АПЕЛЯЦІЙНИЙСУДМІСТАКИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №761/43372/16-ц

№ апеляційного провадження № 22-ц/796/11746/2017

Головуючий у суді першої інстанції: О.В. Піхур

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. Поливач

06 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

при секретарі: Горак Ю.М.

за участю осіб:

позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

представників відповідача Поляк О.В.,Сабельнікової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК - Україна», третя особа: генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК - Україна» Калугін Віталій Юрійович про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником ОСОБА_4

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2017 року

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «БНК - Україна», третя особа: генеральний директор ТОВ «БНК - Україна» Калугін В.Ю. про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, через свого представника, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування дійсних обставин справи, невірну оцінку доказів, не з'ясування обставин справи, які суд вважав встановленими.

В обґрунтування зазначила, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову не встановив які саме події на підприємстві викликали досить складну процедуру з'ясування обставин та винесення наказів про накладення доган на неї як головного бухгалтера підприємства. Суд не встановив чи відповідали події тим формулюванням підстав притягнення її до дисциплінарної відповідальності, які викладені в наказах № 72-к від 22.04.2016 року, № 94-к від 30.05.2016 року, №95-к від 30.05.2016 року. Не встановив чи дані накази відповідають вимогам законодавства, а саме ст.ст. 147-149 КЗпП України. Суд при вирішенні спору не врахував, що у неї на утриманні перебуває неповнолітня дитина - син ОСОБА_8, 2002року народження. Також вважає, що суд не довів, що притягнення її до дисциплінарної відповідальності не суперечить вимогам п. 4.17 Посадової інструкції Головного бухгалтера підприємства, не встановив, що її звільнення відбулося без порушення п 2.2.9 Контракту від 21.12.2015 року, в якому вказано, що генеральний директор заздалегідь письмово узгоджує звільнення з зайнятої посади осіб, які займають керівні посади.

Позивач звернула увагу суду на те, що протокол № 16/16 від 01.11.2016 року не перелічений у підставах наказу №214 від 01.11.2016 року та про існування цього протоколу їй стало відомо лише в суді 23.02.2017 року.

Зазначила про те, що допущені нею помилки були виправлені, а проступки не несуть тяжких наслідків, а тому вважає, що її звільнення є незаконним та таким, що суперечить вимогам закону. Вважає помилковим висновок суду про те, що нею пропущено тримісячний строк на пред'явлення вимог про скасування наказів № 72-к від 22.04.2016 року, № 94-к від 30.05.2016 року, №95-к від 30.05.2016 року, на підставі яких її було звільнено відповідно до наказу № 214 від 01.11.2016 року, оскільки такий строк пропущено з поважних причин, які виникли через стан здоров'я, на підтвердження чого вона надала суду належні докази.

Зазначила про те, що судом було порушено норми ст.ст. 25.74,130,158.176,177, 179, 185, 192, ч.7 ст.193, ч.1 ст. 218 ЦПК України, норми ст.ст. 147. 148, 149 КЗпП України, Постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.192 року «Про практику розгляду судами трудових спорів».

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити з викладених підстав.

Представники відповідача Поляк О.В. та Сабельнікова Г.О. у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просили залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Третя особа генеральний директор ТОВ «БНК - Україна» Калугін В.Ю. у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки суду невідомі, будь - яких заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції від третьої особи не надходило. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності третьої осои, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України. Неявка вказаної особи в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухваленого рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову. Суд вважав, що при звільненні позивача на підставі Наказу № 214-к від 01.11.2016 року відповідачем було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, та дійшов висновку, що в діях відповідача відсутнє порушення вимог чинного законодавства при звільненні позивача, а звільнення позивача відповідає чинному трудовому законодавству України.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, згідно Наказу по ТОВ «БНК-Україна» від 01.04.2011р. № 17-к ОСОБА_3 було прийнято на посаду головного бухгалтера з 01.04.2011р. з оплатою згідно зі штатним розписом з місячним випробувальним терміном.

