Ухвала іменем україни

06 грудня 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоКафідової О.В.,

суддів: Гримич М.К., Леванчука А.О.,Закропивного О.В., Писаної Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», яке діє через представника Захожого Тараса Віталійовича, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 24 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 30 липня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк») і ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 249 тис. грн зі сплатою 17,90 % річних строком до 30 липня 2018 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 30 липня 2008 року між банком і ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, згідно з яким відповідач передав в іпотеку банку належне йому на праві власності майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1. Сторони оцінили предмет іпотеки у 332 198 грн.

28 листопада 2012 року між ПАТ Сведбанк», правонаступником якого є АКБ «ТАС-Комерцбанк», і ТОВ ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу. У свою чергу згідно з договором від 28 листопада 2012 року ТОВ ФК «Вектор Плюс» відступило право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи», у тому числі за кредитним договором від 30 липня 2008 року, а також договором іпотеки, укладеним з ОСОБА_6

У зв'язку з тим, що позичальник умови кредитного договору не виконав, ТОВ «Кредитні ініціативи» просило суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30 липня 2008 року, яка станом на 30 жовтня 2015 року складає 533 925,30 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, та вирішити питання із сплати судових витрат.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 24 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 17, що складається з двох житлових кімнат, загальною площею 43,6 кв. м, житловою площею 28,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 на підставі права власності, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30 липня 2008 року № 1704/0708/55-027, яка станом на 30 жовтня 2015 року складає 160 941,24 грн та пені 3 869,19 грн, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ТОВ «Кредитні ініціативи», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач ОСОБА_6 просить частково задовольнити касаційну скаргу позивача та постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишення рішення місцевого суду в силі. У своїх запереченнях відповідач вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки наслідком звернення стягнення на предмет іпотеки буде виселення мешканців з квартири, яка була придбана не за рахунок кредитних коштів.

При цьому із самостійною касаційною скаргою, оформленою у відповідності до вимог ст. 326 ЦПК України, відповідач не звернувся.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що іпотечне майно - належна відповідачу на праві приватної власності квартира була придбана не за кредитні кошти, отримані за договором від 30 липня 2008 року, а також позивачем не заявлено вимог про виселення, тому його права не можуть бути захищені шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Скасовуючи рішення районного суду та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що наявність судового рішення, яке не виконано, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, а тому ТОВ «Кредитні ініціативи» має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та продажу його на прилюдних торгах.

Однак не можна повністю погодитись з такими висновками апеляційного суду.

Судом встановлено, що 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») відступає фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації. Таким чином, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 30 липня 2008 року № 1704/0708/55-027, позичальником згідно з яким є ОСОБА_6

30 липня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останньому надано кредит у розмірі 249 000 грн зі сплатою 17,90 % річних строком до 30 липня 2018 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 30 липня 2008 року між банком та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого відповідач передав у іпотеку банку належне йому на праві власності майно - квартиру АДРЕСА_1. Сторони оцінили предмет іпотеки у 332 198 грн.

28 листопада 2012 року між ПАТ Сведбанк» (правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк») та ТОВ ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу. У свою чергу згідно з договором від 28 листопада 2012 року ТОВ ФК «Вектор Плюс» відступило право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи», у тому числі за кредитним договором від 30 липня 2008 року, а також договором іпотеки, укладеним з ОСОБА_6

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 жовтня 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_8 заборгованість за кредитним договором від 30 липня 2008 року у розмірі 160 941,24 грн та пеню у розмірі 3 869,19 грн.

Вказане рішення суду боржниками не виконано, а тому позивач звернуся до суду з цим позовом, в якому просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30 липня 2008 року, яка станом на 30 жовтня 2015 року складає 533 925,30 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Оскільки іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання, то кредитор у грошовому зобов'язанні, при його порушенні боржником, має право вимагати як стягнення боргу, так і звернення стягнення на предмет іпотеки на погашення такого боргу.

У правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-157цс16, зазначено, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що резолютивній частині рішення суд зазначає про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Зі змісту оскаржуваного рішення апеляційного суду вбачається, що вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд вказав заборгованість кредитним договором у розмірі 160 941,24 грн та пеню у розмірі 3 869,19 грн, хоча із позовної заяви вбачається, що позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30 липня 2008 року у розмірі 533 925,30 грн.

При цьому апеляційний суд у порушення вимог статей 213, 214, 303 ЦПК України та вищевказаних роз'яснень не навів у мотивувальній частині рішення розрахунок суми заборгованості та не зазначив чому не взяв до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості у розмірі 533 925,30 грн.

Оскільки під час розгляду справи необхідно встановити розмір заборгованості за кредитним договором, в рахунок погашення якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а суд касаційної інстанції відповідно до ст. 335 ЦПК України не може встановлювати ці обставини, то оскаржуване рішення апеляційного суду на підставі статті 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», яке діє через представника ЗахожогоТараса Віталійовича, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 24 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО.В. Кафідова

Судді: М.К. Гримич

А.О. Леванчук

О.В. Закропивний

Т.О. Писана