УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 р.Справа № 524/4836/17

Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 жовтня 2017 року по справі № 524/4836/17 за позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти № 3 УПП в м. Кременчуці ДПП Коломієць Олесі Юріївни треті особи Управління патрульної поліції у м. Кременчуці, Управління Державної казначейської служби України у м.Кременчуці Полтавської області про визнання дій неправомірними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до Інспектора роти № 3 УПП в м. Кременчуці ДПП Коломієць Олесі Юріївни треті особи Управління патрульної поліції у м. Кременчуці, Управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області в якому просив визнати дії Інспектора роти № 3 УПП в м. Кременчуці ДПП Коломієць Олесі Юріївни протиправними та скасувати постанову серії АР № 428135 від 24 червня 2017 року про накладення на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за порушення ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 жовтня 2017 року залишено без задоволення позов ОСОБА_2.

Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі (а.с. 55-61).

Апелянт посилаючись на Рішення КС України від 26.05.2015 року по справі №5-рп/2015, зазначає на неможливості вирішення та накладання адмінстягнення за адмін.правопорушення по ст..121 ч.5 та ст..126 ч.1 КУпАП на місці його вчинення. Вказує, що судом першої інстанції залишилось поза увагою положення ст..276 КУпАП. Тобто, апелянт наголошує на тому, що адмінсправа про притягнення до адмінвідповідальності за ст..122 КУпАП підлягає розгляду по місцю її вчинення, а не на місці вчинення, що є різними правовими поняттями. Також вказував на недоведеність вчиненого правопорушення, відсутності підстав для витребування страхового полісу та притягнення за це до відповідальності, порушення порядку розгляду справи. Особа, яка приймала постанову, не роз'яснювала права позивача та не заслуховувала його пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Позивач участь у розгляді справи не приймав. Подане клопотання від 04.12.2017 року про проведення відео конференції було залишене без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явились, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Надані до суду письмові заперечення проти апеляційної скарги, просили постанову суду залишити без змін.

Неявка зазначених осіб в судове засідання, явка яких обов'язковою не визнавалась, не є перешкодою для розгляду та вирішення справи за наявними у справі доказами.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Залишаючи без задоволення позов суд першої інстанції виходив з того, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського екіпажу, на якому чітко видно, що після зупинки ОСОБА_2 не заперечував, що їхав за кермом без паска безпеки, пояснив, що проїхав 100 м; просив його вибачити. Під час перевірки документів позивач дійсно не мав при собі полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, тому що залишив його вдома.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що 26 червня 2017 року інспектором роти № 3 батальйону УПП в м. Кременчуці Коломієць О.Ю. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 428135 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн., за те, що водій ОСОБА_2 цього ж дня керуючи транспортним засобом CHEVROLET AVEO, номерний знак НОМЕР_1, у м. Кременчуці по вулиці Перемоги, 7, який обладнаний засобом пасивної безпеки, був не пристебнутий паском безпеки, а при перевірці документів не пред'явив полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.3 «в» та п. 2.1 «ґ» ПДР України, за що передбачено відповідальність за ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Здійснюючи апеляційний перегляд колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Під час несення служби, у відповідності до вимог п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

У відповідності до п. 2.3 «в» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі

У відповідності до п. 2.1 «ґ» ПДР України поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Частиною 5 ст. 121 КУпАП встановлено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний, окрім іншого, мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Стягнення на позивача накладено в межах санкції, встановленої частиною 1 статті 126 КУпАП. Порушень в цій частині не встановлено.

Згідно ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевірка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки , відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як правильно зазначено судом першої інстанції та враховано, що відповідно до КУпАП, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Вказана Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п.1 р.ІІнструкції №1395).

Згідно п.4 р.І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

У відповідності до п.1 р.III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (п.2 р.III Інструкції №1395), що відповідає положенням ст.276 КУпАП, за правилами частини 1 якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до п.1 р.IV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у відповідача, як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених ч. 3 ст. 122 КУпАП.

З досліджено судом першої інстанції відеозаписів з нагрудної камери поліцейських екіпажу, які долучені до матеріалів справи, чітко видно, що після зупинки ОСОБА_2 не заперечував, що їхав за кермом без паска безпеки, пояснив, що проїхав 100 м.. до того ж видно з запису, як здійснювався неприривно, що позивач дійсно не був пристебнутий паском безпеки на час зупинки. ; просив його вибачити.

Під час перевірки документів позивач дійсно не мав при собі полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, тому що залишив його вдома.

Доводи апелянта стосовно порушення його прав та неналежний порядок розгляду особою, яка не роз'яснювала ці права є безпідставними. Крім того, як вбачається з цих самих відеозаписів, що зупинка позивача була здійснена екіпажем поліції. При чому, позивачу роз'яснювались відповідні права, в тому числі щодо правової допомоги працівником поліції. Відповідач - Коломієць О. по справі безпосередньо приймала участь у цих подіях, як співробітник екіпажу патрульної поліції. З огляду на це, будь-яких порушень або обмежень передбачених положеннями КУпАП прав позивача допущено не було.

Доводи апелянта стосовно відсутності підстав для витребування для перевірки страхового полісу є безпідставними, з огляду на те, що витребовування для перевірки його наявності, та притягнення до відповідальності було саме пов'язане із порушень ПДР України щодо не пристебнутого паска безпеки.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складено інспектором патрульної поліції, яка відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ч. 5 ст.121 та ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки Позивачем вчинено адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а розгляд справи віднесено до компетенції Національної поліції, у відповідності до вимог ст. 258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Стосовно наведених доводів апелянта, щодо правової неможливості здійснити розгляд справи про притягнення до адмінправопорушення на місці його скоєння, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст..276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

З огляду на положення наведених норм, з урахуванням приписів ст.258 КУпАП, колегія суддів зазначає, що в даному випадку при вчиненні адмінправопорушення пов'язаного з безпекою руху передбаченого ч.1 ст.126 та ч.5 ст.121 КУпАП, чітко визначена правова можливість для інспектора патрульної поліції винесення постанови на місці вчинення цього порушення.

Таке правове регулювання, здійснене внаслідок змін, що відбулися у законодавстві пов'язаного з реформуванням системи правоохоронних органів. Тобто, законодавство зазнало таких змін, якими наділило інспекторів поліції, що здійснюють контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками, повноваженнями на не складання протоколу, та винесення постанови на місці вчинення правопорушення, при чому в даному випадку винесення постанови такою уповноваженою особою за місцем обліку транспортного засобу або за місцем проживання порушника, чи за місцем скоєння правопорушення нівельовано. До внесення змін, така можливість була передбачена коли по факту скоєння правопорушення складались протоколи та відбувався збір доказової бази такого порушення. До того ж, колегія суддів зазначає, що положення ч.2 ст..276 КУпАП слід вважати загальною та такою, що передбачає альтернативу стосовно місця розгляду справ. В той час, як положення ст..256 Кодексу є спеціальною нормою та встановлює виключне місце прийняття такої постанови.

Рішення КС України від 26.05.2015 року по справі №5-рп/2015, на яке посилається позивач, в якому наданні висновки стосовно того, що положення частини першої статті 276 КУпАП яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, в даному випадку не відноситься до ст..258 КУпАП та її не тлумачить з урахуванням змін, що відбулися в Кодексі після прийняття такого рішення.

Таким чином, у відповідності до положень ст. 256 КУпАП відповідачем розглянуто справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення та, враховуючи характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 283 КУпАП, винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при прийнятті постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч.5 ст.121 КУпАП діяв на підставі, у межах повноважень та згідно чинного законодавства України, а тому не порушив права та законні інтереси позивача.

Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції у повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 122-1, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 жовтня 2017 року по справі № 524/4836/17 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі складена 11 грудня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.

Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.