На підставі Наказу № 72к від 01.11.2011р. ОСОБА_3 - головного бухгалтера ТОВ «БНК-Україна» було переведено за її згодою на посаду головного бухгалтера-фінансового директора з 01.11.2011р., а в подальшому на підставі Наказу від 21.05.2012р. № 70-к ОСОБА_3 за її згодою переведено з посади головного бухгалтера-фінансового директора на посаду головного бухгалтера з 21.05.2012р.

За фактом порушення позивачкою правил документообігу, встановленим у Товаристві Наказом ТОВ «БНК-Україна» від 13.04.2016р. № 34 було створено робочу комісію для проведення у період з 13.04.2016р. по 15.04.2016р. службового розслідування.

Згідно Висновку про проведення службового розслідування, затвердженого Генеральним директором ТОВ «БНК-Україна» В.Ю. Калугіним 15.04.2016р. в ході проведення службового розслідування за фактом порушення правил документообігу Комісією було встановлено, що головним бухгалтером ОСОБА_3. було сформовано та подано лист в Головне управління статистики м. Києва від 08.04.2016р. № 547к, при цьому зазначений лист був складений на бланку, який не відповідав затвердженому в Товаристві, що в свою чергу призвело до порушення вимог, передбачених Інструкцією по документообігу, яка є обов'язковою до виконання всіма співробітниками Товариства та затверджена наказом від 10.07.2013р. № 98, а також наказом №65 від 31.12.2014р. «Про використання бланків Товариства», окрім цього, вихідний номер вищевказаного листа №547к не відповідав вихідній даті, зазначеній у відповідному листі, а індекс «к» використовується для реєстрації наказів, пов'язаних з кадровими питаннями. Комісією встановлено, що головний бухгалтер ТОВ «БНК-Україна» ОСОБА_3 порушила нормативні акти Товариства, а саме наказ № 65 від 31.12.2014р. «Про затвердження бланків Товариства», п.3.2. п.3.3., п.3.4., п.3.6., п.3.12., п.5.1., п.5.4. Інструкції про документообіг, п.1.4. та п.3.8. Посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ «БНК-Україна», п.3.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «БНК-Україна», ст. 139 КЗпПУкраїни.

Наказом від 22.04.2016р. № 72-к «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3.» на підставі письмового пояснення ОСОБА_3 від 11.04.2016р., наказу «Про проведення службового розслідування та створення робочої комісії» від 13.04.2016р. № 34, Висновку проведення службового розслідування від 15.04.2016р., ОСОБА_3 оголошено догану за вчинення дисциплінарного проступку, що полягає в порушенні локальних нормативних актів, а саме: наказу № 65 від 31.12.2014р. «Про затвердження бланків Товариства», п.3.2., п.3.3., п.3.4., п.3.6., п.3.12., п.5.1., п.5.4. Інструкції з діловодства, п.1.4. та п.3.8. Посадової інструкції головного бухгалтера ТОВ «БНК-Україна», п.3.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «БНК-Україна», ст. 139 КЗпП Україна. З вказаним наказом ОСОБА_3 була ознайомлена 25.04.2016р.

В подальшому, 15.04.2016р. ОСОБА_3 подала генеральному директору ТОВ «БНК-Україна» доповідну, в якій, зокрема, зазначила, що 04.04.2016р. своєчасно був поданий звіт за березень 2015р., 05.04.2016р. були надані відвантажувальні документи за 03.03.2016р. та 27.03.2016р. по Baltic Ground Services, Company CJS, Литва.

В зв'язку з несвоєчасним повідомленням керівництва про порушення контрагентом Baltic Ground Services, Company CJS, Литва надання відвантажувальних документів наказом ТОВ «БНК-Україна» від 06.05.2016р. № 40 було створено робочу комісію для проведення у період з 06.05.2016р. по 11.05.2016р. службового розслідування за вказаним фактом.

