ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а/2270/2266/11
Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Матохнюка Дмитра Борисовича
ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ВАТ "Полонський гірничий комбінат" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ВАТ "Полонський гірничий комбінат" до управління Пенсійного фонду України в Полонському районі Хмельницької про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії , -
В С Т А Н О В И В :
ВАТ "Полонський гірничий комбінат" звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Полонському районі Хмельницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року позивачу відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представники сторін у судове засідання не з’явилися, хоча належним чином повідомлялися про день та час розгляду справи. Причини неявки суду невідомі.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для розгляду апеляційної скарги, а особиста участь сторін у судовому засіданні не обов’язкова, колегія суддів, відповідно до вимог частини 4 статті 196, ст. 197 КАС України, визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції дійшов висновкупро те, що відповідач під час прийняття рішення №256/02 від 19.01.2011 року діяв у межах та у порядку, передбаченому вимогами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та "Порядку проведення органами Пенсійного фонду України розстрочення сум заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року", а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції з огляну на наступне.
Управлінням Пенсійного фонду України в Полонському районі застосовано фінансові санкції та пеню за несплату страхувальником страхових внесків, що підтверджується рішеннями №113 від 24.06.2009 року, №№236-239 від 08.10.2009 року, №395 від 24.12.2009 року, №№187-189 від 25.03.2010 року, №№237,238 від 22.04.2010 року, №№324,325 від 29.06.2010 року, №347 від 23.07.2010 року, №№364,365 від 30.07.2010 року, №№399,400 від 27.08.2010 року, №№464-468 від 26.11.2010 року.
Позивач 12.01.2011 року звернувся із заявою до Управління Пенсійного фонду в Полонському районі, у якій просив, відповідно до п.7 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", розстрочити заборгованість із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 01 січня 2011 року.
Управління Пенсійного фонду України в Полонському районі 19.01.2011 року прийняло рішення за №256/02, яким відмовило позивачу в проведенні розстроченні заборгованості із сплати фінансових санкцій та пені, оскільки станом на 01.01.2011 року така заборгованість була відсутня.
Згідно із ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне спрахування" від 09.07.2003 року страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону та пп. 9.3.2 п, 9.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19,12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми несплачених (неперерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожен день прострочення платежу.
Згідно із пп. 9.3.2 п.9 Інструкції розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Відповідно до положення п.п.9.7 п.9 Інструкції, оскарження рішення органу Пенсійного фонду про накладення штрафів зупиняє строки її сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі.
Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення штрафу пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою. У разі винесення судом або вищим органом Пенсійного фонду рішення на користь Пенсійного фонду строки сплати штрафу поновлюються з моменту їх припинення.
Відповідно до положення п.п.10.6. п.10 вищевказаної Інструкції, суми пені підлягають сплаті страхувальником чи банком протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення або можуть бути оскаржені до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного органу Пенсійного фонду, посадовими особами якого прийнято це рішення.
Оскарження рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі.
У разі оскарження страхувальниками чи банками вимоги про сплату недоїмки або рішення про накладення штрафу, нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу Пенсійного фонду або позову до суду.
При прийнятті рішення на користь Пенсійного фонду строки сплати пені поновлюються з моменту їх припинення.
Відповідно до п. 7 розділу 8 "Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" заборгованість із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, не погашена станом на 1 січня 2011 року, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року, підлягає розстроченню не більш як на 60 календарних місяців, починаючи з 1 січня 2011 року.
Згідно з п.2.3 "Порядку проведення органами Пенсійного фонду України розстрочення сум заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року", затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України №21-4 від 27.09.2010 року, розстроченню підлягають: заборгованість із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року.
Заборгованість із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та із сплати фінансових санкцій і пені, зазначена у пункті 2 цього Порядку (далі - заборгованість), підлягає розстроченню для сплати рівними частками терміном не більш як на 60 календарних місяців, починаючи з 1 січня 2011 року.
Управління Пенсійного фонду України у районі, місті або районі у місті визначає суму заборгованості, яка підлягає розстроченню, згідно з картками особових рахунків платників та направляє їм повідомлення про розстрочення сум заборгованості за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Як вбачається із листа управління Пенсійного фонду України у Полонському районі Хмельницької області від 19.01.2011 року № 256/02, сума заборгованості зі сплати фінансових санкцій та пені не обліковується у картках особових рахунків ВАТ "Полонський гірничий комбінат".
Таким чином, за відсутності у облікових картках особових рахунків відомостей щодо сум заборгованості зі сплати фінансових санкцій та пені у управління Пенсійного фонду Ураїни у Полонському районі Хмельницької області відсутні правові підстави для ухвалення рішення про розстрочку вказаної заборгованості.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі та не підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ВАТ "Полонський гірничий комбінат", залишити без задоволення, а постанову Хмельницького – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Матохнюк Дмитро Борисович
ОСОБА_2