ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2017 р.                               Справа № 911/2728/17

за позовом          публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк", м. Луцьк,

до відповідача          товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн", м. Вишгород,

про                               стягнення 1 501 924,42 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача:                    не з’явився;

від відповідача:           ОСОБА_1, довіреність від 27.09.2017;

СУТЬ СПОРУ:

позивач – публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк", звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 06.09.2017 №849-19 до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн", в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 501 924,42 грн. заборгованості за кредитним договором від 30.04.2013 №3004/1, яка складається з: 1 217 907,08 грн. основного боргу, 284 017,34 грн. процентів за користування кредитними коштами за період з травня 2014 по червень 2015, а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем – товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" своїх зобов’язань за кредитним договором №3004/1 від 30.04.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.09.2017 позовну заяву публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/2728/17 та призначено справу до розгляду на 02.10.2017.

02.10.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" до господарського суду Київської області надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 02.10.2017 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів з мотивів, викладених в ухвалі, розгляд справи відклав на 17.10.2017.

17.10.2017 до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява від 12.10.2017 № 916-19, до якої додані витребувані судом додаткові документи, зокрема оригінал кредитного договору, банківські виписки та меморіальні ордери.

17.10.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" до господарського суду Київської області надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій відповідач просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 17.10.2017 розгляд справи відкладено на 31.10.2017.

30.10.2017 від публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до господарського суду Київської області надійшло клопотання, в якому позивач просить суд проводити розгляд справи №911/2728/17 без участі представника позивача.

31.10.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" до господарського суду Київської області надійшло клопотання про призначення судової експертизи.

В судовому засіданні 31.10.2017 суд розглянув клопотання відповідача про призначення судової експертизи у справі №911/2728/17 та відмовив в його задоволенні.

Відповідно до ст. 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Відповідно до пункту 1 Інформаційного листа ВГСУ від 27.11.2006р. №01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз» судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто в разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Так, аналіз долученого до матеріалів справи кредитного договору надає змогу встановити хронологію виникнення та розмір грошових зобов’язань відповідача по кредитному договору, який є підставою заявленого позову. Аналіз долучених до матеріалів справи виписок по рахункам, меморіальних ордерів тощо надає змогу встановити хронологію, розмір та порядок надання кредитних коштів, а також хронологію та розмір погашення відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором.

За таких обставин, розглянувши письмові документи, додані учасниками провадження до справи, та поданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості, суд встановив, що залучених до матеріалів справи первинних документів достатньо для достовірної перевірки судом поданого позивачем розрахунку, а також для самостійного розрахунку заборгованості, в разі виявлення помилок (пункт 1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань»).

Суд звертає увагу на те, що згідно пункту 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013р N 3 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» господарському суду слід мати на увазі, що чинне законодавство не надає йому права відмовити у призначенні судової експертизи, про яку клопочуться учасники судового процесу, за тим мотивом, що у складі суду є особи, які мають достатні для з'ясування відповідних питань спеціальні знання. Разом із тим, суд відмовляє у клопотання відповідача з іншої підстави, а саме, що для перевірки розрахунку позовних вимог спеціальні знання не потрібні, і відповідачем не доведено зворотного.

В судовому засіданні 31.10.2017 судом в порядку частини третьої ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 06.11.2017, про що присутніх представників сторін повідомлено особисто під розпис;

06.11.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" до господарського суду Київської області надійшов супровідний лист з додатками та письмові пояснення, в яких відповідач наголошував, що нарахування відсотків після 24.07.2014 (дата відкликання ліцензії банку) не відповідає вимогам законодавства.

В судовому засідання 06.11.2017 судом повторно оголошено перерву до 13.11.2017, про що присутні представники сторін повідомлені особисто під розпис.

Після оголошеної перерви в судове засідання 13.11.2017 з'явився представник відповідача, яким в судовому засіданні подано письмові пояснення, в яких відповідач звертає увагу суду на те, що як вбачається з наданої банківської виписки з рахунку №206891101029026.0 нарахування відсотків за період з 01.09.2014 по 30.06.2014 здійснено 30.06.2015. Так, нарахування процентів 30.06.2015 (однією операцією) за період з 01.09.2014 по 30.06.2014 у розмірі 212 316,22 грн., здійснено у спосіб, що суперечить умовам кредитного договору №30004/1 від 30.04.2013, оскільки нарахування процентів, за умовами кредитного договору, можливо виключно щомісячно.