Згідно Висновку про проведення службового розслідування, затвердженого Генеральним директором ТОВ «БНК-Україна» В.Ю. Калугіним 20.05.2016р. в ході проведення службового розслідування за фактом несвоєчасного повідомлення керівництва про порушення контрагентом Baltic Ground Services, Company CJS, Литва надання відвантажувальних документів, Комісією було встановлено, що якщо б ОСОБА_3 належним чином виконували свої посадові обов'язки, то вона змогла би вчасно встановити: - невідповідність строків надання документів контрагентом Baltic Ground Services, Company CJS, Литва в процедурі погодження та візування договорів та строках формування та подачі звітності по формі 1-опт (місячна), що дозволило б своєчасно внести корективи в текст відповідного договору; - відсутність відвантажувальних ордерів за звітний період, що дозволило б зробити запит щодо надання уточнюючої інформації від контрагента та сформувати достовірну звітність по формі № 1-опт (місячна), уникнувши таким чином необхідності коректувати дані при подачі звіту 1-опт (квартальна). Комісія рекомендувала притягти ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов'язків головного бухгалтера та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді догани. З Висновком службового розслідування ОСОБА_3 не погодилась.

Наказом від 30.05.2016р. № 94-к «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3.» на підставі Наказу «Про проведення службового розслідування та створення робочої комісії» від 06.05.2016р. № 40, Висновку проведення службового розслідування від 20.05.2016р., позивачу оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків головного бухгалтера, а саме незабезпечення формування повної та достовірної бухгалтерської інформації щодо діяльності Товариства, невжиття заходів до вчасного відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних із рухом по рахунках, неналежну організацію обліку реалізації продукції та результатів господарсько-фінансової діяльності Товариства, що призвело до подання недостовірного статистичного звіту про обсяг оптового товарообороту по формі № 1-опт (місячна) за березень 2016р. З вказаним наказом ОСОБА_3 була ознайомлена 30.05.2016р., та надала свої заперечення на звороті відповідного наказу.

Згодом, за фактом недостовірного відображення даних у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, а саме у звіті по формі 1-опт (квартальна, річна) за 1 квартал 2016 року, наказом ТОВ «БНК-Україна» від 17.05.2016р. № 43 було створено робочу комісію для проведення у період з 17.05.2016р. по 20.05.2016р. службового розслідування за вказаним фактом.

Згідно Висновку службового розслідування, затвердженого генеральним директором ТОВ «БНК-Україна» В.Ю. Калугіним 20.05.2016р., встановлено, що заступником головного бухгалтера Транчук Л.А. було допущено неналежне виконання посадових обов'язків, а саме проведення акту прийому-передачі по кінцевій ціні № 15236 від 02.03.2016р. з подвоєнням кількісних показників, що призвело до недостатнього відображення даних про фінансово-господарську діяльність Товариства у звіті по формі №1-опт (квартальна, річна) за 1 квартал 2016 року. Як результат, головним бухгалтером ОСОБА_3 був сформований звіт про об'єми товарних товарообороту (форма № 1-опт квартальна, річна) за І квартал 2016 року без належного контролю та перевірки даних, відображених в первинних документах, на підставі яких формується відповідний звіт, у зв'язку з чим Комісія рекомендувала зокрема притягти до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов'язків головного бухгалтера ОСОБА_3 та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Наказом від 30.05.2016р. № 95-к «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3.» на підставі Наказу «Про проведення службового розслідування за фактом недостовірного відображення даних у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності» від 17.05.2016р. № 43, Висновку проведення службового розслідування від 20.05.2016р., ОСОБА_3 оголошено догану, за неналежне виконання службових обов'язків головного бухгалтера, а саме незабезпечення формування повної та достовірної бухгалтерської інформації щодо діяльності Товариства, незабезпечення контролю за складанням статистичної звітності та незабезпечення контролю за виконання працівниками відділу бухгалтерського обліку та звітності поставлених завдань, а також формування звіту про обсяги оптового товарообороту (форма №1-опт, квартальна, річна) без належного контролю та перевірки даних, відображених у первинних документах, що призвело до недостовірного відображення даних фінансово-господарської діяльності ТОВ «БНК-Україна» у статистичному звіті по формі №1-опт за 1 квартал 2016 року. З вказаним наказом ОСОБА_3 була ознайомлена 30.05.2016р., та надала свої заперечення на звороті відповідного наказу.

