Ухвала

іменем україни

07 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів: Орлянської В.І., Слинька С.С.,

при секретарі Бражнику М.В.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016090210000236, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Шараповка Новооскольського району

Бєлгородської області, який мешкає за адресою:

АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2017 року,

за участю прокурора Ємця І.І.,

в с т а н о в и л а:

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленим щодо ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, безпідставно не застосував положення ч. 4 ст. 70 КК України та призначив необґрунтовано м'яке покарання. При цьому вказує на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив і не спростував доводів, викладених в його апеляційній скарзі, що призвело до постановлення рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Також прокурор зазначає про те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про можливість розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки ОСОБА_1 не визнавав наявності у своїх діях ознаки повторності.

Вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2017 року, ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, маючи незняту і непогашену судимість за вчинення корисливого злочину, 29 серпня 2016 року приблизно о 23.00 год., проник до церкви Різдва Пресвятої Богородиці, що у с. Верхня Липиця Рогатинського району Івано-Франківської області, звідки повторно, таємно викрав грошові кошти у сумі 8 594,00 грн, спричинивши релігійній громаді матеріальної шкоди у зазначеному розмірі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема: короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; встановлені судом першої інстанції обставини; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Цих вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції не дотримався.

Так, прокурор, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі обвинуваченого внаслідок м'якості, подав апеляційну скаргу, в якій, із наведенням відповідних обґрунтувань, просив його скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, зарахувавши у строк покарання частково відбуте покарання за вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2017 року та визначивши початок строку відбування покарання з часу затримання за попереднім вироком, тобто з 08 вересня 2016 року.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 лютого 2017 року та вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2017 року.

У даному кримінальному провадженні злочин, за який засуджено ОСОБА_1, вчинений 29 серпня 2016 року, тобто до ухвалення попереднього вироку.

За таких обставин відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України призначені ОСОБА_1 за вказаними вироками покарання підлягали складанню.

Суд апеляційної інстанції належним чином доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, не перевірив і не виправив помилку, допущену судом першої інстанції, та безпідставно дійшов висновку про її необґрунтованість.

Наведене свідчить про те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Щодо доводів прокурора в частині проведення розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, то вони є безпідставними, оскільки, як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, з'ясувавши в присутності захисника правильність розуміння ОСОБА_1 змісту обвинувачення та роз'яснивши відповідні наслідки такого розгляду, обґрунтовано визнав недоцільним дослідження доказів по справі щодо обставин, які ніким не оспорювались.

Крім того у своїх показаннях ОСОБА_1 не заперечував пред'явленого обвинувачення, повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Т.І. Франтовська В.І. Орлянська С.С. Слинько