Позивач свого представника в судове засідання 13.11.2017 не скерував, хоча про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином.

Згідно підпункту 3.9.2. пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", м. Луцьк (далі по тексту – ПАТ "Західінкомбанк", Банк) до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн", м. Вишгород Київської області (далі по тексту – ТОВ "Авто-Лайн", Клієнт), вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Статтею 1054, частиною 1 ст. 1055, частиною 1 ст. 1056 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Так, 30.04.2013 між публічним акціонерним товариством "Західінкомбанк" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" (позичальник) укладено кредитний договір №3004/1, відповідно до умов якого:

- кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 1 586 994,22 грн. для погашення кредитної заборгованості згідно умов кредитних договорів №1601-1 від 16.01.2008, №1802-1 від 18.02.2008, №2606-1 від 26.06.2007, №1406-1 від 14.06.2007 на умовах, визначених даним кредитним договором, зі сплатою 21% процентів річних за користування кредитними коштами (пункт 1.1 договору);

- термін користування кредитними коштами встановлюється до 31.10.2014 (включно), а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги кредитора (пункт 1.2 договору);

- погашення основної кредитної заборгованості та процентів за користування кредитними коштами здійснюється позичальником згідно графіку, визначеного в додатку №1, що є невід'ємною частиною даного кредитного договору (пункт 1.4 договору);

- даний кредитний договір набуває чинності з моменту фактичного надання кредитором кредитних коштів позичальнику і діє до повного погашення кредитору суми кредиту , вказаної в п.1.1 даного кредитного договору, сплати процентів, штрафів, збитків та іншої заборгованості згідно умов даного кредитного договору (пункт 5.1 договору);

- період нарахування процентів - з першого числа поточного місяця по останнє число поточного місяця включно. Проценти нараховуються щомісяця на фактичний залишок заборгованості по кредиту за кожен день користування кредитними коштами (пункт 6.1 договору);

- при визначені кількості днів для розрахунку процентів приймаємо фактичну кількість днів у місяці та в році (пункт 6.2 договору);

- сторони дійшли згоди, що черговість погашення заборгованості, згідно з кредитним договором, визначається кредитором в односторонньому порядку, але при наявності простроченої заборгованості по процентам при надходженні від позичальника коштів на погашення заборгованості згідно даного кредитного договору у перш чергу погашається прострочена заборгованість по процентам (пункт 6.3 договору);

30.04.2013 між ПАТ "Західінкомбанк" та ТОВ "Авто-Лайн" укладено договір застави №30004-1/2, відповідно до умов якого:

- цим договором забезпечуються зобов'язання, що виникають з кредитного договору №3004/1 від 30.04.2013, надалі кредитний договір, укладеного між заставодержателем та ТОВ "Авто-Лайн". У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (пункт 1.1 договору);

- в забезпечення належного виконання всіх зобов'язань, що виникають із кредитного договору та додаткових до нього договорів, заставодавець надає в заставу, як забезпечення повернення кредитних коштів низку транспортних засобів ( перелік яких зазначений в п.2.1 договору) (пункт 2.1 договору);

- вартість предмету застави відповідно до акту обстеження та узгодження вартості майна від 20.03.2013 складає 1 963 818,78 грн. Загальна вартість предмету застави за згодою сторін становить 1 963 818,78 грн. (пункт 2.4);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання двома сторонами і діє до повного виконання заставодавцем, позичальником зобов'язань за даним, кредитним договором та додатковими до них договорами (пункт 7.1 договору).

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи банківських виписок, банк належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за умовами кредитного договору від 30.04.2013 №3004/1 та надав позичальнику кредит у розмірі 1 586 994,22 грн.