Згідно листа Енергетичної митниці ДФС України від 21.10.2016р. № 28-70-3/19/10-3311 встановлено, що станом на 21.10.2016р. у ТОВ «БНК-Україна» (код ЄДРПОУ 36949031) обліковується податковий борг у Славутській ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області (м. Шепетівка), в зв'язку з чим Наказом ТОВ «БНК-Україна» від 31.10.2016р. № 77 було створено робочу комісію для проведення 31.10.2016р. службового розслідування за фактом виявлення податкового боргу, що обліковується у Славутській ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області (м. Шепетівка) і у Житомирській ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області.

В ході опрацювання викладеної у листі інформації, Комісією було встановлено, що станом на 28.10.2016р. обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у Славутській ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області (м. Шепетівка) в сумі 31 685,74 грн. та Житомирській ОДПІ (Житомирського району) в сумі 20 772,54 грн., в зв'язку з чим ОСОБА_3 було направлено відповідний запит про надання пояснень. Згідно службової записки-письмових пояснень ОСОБА_3 від 31.10.2016р., вона повідомила комісію, що вищезазначена заборгованість виникла в результаті змін кодів типу об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості у формі звітності, відповідальною особою за складання та перевірку звітності на підприємстві є головний бухгалтер, контроль за повнотою та правильністю відображених у податкової звітності даних здійснює головний бухгалтер, для ліквідації вищезазначеної заборгованості та зменшення розміру пені подано уточнюючі податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки тощо.

Відповідно до Висновку про проведення службового розслідування, затвердженого Генеральним директором ТОВ «БНК-Україна» Калугіним В.Ю. 31.10.2016р. комісією було встановлено факти дисциплінарного проступку, а саме неналежне виконання посадових обов'язків головним бухгалтером ОСОБА_3, а саме порушення п.п.1.4. п.1, 4.4.2 п.4, 4.6.4. п.4 Посадової інструкції головного бухгалтера, що зокрема виявилось в тому, що головний бухгалтер ОСОБА_3 не відслідковувала зміни в податковому та бухгалтерському законодавстві та, заповнюючи декларацію по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, використала код типу об'єкту нерухомості зі старої форми звітності, в зв'язку з чим Комісією рекомендовано з урахуванням раніше застосованих до ОСОБА_3 дисциплінарних стягнень (накази: № 72-к від 22.04.2016р., № 94-к від 30.05.2016р., № 95-к від 30.05.2016р.), притягнути головного бухгалтера ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України. З Висновком про проведення службового розслідування ОСОБА_3 не погодилась, про що зазначила в своїх запереченнях до Висновку, зокрема, зазначивши, що комісія, яка проводила службове розслідування не компетентна у вирішенні відповідних питань, а рекомендація щодо звільнення її с роботи по п.3 ст. 40 КЗпП України є упередженою.

Згідно посадової інструкції Головного бухгалтера ТОВ «БНК-Україна», затвердженої Генеральним директором В.Ю. Калугіним 08.01.2014р., з якою ОСОБА_3 була ознайомлена під розпис 08.01.2014р., у своїй роботі головний бухгалтер керується: чинним в Україні законодавством, Податковим кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, Статутом Товариства, рішеннями загальним зборів учасників Товариства, наказом «Про облікову політику Товариства», положенням про відділ бухгалтерського обліку та звітності, наказами генерального директора Товариства, цією посадовою інструкцією (п.1.4.). Згідно п.п.4.4.2., 4.6.4. п. 4 Посадової інструкції головний бухгалтер забезпечує формування і своєчасне представлення повної й достовірної бухгалтерської інформації про діяльність Товариства, його майнове положення, доходи і витрати; забезпечує правильне нарахування й перерахування податків і зборів у державний регіональний та місцеві бюджети, страхових внесків у державні позабюджетні соціальні фонди, платежів у банківські установи, коштів на фінансування капітальних вкладень.

