Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 688/2164/17

Провадження № 22-ц/792/1937/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Грох Л.М., Купельського А.В.

секретар Гриньова А.М.

з участю : позивача, її представника, відповідача

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 688/2164/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Шепетівської райдержадміністрації Хмельницької області про позбавлення батьківських прав.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказувала, що 26 січня 2013 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_2 року в них народилася дочка ОСОБА_4, проте спільне життя з ОСОБА_2 не склалося, оскільки відповідач постійно вчиняв сварки у сім'ї неодноразово ображав та бив її. Відносини між ними припинилися, коли доньці не було одного року, тобто з кінця 2013 року вони вже не проживали разом. На даний час відповідач за вчинення чергового злочину відбуває покарання у Літинській виправній колонії - 123 Вінницької області. Позивач зазначала, що на теперішній час одружена, створила нову сім'ю, в якій проживає і виховується ОСОБА_3, біологічний батько дитини не цікавиться життям доньки, не спілкується з нею, тому вона взагалі його не пам'ятає.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено, попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої дитини : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків покладено на орган опіки та піклування Шепетівської райдержадміністрації Хмельницької області. ____________________________________________________________________________

Головуюча у першій інстанції - Козачук С.В. Провадження № 22-ц/792/1937/17

Доповідач - Костенко А.М. Категорія № 52

ОСОБА_1 не погодилася з таким рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не прийнято до уваги, що вони з відповідачем після реєстрації шлюбу прожили лише тиждень, після народження доньки, ОСОБА_2 навіть не забрав їх з пологового будинку, життям доньки від народження відповідач не цікавиться. Після розірвання шлюбу постало питання щодо сплати аліментів, відповідач ухиляється від сплати аліментів, стягнення яких визначено за рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2014 року, жодних коштів на утримання дитини відповідач не надає. Апелянт вважає, що між біологічним батьком дитини та донькою фактично втрачений родинний зв'язок, оскільки дитина жодного разу, за майже 4 роки, взагалі не бачила справжнього батька і не пам'ятає його. Крім того, на даний час донька ОСОБА_3 називає своїм батьком ОСОБА_6, який її любить, піклується про неї, створює всі належні умови для її розвитку, утримує та виховує, ставиться до неї, як до рідної дитини.

Також апелянт вважає, що судом не прийнято до уваги той факт, що ОСОБА_2 неодноразово був засуджений за скоєння тяжких злочинів і може бути потенційно небезпечним як для неї так і для доньки.

За таких обставин, ОСОБА_1 просила скасувати рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 26 січня 2013 року по 30 жовтня 2014 року. Від спільного проживання мають дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Статтею 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» встановлено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року і набрала чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Преамбулою Конвенції визначено, що держави-учасниці беруть до уваги принципи, закладені в Декларації прав дитини, яка прийнята Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року. У відповідності до 6 принципу цієї Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір'ю.

У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно із ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У відповідності до п.п. 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.03.2007, № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Як вбачається із матеріалів справи, після фактичного припинення шлюбних відносин відповідач досить тривалий час не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкувався з дитиною в необхідному обсязі, не виявляв інтересу до її внутрішнього світу, належним чином не приймав участь у її вихованні.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_2 зловживає алкоголем чи вживає наркотичні засоби, а скоєння ним кримінального правопорушення само по особі не може бути безумовною підставою позбавлення батьківських прав.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову в позові в повній мірі відповідають обставинам справи, оскільки, незважаючи на те, що відповідач в певній мірі нехтував своїми батьківськими обов'язками щодо своє дочки ОСОБА_4, що було зумовлено і деякими об'єктивними причинами, а саме відбування покарання в місцях позбавлення волі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що достатні підстави для застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу у виді позбавлення її батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_4 на даний час відсутні. При цьому, суд, правомірно попередив відповідача про необхідність зміни ставлення до дитини.

Крім того, суд звертає увагу, що в разі, якщо відповідач не змінить свого ставлення до дитини, позивач не позбавлена можливості повторно звернутись до суду з аналогічним позовом.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а фактично містять посилання на обставини, вказані в позовній заяві, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги на вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) А.М. Костенко

Судді (підписи) Л.М. Грох

А.В. Купельський

Згідно з оригіналом А.М. Костенко