Суд зазначає, що як вбачається з п.1.1 кредитного договору від 3004/1 від 30.04.2013 кредитні кошти надавались з метою погашення кредитної заборгованості ТОВ "Авто-Лайн" за кредитними договорами №1601-1 від 16.01.2008, №1802-1 від 18.02.2008, №2606-1 від 26.06.2007, №1406-1 від 14.06.2007.

Судом встановлено, що кредитні кошти не видавались позичальнику на поточний рахунок чи через касу банку, а були відразу спрямовані з позичкового рахунку на рахунки ТОВ "Авто-Лайн", де обліковувалась кредитна заборгованість по зазначеним вище кредитним договорам. Перерахування коштів з позичкового рахунку на рахунки простроченої заборгованості по кредитним договорам відбувалось за допомогою меморіальних ордерів №156 від 30.04.2013 на суму 814 999,90 грн., №157 від 30.04.2013 на суму 61300,00 грн., №158 від 30.04.2013 на суму 181 014,32 грн., №159 від 30.04.2013 на суму 529680,00 грн., роздруковані примірники яких, з програми обліку, залучені до матеріалів справи.

Як вбачається з банківських виписок, відповідач у строки, встановлені умовами договору кредит повернув частково, в результаті чого за ним рахується прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 1 217 907,08 грн.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998р. (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003р. №254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 р. за №559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції та їх обов'язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку позичальника, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.

З огляду на наведене, банківські виписки по рахунку ТОВ "Авто-Лайн" є належними доказами в розумінні ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором, надання відповідачу/позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та не виконання останнім своїх грошових зобов'язань за зазначеним кредитним договором.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору №3004/1 від 30.04.2013 термін користування кредитними коштами встановлюється до 31.10.2014 (включно), а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги кредитора.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 1 217 907,08 грн. є обґрунтована, законна та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як встановлено судом, кредитним договором від 30.04.2013 №3004/1 для розрахунку процентів встановлено наступний порядок.

Кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 1 586 994,22 грн. для погашення кредитної заборгованості згідно умов кредитних договорів №1601-1 від 16.01.2008, №1802-1 від 18.02.2008, №2606-1 від 26.06.2007, №1406-1 від 14.06.2007 на умовах, визначених даним кредитним договором, зі сплатою 21% процентів річних за користування кредитними коштами (пункт 1.1 договору)

Погашення основної кредитної заборгованості та процентів за користування кредитними коштами здійснюється позичальником згідно графіку, визначеного в додатку №1, що є невід'ємною частиною даного кредитного договору (пункт 1.4 договору).

Період нарахування процентів - з першого числа поточного місяця по останнє число поточного місяця включно. Проценти нараховуються щомісяця на фактичний залишок заборгованості по кредиту за кожен день користування кредитними коштами (пункт 6.1 договору). При визначені кількості днів для розрахунку процентів приймаємо фактичну кількість днів у місяці та в році (пункт 6.2 договору);

Позивач нарахував відповідачу проценти річних (відсоткова ставка 21%) на суму заборгованості ( 1 217 907,08 грн.) за період з травня 2014 по червень 2015, на загальну суму 284 017,34 грн.

Виходячи з вищевикладеного та долучених до матеріалів справи банківських виписок по рахунку ТОВ "Авто-Лайн", судом встановлено, що за заявлений позивачем період за відповідачем рахується заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 283 717,32 грн., а не як твердить позивач 284 017,34 грн.

Разом з тим, ТОВ "Авто-Лайн" заявлено клопотання про застосування судом строку позовної давності, яку обґрунтовує тим, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо чергових платежів з 31.05.2013 по 31.08.2014, оскільки позов підписано 06.09.2017.

Так, в порядку частин 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення процентів річних за період травень 2014 року - серпень 2014 року, на суму 71 401,10 грн.

Відповідно до частини 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, а також те, що в порядку ст. 265 ЦК України повернення позовної заяви без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача процентів річних є обґрунтована, законна та підлягає задоволенню частково в сумі 212 316,22 грн.

Твердження відповідача про те, що нарахування відсотків після 24.07.2014 ( дата відкликання ліцензії банку та призначення уповноваженої особи ФГВФО ОСОБА_2) не відповідає вимогам Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" судом відхиляються.