На виконання п.2.2.9. Контракту, укладеного між Товариством та Генеральним директором Калугіним В.Ю. 21.12.2015р., яким, зокрема, передбачено завчасне письмове погодження з учасниками Товариства звільнення за угодою сторін, з ініціативи наймача працівників Товариства, які займають керівні посади, в тому числі керівників структурних підрозділів (їх заступників), на Загальних зборах учасників ТОВ «БНК-Україна», як відбулися 01.11.2016р. учасниками товариства прийнято рішення про надання згоди генеральному директору Товариства КалугінуВ.Ю. на звільнення з посади головного бухгалтера Товариства ОСОБА_3 01.11.2016р. за ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

Наказом № 214-к про звільнення ОСОБА_3 було звільнено 01.11.2016р.з роботи, з посади головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності у зв'язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, п.3 ст. 40 КЗпП України, на підставі Висновку про проведення службового розслідування від 31.10.2016р., Наказу «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3.» від 22.04.2016р. № 72-к, Наказу «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3.» від 30.05.2016р. № 94-к, Наказу «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3.» від 30.05.2016р. № 95-к.

ЗгідноАкту приймання-передачі від 01.11.2016р. ОСОБА_3 передала, а генеральний директор Калугін В.Ю. прийняв основну печатку ТОВ «БНК-Україна», ключі від сейфу та флеш-пам'ять USB з ключем та електронним цифровим підписом посадових осіб товариства (в кількості 3 штук).

Так, пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 передбачено, що за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3, перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «БНК-Україна» на посаді головного бухгалтера допустила дисциплінарні проступки, що виявились в неналежному виконанні своїх посадових обов'язків, передбачених Посадовою інструкцією головного бухгалтера ТОВ «БНК-Україна», за що до неї було застосовано дисциплінарні стягнення у вигляді догани на підставі Наказів № 72-к від 22.04.2016р., № 94-к від 30.05.2016р., № 95-к від 30.05.2016р.

Суд вірно вважав, що при звільненні ОСОБА_3 на підставі Наказу № 214-к від 01.11.2016р. відповідачем було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов вірного висновку, що в діях відповідача відсутнє порушення вимог чинного законодавства при звільненні позивача.

Отже, встановлені судом обставини справи повністю знайшли своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом. Такі висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи та узгоджуються із зібраними у справі доказами. Позивачем було допущено систематичне невиконання своїх обов'язків, за дані порушення до неї були застосовані заходи дисциплінарного стягнення, що відображено у відповідних наказах, але їх застосування не дало позитивних результатів, тому звільнення позивача з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України здійснено у повній відповідності до вимог закону.

Колегія суддів вважає, що порядок звільнення працівника з роботи з ініціативи адміністрації, визначений чинним законодавством України, з боку відповідача не було порушено, в межах службового розслідування від позивача було витребувано пояснення щодо виникнення податкового боргу. 01.11.2016 р., тобто в день звільнення, позивача було ознайомлено із Висновком службового розслідування та із наказом №214-к про звільнення відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України, у день звільнення 01.11.2016 р. з нею також було проведено повний розрахунок та видано їй трудову книжку.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом таких факторів, як ступінь тяжкості проступку, наявність причинного зв'язку між шкодою і проступком, заподіяння шкоди, обставин, за яких вчинено проступок, попередня робота позивача колегією суддів відхиляються як необґрунтовані та такі, що спростовуються встановленими судом обставинами та наявними у матеріалах справи доказами.

