 В результаті зазначеного перерахунку, станом на 31.03.2016 року у відповідача виникла дебіторська заборгованість перед ГУ ДФС у Львівській області у сумі 21 631,80 грн. 12.04.2016 року ОСОБА_1 було повідомлено про виникнення заборгованості та запропоновано повернути кошти в касу ГУ ДФС у Львівській області. Однак, належним чином відповідач не відреагував.

У запереченні на позовну заяву відповідач зазначив, що дії позивача по проведенню перерахунку посадових окладів та заробітної плати, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по заробітній платі перед позивачем у сумі 21 631, 80 грн. є неправомірними, так як грубо суперечать вищевказаним нормам КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», а відтак наказ №288 від 28.03.2016 року було видано без будь-якої правової підстави, будь-якого правового обґрунтування, повноважень, компетенції без дотримання принципу рівності перед законом. Просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав суду клопотання в якому просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі. У поданій заяві просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані суду докази в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи встановлено, що наказом начальника ГУ ДФС у Львівській області №288 від 28.03.2016 року «Про встановлення посадових окладів працівникам Головного управління ДФС у Львівській області», заступнику начальника управління-начальнику відділу організації викриття економічних злочинів ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад 2210 грн.

Внаслідок прийняття зазначеного наказу було зменшено посадові оклади та проведено відповідний перерахунок, в результаті чого у ОСОБА_1Я виникла заборгованість по заробітній платі перед позивачем, яка станом на 31.03.2016р. становить 21 631,80 грн.

При цьому, ОСОБА_1 було звільнено з податкової поліції наказом начальника ГУ ДФС у Львівській області №421-о від 30.12.2015 року, тобто з 31.12.2015 року відповідач не являвся працівником і не перебував в трудових відносинах з ГУ ДФС у Львівській області.

Як видно зі змісту наказу начальника ГУ ДФС у Львівській області№288 від 28.03.2016 року «Про встановлення посадових окладів працівникам Головного управління ДФС у Львівській області», посадові оклади встановлено саме працівниками ГУ ДФС у Львівській області, тобто особам, які перебувають у трудових відносинах з позивачем на момент видачі наказу.

Крім того, у вищевказаному наказі не наведено жодного нормативного обґрунтування щодо повноважень і компетенції ГУ ДФС у Львівській області встановлювати посадові оклади особам, які не перебувають в трудових відносинах з позивачем, що свідчить про відсутність таких повноважень та компетенції.

Статтею 127 КЗпП України передбачено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3,5,6 статті 36 і пунктах 1,2 і 5 статті 40цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Тобто, з наведеної норми Закону випливає, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись лише у випадках, передбачених законодавством України і з працівників, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем.

Крім того, згідно ст.129 КЗпП України, не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.

У відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Львівського окружного суду від 28.11.2016 року у справі №813/3339/16 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС у Львівській області №288 від 28.03.2016 року в частині п.1.11 стосовно встановлення заступнику начальника управління-начальнику відділу організації викриття економічних злочинів ОСОБА_1 посадового окладу в розмірі 2210 грн., визнано протиправними дії ГУ ДФС у Львівській області щодо проведення перерахунку посадового окладу та заробітної плати на підставі наказу від 28.03.2016 року №288, внаслідок чого виникла заборгованість у ОСОБА_1 в розмірі 21631, 80 грн., зобов»язано ГУ ДФС у Львівській області відкликати грошовий атестат від 05.04.2016р. №13 з ГУ ПФ України у Львівській області, та повідомити про дійсність грошового атестату №4 від 12.01.2016 року. Дана постанова суду набрала законної сили.

Згідно, п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отож, враховуючи вищенаведене, зважаючи на те, що наказ ГУ ДФС у Львівській області №288 від 28.03.2016 року «Про встановлення посадових окладів працівникам Головного управління ДФС у Львівській області» в частині п.1.1 щодо встановлення заступнику начальника управління-начальнику відділу організації викриття економічних злочинів ОСОБА_1 посадового окладу в розмірі 2210 грн.. визнано протиправним і скасовано, суд вважає, що перерахунок, в результаті якого у ОСОБА_1 виникла заборгованість по заробітній платі перед позивачем, в розмірі 21 631,80 грн. було проведено безпідставно, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України,суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до ОСОБА_1 про повернення коштів -відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд протягом десяти днів з часу отримання копії рішення.

Головуючий: Т. В. Струс