По-перше, відповідно до пункту 4-1 частини 2 ст. 46 Закону Укрїни "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. Відтак, зазначене положення стосується нарахування та виплати банком процентів клієнтам, а не сплати процентів клієнтами банку за кредитними договорами.

По-друге, законодавством України не передбачено припинення кредитного зобов'язання боржника перед банком у випадку прийняття рішення про відкликання ліцензії банку, оскільки зобов'язання відповідача випливають з правочину - кредитного договору, який на момент розгляду справи є дійсним. Відтак в даному випадку відкликання ліцензії ПАТ "Західінкомбанк" не впливає на дійсність кредитного договору укладеного між сторонами, а тому позивачем правомірно нараховано проценти після 24.07.2014. Проценти за користування кредитом за правовою природою є винагородою банку за надання кредитних коштів, відтак проценти нараховуються та сплачуються доти, доки позичальник користується кредитом. Зазначене також передбачено пунктом 6.1 Кредитного договору, згідно якого проценти нараховуються щомісячно на фактичний залишок заборгованості по кредиту за кожен день користування кредитними коштами.

Також відповідач твердить про те, що нарахування відсотків за період з 01.09.2014 по 30.06.2014 банком здійснено 30.06.2015 всупереч п.6.1 кредитного договору. Відповідач робить висновок про те, що нарахування процентів у розмірі 21% річних на умовах договору можливо виключно щомісячно та не передбачає іншого порядку нарахування, а відтак нараховані банком відсотки 30.06.2015 однією операцією за період з 01.09.2014 по 30.06.2014 у розмірі 212 316,22 грн. є безпідставним та такими, що не підлягають стягненню.

Суд зазначає, що проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами - винагородою. Умовами договору сторони погодили, що ТОВ "Авто-Лайн" щомісячно сплачує банку 21% річних за надані кредитні кошти. Так, нарахування банком 21% річних до стягнення з відповідача за вказаний період є правомірним, оскільки відповідач користувався кредитними коштами протягом періоду з 01.09.2014 по 30.06.2014, а відтак у нього був обов'язок щодо оплати 21 % річних, а порядок нарахування процентів банком не звільняє позичальника від їх оплати. Зокрема пункт 3.2.3 Кредитного договору відносить до обов'язків позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісяця, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця включно і зазначений обов'язок не залежить від будь-яких зустрічних дій банку (крім надання кредитних коштів).

Твердження відповідача щодо невірного розрахунку заборгованості, здійсненого банком, зокрема не врахування всіх платежів, здійснених відповідачем, спростовуються матеріалами справи та поданими банківськими виписками, які свідчать про те, що всі платежі, здійснені відповідачем, в розрахунку враховано.

Разом з тим, суд зазначає, що сторони в умовах договору погодили, що черговість погашення заборгованості, згідно з кредитним договором, визначається кредитором в односторонньому порядку, але при наявності простроченої заборгованості по процентам при надходженні від позичальника коштів на погашення заборгованості згідно даного кредитного договору у перш чергу погашається прострочена заборгованість по процентам (пункт 6.3 договору).

На підставі наведеного, порядок зарахування здійснених відповідачем оплат здійснюється кредитором на власний розсуд.

Крім того, суд наголошує, що згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, стверджуючи про безпідставність вимог банку, доказів погашення кредитної заборгованості у встановлені договором порядку та строк суду не подав.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" частково та приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" заборгованості за кредитним договором №3004/1 від 30.04.2013, яка складається з: 1 217 907,08 грн. заборгованості по кредиту, 212 316,22 грн. заборгованість по процентам.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вул. Кургузова, будинок 9А, код 32108002)

на користь публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Перемоги, будинок 15, код 19233095)

1 217 907,08 грн. (один мільйон двісті сімнадцять тисяч дев'ятсот сім гривень вісім копійок) основного боргу,

212 316,22 грн. ( двісті дванадцять тисяч триста шістнадцять гривень двадцять дві копійки) процентів річних.

21 453,35 грн. (двадцять одна тисяча чотириста п'ятдесят три гривні тридцять п'ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 11.12.2017.

Суддя                                 О.В. Конюх