Як вбачається, при вирішенні питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення було враховано попередню роботу, ступінь тяжкості проступку, факт заподіяння шкоди тощо. ОСОБА_3 було звільнено не за разове порушення трудової дисципліни, а за систематичне неналежне виконання покладених на неї трудових обов'язків, тобто більше двох випадків. Останній дисциплінарний проступок (випадок неналежного виконання трудових обов'язків) був четвертим проступком, допущеним нею протягом 8 місяців. Крім того, останній проступок мав продовжуваний характер, тобто неналежне виконання трудових обов'язків з боку ОСОБА_3 в частині неправильного оформлення Податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік, що призвело до несплати у встановленому законом порядку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, було допущено протягом трьох кварталів 2016 року.

Отже, при звільненні позивача було враховано ступень тяжкості проступку, наявність причинного зв'язку між шкодою і проступком, заподіяння шкоди, обставин, за яких вчинено проступок, попередня робота ОСОБА_3 за п'ять років.

Твердження позивача про те, що суд не встановив, які саме події на підприємстві викликали складну процедуру з'ясування обставин та винесення наказів про накладення на неї відповідних доган, колегією суддів оцінюються критично, оскільки в оспорюваних позивачем наказах чітко викладені порушення з боку позивача які були підставами притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як зазначено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. З ст. 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Згідно із ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Статтею 149 КЗпП України передбачено порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівникам. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до вимог ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом (якому надано право прийняття на роботу) безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або його перебування у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Перш ніж винести працівникові догану чи звільнити його роботодавець повинен отримати від нього письмові пояснення з приводу вчиненого дисциплінарного правопорушення. Якщо на підставі такого пояснення працівника роботодавець дійде висновку, що дисциплінарний проступок дійсно мав місце і відсутні будь-які обставини, які можна було б вважати такими, що виключають притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, то роботодавець видає наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення.

Зазначені вимоги Закону були дотримані відповідачем. Колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач була притягнута до дисциплінарної відповідальності у відповідності до вимог закону, накази про накладення на неї дисциплінарних стягнень є законними та обґрунтованими.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Згідно п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП в Україні трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Як вбачається, відповідно до умов п.2.2.12. Контракту від 21.12.2015р., укладеного між ТОВ «БНК-Україна» та Калугіним В.Ю., як генеральним директором Товариства, останній застосовує заходи заохочення та дисциплінарного стягнення до працівників Товариства.

Так, дисциплінарні стягнення у вигляді доган відповідно до Наказів № 72-к від 22.04.2016р., № 94-к від 30.05.2016р., № 95-к від 30.05.2016р. були застосовані за факти неналежного виконання ОСОБА_3 своїх посадових обов'язків, які були виявлені 11.04.2016р., 15.04.2016р. та 17.05.2016р. відповідно. З зазначеного вбачається, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани на підставі Наказу № 94-к від 30.05.2016р. було застосовано із порушенням строків застосування дисциплінарного стягнення відповідно до ст. 148 КЗпП України.

До застосування дисциплінарних стягнень у вигляді доган відповідно до Наказів № 72-к від 22.04.2016р., № 94-к від 30.05.2016р., № 95-к від 30.05.2016р. під час проведення службових розслідувань за фактами виявлених порушень, у ОСОБА_3 відбирались письмові пояснення з приводу відповідних порушень.

Вірним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції у тому, що визначений ст. 233 КЗпП України, пропущений позивачем без поважної причини, а тому не підлягають задоволенню вимоги в частині визнання незаконними та скасування наказів № 72-к від 22.04.2016р., № 94-к від 30.05.2016р., №95-к від 30.05.2016р.

Як вбачається, позивач просила поновити строк на оскарження наказів № 72-к від 22.04.2016р., № 94-к від 30.05.2016р., № 95-к від 30.05.2016р. у зв'язку з тим, що вона 19.05.2016р. потрапила до лікарні, де знаходилась до 27.05.2016р.

Як роз'яснено в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Так, тримісячний строк для оскарження наказів №72-к від 22.04.2016р., №94-к від 30.05.2016р., №95-к від 30.05.2016р. сплив, відповідно: 22.07.2016р. (щодо наказу №72-к від 22.04.2016р.); 30.08.2016р. (щодо наказу №94-к від 30.05.2016р.); 30.08.2016р. (щодо наказу №95-к від 30.05.2016р.).

Однак, із позовними вимогами про визнання незаконними та скасування зазначених вище наказів про накладення дисциплінарних стягнень позивач звернулась до суду лише в квітні 2017р., тобто більш ніж через десять місяців із дня оголошення їй догани наказами №94-к від 30.05.2016р. та №95-к від 30.05.2016р., та майже через дванадцять місяців із дня оголошення їй догани наказом №72-к від 22.04.2016р.

Відтак, позивачем також пропущено строк для звернення до суду за захистом права на оскарження вказаних наказів. Вона не надала суду належних та допустимих доказів того, що встановлений законом тримісячний строк для оскарження наказів був пропущений нею з поважних причин. Перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні протягом 9 (дев'яти) календарних днів у травні 2016р. не може бути визнано поважною причиною пропуску визначеного законом строку на оскарження оспорюваних наказів протягом 10-12 місяців після оголошення позивачу догани за цими наказами. Посилання заявника на те, що вона у червні та вересні 2016 року кілька разів зверталася до лікаря, і саме тому пропустила строк на оскарження наказів про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки у цей період вона не була госпіталізована на тривалий час, їй не видавалися лікарняні листки, тобто вона була працездатною, виходила на роботу і не скаржилася на стан здоров'я. Крім того, ОСОБА_3 не позбавлена була права на представлення її інтересів спрямованих на захист порушеного її права через представника.

Таким чином, з урахуванням дати звернення ОСОБА_3 до суду 30.11.2016р. та дати, коли вона дізналась про порушення свого права оспорюваними нею Наказами № 72-к від 22.04.2016р., № 94-к від 30.05.2016р., №95- к від 30.05.2016р., будь-яких доказів поважності пропуску тримісячного строку для звернення до суду для захисту своїх прав, зокрема з вимогами про визнання незаконним та скасування відповідних наказів про застосування дисциплінарного стягнення ОСОБА_3 суду не було надано та таких доказів не отримано під час розгляду справи апеляційним судом. Сама позивач пояснила суду апеляційної інстанції, що вона не погоджувалась з наказами про притягнення її до дисциплінарної відповідальності , але не оскаржувала ці накази, оскільки хотіла працювати в цьому Товаристві і не бажала зіпсувати відносини з керівником Товариства. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, що тримісячний строк, визначений ст. 233 КЗпП України, пропущений ОСОБА_3без поважних причин.

Отже, ОСОБА_3 не довела обставин на які посилається, як на підставу своїх вимог і не надала суду належних доказів неможливості оскарження вказаних наказів протягом всього періоду часу встановленого законодавством, а саме трьох місяців з моменту, коли вона дізналася про порушене її право.

Помилковим є посилання ОСОБА_3 на те, що судом були порушені норми ст.ст. 25.74,130,158.176,177, 179, 185, 192, ч.7 ст.193, ч.1 ст. 218 ЦПК України, норми ст.ст. 147. 148, 149 КЗпП України, Постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.192 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», оскільки судом було вірно встановлено обставини як накладення на позивача дисциплінарних стягнень, так і обставини і підстави її звільнення з роботи. Твердження позивача щодо порушення судом норм процесуального права не відповідають фактичним обставинам розгляду справи і є безпідставними.

Разом з тим, не підлягала задоволенню і вимога позивача про відшкодування з відповідача на її користь моральної шкоди, оскільки вона є похідною від заявлених вимог про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Отже, твердження заявника про незаконність ухваленого судом рішення, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які вона посилається як на підставу задоволення позову - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: