Справа 206/4373/17

Провадження 2/206/1132/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2017 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі :

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

за участю секретаря Соловйової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ :

16 серпня 2017 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, який з урахуванням останніх уточнень від 23 жовтня 2017 року, обґрунтувала тим, що 04 квітня 2003 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2. Проживаючи однією сім’єю, вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство і на спільні кошти у період шлюбу купили: автомобіль марки «FORD TRANSIT», номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску та автомобіль марки «VOLKSWAGEN TFANSPORTER», номерний знак AE7417НM, 1999 року випуску, які перебувають у їх спільній сумісній власності. Шлюб між ними було розірвано рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2016 року та саме і з цієї дати були фактично припинені шлюбні стосунки. Угоди про поділ спільного майна при розірванні шлюбу вони не досягли. З відповіді РСЦ МВС в Дніпропетровській області МВС України їй стало відомо, що автомобіль марки «VOLKSWAGEN TFANSPORTER», номерний знак AE7417НM, 1999 року випуску, без її згоди було знято з реєстрації за відповідачем та зареєстровано на нового власника. Вказані обставини стали причиною звернення до суду з вказаним позовом, в якому позивач просить суд визнати спільною сумісною власністю та визначити рівні частки у спільній сумісній власності на автомобіль марки «FORD TRANSIT», державний номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску, та автомобіль марки «VOLKSWAGEN TFANSPORTER», номерний знак НОМЕР_2, 1999 року випуску, визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобіля марки «FORD TRANSIT», державний номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску та стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 84667,50 гривень за 1/2 частину автомобіля марки «VOLKSWAGEN TFANSPORTER», номерний знак НОМЕР_2, 1999 року випуску.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що 07 липня 2016 року сторони фактично припинили шлюбні відносини, а тому шлюб до його розірвання за рішенням суду носив суто формальний характер. Автомобіль «VOLKSWAGEN TFANSPORTER», номерний знак НОМЕР_2, 1999 року випуску, було придбано відповідачем 10 серпня 2016 року, тобто після фактичного припинення шлюбних відносин за кошти, які він сам взяв у борг у своїх родичів. Крім того, на час розлучення між сторонами було досягнуто усіх домовленостей щодо поділу спільного майна придбаного під час шлюбу.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Суд встановив, що позивач та відповідач 04 квітня 2003 року зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Самарського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис №82 (а.с.8).

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 листопада 2016 року шлюб, укладений між позивачем та відповідачем, розірвано. Вказане рішення суду набрало законної сили 22 листопада 2016 року (а.с.84-86).

З вказаного рішення суду вбачається, що з позовом про розірвання шлюбу зверталась ОСОБА_1 та під час розгляду справи суд своєю ухвалою від 15.07.2016 надавав сторонам строк для примирення, після спливу якого шлюб було розірвано.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України в п. п. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

В судовому засіданні встановлено, що під час перебування у шлюбі, за відповідачем було зареєстровано право власності на автомобіль марки «FORD TRANSIT», номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску, свідоцтво про реєстрацію СХХ № 271514 від 03.09.2014 року (реєстрація відбулася 03.09.2014) та автомобіль марки «VOLKSWAGEN TFANSPORTER», номерний знак AE7417НM, 1999 року випуску, свідоцтво про реєстрацію СХО № 442315 від 10.08.2016 року (реєстрація відбулася 10.08.2016) (а.с.29).

В цій же довідці зазначено, що автомобіль марки «VOLKSWAGEN TFANSPORTER», номерний знак AE7417НM, 1999 року випуску був перереєстрований на нового власника 07.09.2016 року, а саме на матір відповідача ОСОБА_3, про що свідчить також копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.79).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що її син ОСОБА_2 попросив у неї в борг під розписку кошти у розмірі 2700 доларів на придбання автомобіля. На початку серпня 2016 року він придбав автомобіль Фольцваген білого кольору. Вони домовились, що автомобіль оформлять на неї, а кошти він поверне пізніше за можливості. Проте автомобіль він оформив спочатку на себе, а потім 07 вересня 2016 року переоформили на неї. З її слів, позивач пішла від ОСОБА_2 влітку або восени, чітко вказати не може, так як відносини між її сином та позивачкою погіршувалися кілька разів. Автомобіль Форд Транзит у них був 3-4 роки тому, де він зараз, вона не знає. Гроші за борговою розпискою їй досі не повернуті.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що він 04 серпня 2016 року зайняв братові ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1500 доларів для купівлі автомобіля Фольцваген Транспортер. Ці кошти він повернув йому в березні 2017 року. Автомобіль стоїть на вулиці, ним користується його брат та дає користуватись і йому. Кому належить цей автомобіль йому не відомо. У 2016 році у брата з дружиною були погані стосунки та бувало, що вони жили окремо. Восени 2016 року він допомагав позивачі перевозити речі від чоловіка.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що йому відомо, що відповідач брав у матері в борг грошові кошти у розмірі 2700 доларів та у двоюрідного брата ОСОБА_4 теж якусь суму на придбання автомобіля Фольцваген Транспортер. Вони хотіли зареєструвати автомобіль на маму, але спочатку зареєстрували на відповідача, оскільки автомобіль купували в Запорізькій області. Пізніше автомобіль було перереєстровано на його матір. Раніше позивач з його братом відповідачем - ОСОБА_2 проживали по вул. Дачній в одному дворі з ними. Від брата позивач вона пішла у 2016 році, але до придбання автомобіля Фольцваген Транспортер. З метою уникнення конфлікту з поділу майна, двоюрідний брат ОСОБА_4 допоміг позивачці перевезти свої речі та вже на протязі 2017 року він вже її не бачив.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 63 СК України , дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 66 СК України, подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності. Правовідносини щодо поділу спільного майна подружжя регулюються ст. 69 СК України, відповідно до якої дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

В судовому засіданні відповідач заперечував щодо придбання автомобіля «VOLKSWAGEN TFANSPORTER» під час шлюбу, оскільки автомобіль було придбано 10 серпня 2016 року (хоча і до розірвання шлюбу за рішенням суду), але після фактичного припинення шлюбних відносин. Також відповідач наголошував на тому, що автомобіль було придбано за його особисті кошти, які він займав у родичів.

Проте, суд не може погодиться такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Під час розгляду справи суд встановив, що після звернення позивачки ОСОБА_1 до суду з позовом про розірвання шлюбу (07 липня 2016 року), сторони продовжували проживати спільно та сумісно вели господарство фактично до ухвалення рішення по справі про розірвання шлюбу, тобто до 11 листопада 2016 року.

Такий висновок суд заснований на тому, що під час розгляду справи про розірвання шлюбу, суд своєю ухвалою від 15.07.2016 надавав сторонам строк для примирення та лише після його спливу шлюб було розірвано (11.11.2016).

Ці обставини узгоджуються і з дослідженою в судовому засіданні постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2016 року, з якої вбачається, що 14 жовтня 2016 року відповідач ОСОБА_2 вчинив сімейну сварку з позивачем ОСОБА_1 за адресою місто Дніпро, вулиця Дачна, 15, де вони і проживали разом (а.с.107).

Про ці обставини також свідчать і пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рамках цієї адміністративної справи (а.с.108-109), що у своїй сукупності переконує суд в тому, що на момент придбання відповідачем та подальшого відчуження своїй матері - автомобілю «VOLKSWAGEN TFANSPORTER», сторони фактично проживали спільно, а тому на цей автомобіль розповсюджується критерій спільного майна подружжя, визначений у ст. 60 СК України.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, встановленні судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ. Факти, встановлені постановою суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язково.

Покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не спростовують факту спільного проживання позивача та відповідача, і не підтверджують фактичне припинення між ними шлюбних стосунків на момент придбання відповідачем автомобілю «VOLKSWAGEN TFANSPORTER», оскільки чітку дату припинення шлюбних відносин між сторонами та саме коли позивачка ОСОБА_1 поїхала назавжди з будинку від відповідача – вони не пам’ятають, а лише згадують, що це було восени 2016 року.

Посилання відповідача на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2016 року про розірвання шлюбу, в якому суд наголошує на припиненні шлюбних відносин з моменту звернення позивача до суду, тобто 07 липня 2016 року, заслуговують на увагу, але ця обставина, в сукупності з іншими наведеними вище доказами, які суд вважає належними та допустимими, не спростовує факт спільного проживання позивач та відповідача (як подружжя та у зареєстрованому шлюбі), до фактичного його розірвання за рішенням суду від 11 листопада 2016 року , яке набрало законної сили 22 листопада 2016 року.

Щодо доводів відповідача з приводу придбання автомобіля «VOLKSWAGEN TFANSPORTER» за власні кошти, необхідно зауважити, що спосіб участі позивача у набутті спірного транспортного засобк, в силу ст. 60 СК України, не є визначальним при встановленні належності майна на праві спільної сумісної власності, оскільки це не залежить від того, що один з подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у п. 22 зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідачем в судовому засіданні було надано звіт про оцінку майна автомобіль марки «VOLKSWAGEN TFANSPORTER», номерний знак AE7417НM, 1999 року випуску, згідно якого ринкова вартість зазначеного транспортного засобу станом на 14 листопада 2017 року становить 111249,00 гривень (а.с.52-81).

Як зазначено у ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За змістом ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

В судовому засіданні встановлено, що ніякої домовленості щодо розподілу майна між позивачем та відповідачем не існує, шлюбний договір між ними не укладався, отже майно, що було придбано ними за час шлюбу, а саме: автомобіль марки «FORD TRANSIT», номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску, та автомобіль марки «VOLKSWAGEN TFANSPORTER», номерний знак AE7417НM, 1999 року випуску, в силу ст. 60 СК України, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Статтею 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Ураховуючи положення приведених норм, суд вважає, що право спільної сумісної власності сторін безумовно розповсюджується на спірні автомобілі. Автомобілі були придбаний у період шлюбу, не є річчю індивідуального користування, що є підставою для такого висновку суду.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності

У відповідності з ч. 1 ст. 70 СК України під час поділу майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна жінки та чоловіка рівні, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, позивач об’єктивно має право на 1/2 частку автомобіля марки «FORD TRANSIT», номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску, який було придбано 03 вересня 2014 року та зареєстровано за ОСОБА_2 як майно, набуте у період шлюбу.

В силу ч.ч. 1, 2, 4 ст. 71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 364 ЦК України , якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Зважаючи на те, що спірний автомобіль марки «VOLKSWAGEN TFANSPORTER», номерний знак AE7417НM, 1999 року випуску, не може бути поділений в натурі, між сторонами не існує домовленості щодо його поділу, а позивач згодна отримати грошову компенсацію за свою частку у спільній власності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 1/2 частку вартості спірного автомобіля відповідно до висновку спеціаліста від 14 листопада 2017 року, а саме 55624,50 гривень (111249,00 ? 2 = 55624,50).

Суд, вирішуючи суму компенсації з боку відповідача на користь позивача, приймає до уваги не висновок про оцінку майна, наданий представником позивача, а саме висновок про оцінку майна, складений 14 листопада 2017 року, який надав відповідача, оскільки його проведено з безпосереднім оглядом та ідентифікацією автомобіля марки «VOLKSWAGEN TFANSPORTER», а тому він являється більш об’єктивним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

У відповідності з абз. 4 ст. 13, абз.абз. 2, 4 ст. 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Таким чином, розглядаючи позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, у відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України, з'ясувавши мету звернення позивача до суду, юридичну природу виниклих правовідносин, оцінивши надані докази та документи у їх сукупності з врахуванням зазначених норм Конституції України та вимог законодавства України, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 4 – 8, 10, 11, 57 – 60, 88, 208, 209, 212 – 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності – задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки «FORD TRANSIT», державний номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_3 та автомобіль марки «VOLKSWAGEN TFANSPORTER», номерний знак НОМЕР_2, 1999 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_4.

Визначити за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рівними частки у спільній сумісній власності – кожному по 1/2 частині автомобіля марки «FORD TRANSIT», державний номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_3 та автомобіль марки «VOLKSWAGEN TFANSPORTER», номерний знак НОМЕР_2, 1999 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_4.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5), право власності на ? частину автомобіля марки «FORD TRANSIT», державний номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_3.

Стягнути з ОСОБА_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_6) компенсацію у розмірі 55624,50 гривень за ? частину автомобіля марки «VOLKSWAGEN TFANSPORTER», номерний знак НОМЕР_2, 1999 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_4.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_6) на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 1112,48 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Самарський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук